Верховного Суду України у складі:
головуючого
Макаренка М.М.
суддів
Мачужак Я.В. і Дороніної В.П.
за участю прокурора
Сушко Т.М.
засуджених
ОСОБА_1 і ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2005 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
27 травня 1958 року народження,
громадянку України, судимості не має, -
за ст. 115 ч.2 п.п. 6, 12 КК України на 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю,
ст. 187 ч.4 КК України на 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю,
ст. 304 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено 14 (чотирнадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
ОСОБА_2,
14 лютого 1988 року народження,
громадянку України, судимості не має,-
за ст. 115 ч.2 п.п. 6, 12 КК України на 13 (тринадцять) років позбавлення волі,
ст. 187 ч.4 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди із засудженої ОСОБА_1 - 700 грн., а ОСОБА_2 - 300 грн., і на відшкодування моральної шкоди - з ОСОБА_1 3000 грн., а ОСОБА_2 - 2000 грн.
Вирішено у вироку питання судових витрат і речових доказів.
Як визнав установленим суд, ОСОБА_1 шляхом умовлянь і психологічного впливу на початку вересня 2004 року схилила свою неповнолітню дочку ОСОБА_2, 1988 року народження, до вчинення умисного вбивства будь-якої особи, що здає своє житло в найм, з метою заволодіння чужим майном.
Розробивши детально спільний план вчинення злочину та розподіливши ролі, вони за попередньою змовою 5 вересня 2004 року, підготувавши знаряддя злочину - балончик зі слізогінним газом та кусок цеглини, шляхом обману, під надуманим приводом проникли в приміщення квартири гр-ки ОСОБА_4 на АДРЕСА_1. Реалізуючи спільний злочинний умисел та діючи узгоджено з метою заволодіння чужим майном, напали на потерпілу ОСОБА_4, застосували до неї небезпечне для життя і здоров'я насильство, і шляхом почергового завдання потерпілій численних ударів куском цегли по голові та стискання шиї ОСОБА_4 руками умисно, з корисливих мотивів, позбавили її життя таким способом та заволоділи майном потерпілої загальною вартістю 1391,4 грн., яким в подальшому спільно розпорядилися на свій розсуд.
Засудженими особами на вирок подано касаційні скарги.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі з доповненнями до неї просить або скасувати, або змінити вирок щодо неї через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону і суворість у зв'язку з цим призначеного покарання, а також допущені порушення кримінально-процесуального закону, зокрема часткове порушення її права на захист на досудовому слідстві, застосування недозволених методів слідства та обвинувальний ухил суду при розгляді справи і проявлену упередженість щодо неї та її неповнолітньої дочки ОСОБА_2
Заперечуючи свою участь у вбивстві потерпілої ОСОБА_4 та втягнення неповнолітньої ОСОБА_2 у цей злочин, засуджена, як це вбачається зі змісту скарги, вважає, що вона може нести кримінальну відповідальність лише за те, що не відвернула цей злочин і не зупинила неповнолітню дочку від вчинення вбивства, та допомогла у збуті майна потерпілої, а тому призначене їй (ОСОБА_1) покарання не відповідає вчиненому.
Крім того, засуджена, посилаючись на недотримання органом досудового слідства і судом положень кримінально-процесуального закону, що регулюють особливості провадження щодо неповнолітньої особи, та неправильну кваліфікацію дій її дочки - засудженої ОСОБА_2, просить пом'якшити призначене неповнолітній покарання.
Засуджена ОСОБА_2 у касаційній скарзі теж посилається на неправильну кваліфікацію її дій, пов'язаних з убивством потерпілої ОСОБА_4, заперечуючи корисливий мотив, попередню змову та саму участь її матері у цьому злочині, що потягло за собою призначення їй (ОСОБА_2) надмірно суворого покарання без урахування даних про особу та інших обставин, що підлягали з'ясуванню відповідно до ст. 433 КПК України.
