Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого - Драги В.П.
суддів - Вус С.М., Федченка О.С.
за участю прокурора - Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні 6 червня 2006р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2005р.
ОСОБА_1, 1963 року народження, громадянку України, раніше тричі судиму (останній раз за вироком Носівського районного суду від 15 серпня 2002р. за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнену 16 грудня 2004р. умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 8 днів)
засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до цього покарання частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків їй призначене остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005р. вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1визнано винною у тому, що вона 22 січня 2005р., приблизно о 9 год., з будинку АДРЕСА_1таємно викрала належне потерпілому ОСОБА_2майно на суму 331 грн.
У касаційній скарзі засуджена з посиланням на те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України від 2 червня 2005р. “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», вчинене нею діяння декриміналізоване, порушує питання про скасування постановлених щодо неї судових рішень.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка визнала за необхідне судові рішення скасувати, а справу щодо ОСОБА_1з дотриманням вимог ст.5 КК України на підставі ст.6 КПК України закрити за відсутністю в її діянні складу злочину, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Законом України від 2 червня 2005р. “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», який набрав чинності 30 червня 2005р., диспозицію ст.51 КпАП України викладено у новій редакції, згідно з якою, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати тягне за собою адміністративну відповідальність, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з Законом України від 22 травня 2003р. “Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності 1 січня 2004р., для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка визначається у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі, встановленій законом на 1 січня звітного податкового року.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1вчинила крадіжку належного ОСОБА_2майна 22 січня 2005р. на суму 331 грн.
З 1 січня по 31 грудня 2005р. одна податкова соціальна пільга складала 131 грн., а дрібним вважалося викрадення, якщо його вартість не перевищувала 393 грн.
Оскільки ОСОБА_1вчинила крадіжку чужого майна на суму 331 грн., то це викрадення слід вважати дрібним, за яке передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень ст.58 Конституції України та ст.5 ч.1 КК України закон, який скасовує або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Виходячи з цього, судові рішення щодо ОСОБА_1підлягають скасуванню із закриттям справи за відсутністю в її діянні складу злочину.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів -
Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2005р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005р. щодо ОСОБА_1 скасувати і справу на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України закрити за відсутністю в її діянні складу злочину.
ОСОБА_1 з-під варти негайно звільнити.
Судді: