10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"02" березня 2010 р. Справа № 2/220-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Гнатюка Є.М. - представника за довіреністю №313 від 05.08.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "14" грудня 2009 р. по справі № 2/220-09 (суддя Мельник П.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм", м.Вінниця
до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області
про стягнення 6000 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2009р. по справі №2/220-09 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм", м.Вінниця до Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт.Стрижавка Вінницького району Вінницької області про стягнення 6000,00грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 6000,00грн. боргу, 102,00грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та припинити провадження у справі (а.с. 36 - 38).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що господарський суд не врахував, що між сторонами не було укладено договору поставки або купівлі - продажу цементу відповідно до вимог ч.1 ст.188 ГК України. У видаткових накладних № 26787 від 25.07.2008р. та № 26853 від 12.08.2008р., всупереч вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІV, відсутні посилання на довіреність представника, а також не вказані повноваження особи, що їх підписала. Таким чином, оформлений видатковими накладними договір є неукладеним.
У відзиві на апеляційну скаргу від 02.03.2010р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що видаткові накладні № 26787 від 25.07.2008р. та № 26853 від 12.08.2008р. підписані керівниками сторін та, згідно чинного законодавства, є первинними документами, що підтверджують факт господарської операції по передачі товару та факт виконання договірних зобов'язань. Вказані операції з поставки також були відображені у податковій звітності підприємства за відповідний період. Позивач звертає уваги на положення ст.ст. 48, 62 Закону України "Про господарські товариства", у відповідності до яких керівник підприємства має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші органи товариства також можуть бути наділені цим правом, якщо це передбачено Статутом. Видаткові накладні підписані керівником ВАТ "Стрижавський кар'єр", його підпис затверджено печаткою товариства (а.с. 46 - 48).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання (про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 11.01.2010р.), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача (а.с. 49).
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №26787 від 25.07.2008р. та №26853 від 12.08.2008р., підписаних повноважними представниками обох сторін, ТОВ "Енерготерм" поставило ВАТ "Стрижавський кар"єр" 12 тонн цементу на загальну суму 12 000,00 грн. (а.с. 14 - 15).
Господарські операції по поставці цементу були відображені позивачем у податкових накладних №07-00101 від 25.07.2008р. та №08-00044 від 12.08.2008р. (а.с. 16 - 17).
У відповідності до банківської виписки від 16.07.2008р., за отриманий цемент відповідачем було здійснено передоплату у сумі 6000,00грн. (а.с. 22).
Згідно акту звірки розрахунків №00612 від 01.10.2009р., підписаного представниками обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий цемент становить 6000,00грн. (а.с. 18).
22.10.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №338 про необхідність погашення заборгованості за поставлений цемент у розмірі 6000,00 грн. у строк до 30.10.2009р. Відповідач вимогу отримав 04.11.2009р. (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №169511), однак залишив її без відповіді та виконання (а.с. 19 - 21).
За вказаних обставин справи, ТОВ "Енерготерм" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №353 від 17.11.2009р. про стягнення з ВАТ "Стрижавський кар"єр" 6000,00грн. заборгованості за поставлений товар (а.с. 2 - 4).
Як вже було зазначено, господарський суд задовольнив позов ТОВ "Енерготерм" у повному обсязі та стягнув з ВАТ "Стрижавський кар"єр" 6000,00грн. заборгованості, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар сторони у письмовому договорі не встановили, позивачем, згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу останнього було направлено вимогу про оплату товару в строк до 30.10.2009р.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання у сумі 6000,00грн.
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 6000,00грн. заборгованості є законною та обгрунтованою, а тому правильно задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2009 року у справі №2/220-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №2/220-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.