Крім того, засуджена вказує на застосування до неї насильства фізичного і психологічного впливу органом дізнання і слідства, внаслідок чого вона обмовила себе на досудовому слідстві, що судом не взято до уваги, і при цьому суд проявив необ'єктивність при розгляді справи та не дотримався вимог ст.ст. 441-442 КПК України про обов'язкову участь у справі законного представника неповнолітньої підсудної, допустивши з цього приводу фальсифікацію у протоколі судового засідання.
За змістом поданої скарги з доповненнями до неї засуджена просить або скасувати вирок, або змінити - перекваліфікувати її дії на більш м'який закон та призначити покарання як неповнолітній особі відповідно до вчиненого і даних про особу винної із застосуванням ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали подані касаційні скарги і просили змінити вирок щодо них та пом'якшити покарання; міркування прокурора Сушко Т.М. про обгрунтованість і законність постановленого щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вироку, який необхідно залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 доводи, колегія суддів вважає, що скарги засуджених задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам, грунтується на зібраних у справі та розглянутих в судовому засіданні доказів і є обгрунтованим.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 протягом всього досудового слідства визнавали повністю пред'явлене обвинувачення у спільному вчиненні за попередньою змовою розбійного нападу й умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном, по суті не заперечувала ОСОБА_1 і те, що схилила свою неповнолітню дочку до вчинення цього злочину.
За своїм змістом, показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при допиті їх у різний час як підозрюваних, а далі як обвинувачених про обставини нападу на потерпілу ОСОБА_4, застосоване знаряддя і спосіб убивства потерпілої та заволодіння її майном, не містять суперечностей.
Вони обидві підтвердили, що саме з метою заволодіння чужим майном домовились про вбивство будь-якої особи, що здає квартиру в найм, готувались до цього, за оголошеннями знайшли квартиру ОСОБА_4, заздалегідь підготували балончик зі слізогінним газом і кусок цеглини як знаряддя вбивства, під приводом найняти квартиру в потерпілої проникли в приміщення, а далі давали детальні пояснення, про напад на ОСОБА_4 і застосоване до неї насильство та спосіб вбивства, визнаючи, що діяли спільно й узгоджено, спочатку напустили слізогінного газу в очі потерпілій, потім почергово завдали їй ударів цеглиною по голові та, закривши обличчя подушкою, стискували руками шию ОСОБА_4 аж доки вона перестала подавати ознаки життя.
Свої показання про обставини проникнення в житло потерпілої та спосіб її вбивства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтвердили під час відтворення обстановки й обставин вчинення злочину на місці події (т.3, а.с. 86-92, 93-115, 123-125, 5-10, 52-56).
Узгоджуються їх показання і в тій частині, яким конкретно майном ОСОБА_4 вони заволоділи після її вбивства та як в подальшому розпорядилися ним.
При проведенні очної ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вони не мали ніяких запитань одна до одної з приводу наданих показань кожною про їх спільну участь у позбавленні життя потерпілої та заволодінні чужим майном, а також щодо конкретних обставин вчинених злочинів (т.3, а.с. 59-63).
Допити ОСОБА_1 і ОСОБА_1 та інші слідчі дії з ними на досудовому слідстві проводились за участі їх захисників, як це вбачається із відповідних протоколів, і при цьому слідчим належно роз'яснювались процесуальні права підозрюваним, а далі обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а тому посилання засудженої ОСОБА_1 на часткове порушення її права на захист на стадії досудового слідства є необґрунтованими.
На те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в судовому засіданні було забезпечено здійснення їхніх права на захист, вказують дані у матеріалах справи про задоволення їх клопотань щодо заміни захисників, котрі, на їх погляд, не проявляли активності у захисті інтересів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ( т.4, а.с. 24-28, 51).
У судовому засіданні обидві підсудні частково відмовилися від своїх показань на досудовому слідстві та почали стверджувати, що ОСОБА_1 не причетна до позбавлення життя потерпілої ОСОБА_4, вбивство якої вчинила самостійно неповнолітня ОСОБА_2 в емоційному пориві на ґрунті ревнощів, тобто заперечували корисливий мотив злочину і наявність попередньої змови на його вчинення.
Таку зміну показань мотивували тим, що на досудовому слідстві внаслідок застосування до них недозволених методів ведення слідства, і зокрема насильства з боку працівників органу дізнання, обмовили себе.
За дорученням суду, ці заяви підсудних ретельно перевірялись прокурором і не знайшли свого підтвердження, про що свідчать матеріали перевірки і за їх результатами постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальних справ щодо відповідних осіб органу дізнання і слідства, на неправомірність дій яких вказували підсудні ( т.4, а.с. 129-145).
Апеляційний суд у судовому засіданні повно і всебічно дослідив показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про обставини вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_4, у тому числі їх заяви про недозволені методи слідства, та в сукупності з іншими зібраними у справі доказами дав оцінку показанням підсудних й обґрунтовано взяв за основу вироку показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які вони давали послідовно протягом досудового слідства, визнаючи спільну участь у вбивстві потерпілої з корисливих мотивів за попередньою домовленістю.
Ці їх показання про обставини вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_4, пов'язаних з її вбивством та заволодіння майном, є логічними, не містять суперечностей та знайшли своє підтвердження в інших зібраних у справі доказах, які повно перевірені судом з наведенням у вироку їх аналізу й оцінки.
Так, дані, отримані під час відтворення обстановки й обставин події за показаннями обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про обставини вбивства і заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4, відповідають даним протоколу огляду місця події та виявлення трупа ОСОБА_4 у її квартирі, де було також знайдено і вилучено знаряддя злочину - кусок цегли зі слідами крові, яка могла походити від потерпілої, та нашаруванням потовиділення, яке могло походити від ОСОБА_1, що встановлено висновками основної і додаткової судово-цитологічних експертиз (т.1, а.с.16-40, 259-263), та підтверджуються висновками проведених у справі судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_4, криміналістичних та дактилоскопічних експертиз речових доказів, даними протоколів виявлення і вилучення частини викрадених у потерпілої речей під час відтворення обстановки й обставин події у вказаному ОСОБА_2 місці та в осіб, яким ОСОБА_1 збула частину майна, що не заперечували ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 та підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, а крім того, потерпілий ОСОБА_3 пізнав ці речі при пред'явленні предметів для впізнання як такі, що належали його дочці ОСОБА_4 (т.2, а.с. 133-135, 140-143, 126-128, 145-147).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи при дослідженні трупа ОСОБА_4, у неї було виявлено численні ушкодження голови, серед них відкрита черепно-мозкова травма з переломами склепіння й основи черепа та субарахноїдальними крововиливами, що є причиною смерті потерпілої, які утворилися від неодноразової дії тупого предмета, котрим могла бути цеглина, а також мали місце садна на шиї ( т.1, а.с. 227-230).
Висновком додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 підтверджено, що тілесні ушкодження у потерпілої за механізмом їх утворення могли бути заподіяні за обставин, на які вказували ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при відтворенні обстановки й обставин події злочину, пояснюючи, що почергово завдали потерпілій значну кількість ударів куском цегли по голові та стискували її шию руками ( т.1, а.с. 239-240, т.3, а.с. 10-29, 86-92, 93-115).
Оцінка й аналіз наведених доказів, які апеляційним судом повно перевірялись в судовому засіданні, дає підстави колегії суддів вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні ними за попередньою змовою розбійного нападу й умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 з корисливих мотивів, а ОСОБА_1, крім того, - у втягненні неповнолітньої ОСОБА_2у вчинення цих злочинів.
Як видно з матеріалів справи, і органом досудового слідства, і судом при розгляді справи були досліджені всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі. Відповідно до установлених фактичних обставин, які ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на досудовому слідстві повністю підтверджували, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо потерпілої ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч.4, 115 ч.2 п.п. 6, 12 КК України, а дії ОСОБА_1 щодо втягнення неповнолітньої особи у вчинення цих злочинів - за ст. 304 КК України.
Судом наведено у вироку докладені мотиви прийнятого рішення як щодо оцінки доказів, якими підтверджується обвинувачення, так і щодо юридичної кваліфікації дій винних осіб.
Твердження засуджених у касаційних скаргах про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, про відсутність у них корисливого мотиву для вбивства потерпілої ОСОБА_4 та наявності попередньої змови на вчинення такого злочину, а також непричетність ОСОБА_1 до позбавлення життя ОСОБА_4, що, на їх погляд, суд безпідставно визнав доведеним, - не ґрунтуються на матеріалах справи і спростовуються зібраними у справі й наведеними у вироку доказами.
Колегія суддів не вбачає будь-яких обставини для кваліфікації дій засуджених осіб за більш м'якими законами, про що вони просять у касаційних скаргах, тобто для зміни чи скасування вироку через неправильне застосування матеріального закону, як це порушено у скаргах.
Навів суд і докази на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у втягненні неповнолітньої ОСОБА_2 у вчинення злочинів, а тому і в цій частині вирок є обгрунтованим.
Прокуратурою і судом при розгляді справи належно досліджувались вказані підсудними обставини про застосування до них недозволених методів ведення слідства, що, як вони зазначали, потягло за собою самообмову й обмову, і ці заяви підсудних визнані такими, що не відповідають дійсності.
При перевірці справи в касаційному порядку теж не виявлено даних, які б свідчили про можливе застосування недозволених методів слідства до ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які впливали на їх показання, а також не вбачається у справі обставин, які б вказували на проявлену необ'єктивність судом при розгляді справи та упереджене ставлення до підсудних, а тому доводи у касаційних скаргах з цього приводу з посиланням на порушення закону, які, на думку засуджених, ставлять під сумнів висновки суду, - є необґрунтованими.
Як видно з матеріалів справи, мати неповнолітньої ОСОБА_2 разом з нею вчинила злочин, стосовно батька неповнолітньої немає ніяких даних і про це не надано інформації засудженими та іншими особами. За таких обставин суд на виконання положень ст. ст. 441-442 КПК України надіслав повідомлення органу служби у справах неповнолітніх, які доручили представляти інтереси неповнолітньої підсудної начальнику СНД ОСОБА_7 (а.с. 12).
Неявка в судове засідання цієї особи у даному випадку не є тим істотним порушенням закону чи прав неповнолітньої підсудної ОСОБА_2, інтереси якої захищав адвокат, що тягнуло б за собою скасування вироку, на що посилається засуджена у касаційній скарзі.
Не виявлено у протоколі судового засідання будь-яких фальсифікацій з цього приводу, про що вказують засуджені у скаргах.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України органом досудового слідства і судом з'ясовувались зазначені в цій статті обставини, які необхідно з'ясувати у справах про злочини неповнолітніх, про що свідчать відповідні характеристики особи, проведені медичні експертизи про стан здоров'я та інші дані.
Отже, твердження засудженої ОСОБА_2 про істотне порушення судом положень закону щодо особливостей провадження у справах про злочини неповнолітніх не відповідають матеріалам справи і є необґрунтованими.
Покарання засудженим ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_2 призначене судом відповідно до вимог ст.ст. 65, 103 КК України з урахуванням характеру вчинених ними особливо тяжких злочинів, пов'язаних з умисним позбавленням життя людини за обтяжуючих обставин, ролі й участі кожної у їх вчиненні та даних про особи винних.
Колегія суддів не вбачає жодних підстав для пом'якшення покарання засудженим особам, і зокрема для застосування ст. 69 КК України до засудженої ОСОБА_2, яка вчинила злочини в неповнолітньому віці, про що просять обидві засуджені у касаційних скаргах.
У відповідності з цивільним та кримінально-процесуальним законом вирішено у справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_3
Вирок суду щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належно обґрунтований, відповідає вимогам ст. ст. 323, 324 КПК України. Будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для його скасування чи зміни в касаційному порядку не вбачається у справі, а тому відповідно немає підстав для задоволення касаційних скарг засуджених осіб.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
Вирок апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення.
Головуючий:
Судді: