264/6277/16-ц
2/264/178/2019
"14" червня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Собакінських С.М., Солонської Т.В., за участю позивача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 , представників відповідача Бузівської Н.М., Філіна Г.М., Пащук Д.В., третьої особи Прідущенко В.В., ОСОБА_3 Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», третя особа Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність», про визнання наказу неправомірним і його скасування та зобов'язання нарахувати і виплатити премію,
В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що працює розливником сталі 6 розряду відділу безперервної розливки сталі конверторного цеху. 07 жовтня 2016 року наказом №146тд його було позбавлено премії за вересень 2016 року та утримано середній заробіток за те, що при розливанні сталі він порушив технологічний процес та посадову інструкцію, що завдало збитків відповідачу.
Вважає наказ незаконним, оскільки до складу комісії, яка визначала причини випадку на підприємстві, не було включено представників профспілкової організації, а один із членів комісії був на лікарняному. Не погоджуючись із результатами розслідування комісії, яка визначила вину ОСОБА_1 , наголошує на причетності інших осіб, зокрема виконуючий обов'язки майстра - ОСОБА_4 , старший розливник та працівник ОТК. Під час другої плавки неможливо візуально достовірно визначити рівень заглиблення занурювального стакану від верхнього зрізу його вихідних отворів нижче меніску металу. Це можливо перевірити лише під час першої плавки, яку робив інший розливник. До повноважень ОСОБА_1 не належить здійснення такої перевірки. Також заперечував, що він ознайомлювався із посадовою інструкцією від 2014 року, по якій він повинен був працювати. Крім того, положеннями, затвердженого на підприємстві колективного договору, не передбачено можливості зниження премії та відповідач повинен був погодити зниження премії із профспілковою організацією.
Просив визнати неправомірним та відмінити наказ №146тд від 07 жовтня 2016 року «Про утримання середньомісячного заробітку» та зобов'язати відповідача донарахувати і виплатити премію за вересень 2016 року, а також повернути утриману суму середнього заробітку.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що у зв'язку із порушенням позивачем вимог посадової та технологічної інструкції, та встановлення 100% вини позивача у заподіянні комбінату прямої дійсної матеріальної шкоди у розмірі 41571,30 гривень, з позивача наказом №146тд від 07.10.2016 року була стягнута сума прямої шкоди у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, у встановленому законом порядку згідно вимог статей 127-128, 130, 132, 136 КЗпП та були прийняті інші заходи реагування, передбачені діючими локальними актами відповідача - позбавлення 100% премії за результатами роботи за вересень 2016 року. Підставою для винесення оскаржуваного наказу про позбавлення премії та стягнення середнього заробітку було порушення посадової та технологічної інструкцій, з якими позивач був ознайомлений. Не дотримавшись вимог інструкцій, ОСОБА_1 не забезпечив підтримку металу в кристалізаторі на відстані (60+10) мм від верхнього зрізу мідних плит кристалізатора, що видно візуально і тим самим не забезпечив необхідне заглиблення від верхнього зрізу вихідних отворів погружного стакана 100+150 мм, на підставі чого він знизив рівень металу в кристалізаторі, збільшивши відстань меніска металу від верхнього зрізу мідних плит, тим самим знизив і заглибив погружний стакан, що призвело до порушення гідродинамічних потоків в кристалізаторі, тобто до виробничої неполадки, за що він був відповідальний. Цими діями було завдано матеріальної шкоди підприємству на суму 41571,31 грн. Вказане порушення з боку позивача було встановлено утвореною комісією з розслідування причин виробничої неполадки, що відображено у відповідному акті від 4 жовтня 2016 року. Позбавлення премії позивача є правом роботодавця та отримання на це згоди профспілки не потрібно. Також вказує, що факт порушення позивачем вимог інструкцій та заподіяння через це шкоди встановлено рішеннями судів по іншій справі, а тому слід застосувати положення статті 82 ЦПК України. Також заперечували відсутність на робочому місці представника комісії, яким було підписано такий акт від 4 жовтня 2016 року. На підставі цього просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник третьої особи підтримала позивача і вважала його вимоги обґрунтованими.
Вислухавши сторони та представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» на посаді розливника сталі 6 розряду відділення безперервного розлиття сталі конверторного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь», та 24 вересня 2016 року у зміні з 15:00 до 22:00 години виконував свою роботу та посадові обов'язки. Під час другої розливки сталі в серії плавки №2607895, сталь марки N463, після розливки 24,3 метрів сляба на струмку №6 МНЛЗ №3 на швидкості розливки 0,9 м/хвилину відбувся «прорив» металу під кристалізатором. Швидкість розливи знизили до 0,6 м/хвилину, струмок аварійно вивели на кінці. При цьому утворився брак у вигляді скрапу стального неошлакованого вагою 7,74 тони, внаслідок чого комбінату завданий прямий дійсний збиток на суму 41571,30 гривень.
Для визначення причин прориву по 6 струмку МНЛЗ №3 розпорядженням керівника підприємства була утворена комісія (т.1 а.с.61), до складу якої увійшли працівники ПрАТ МК «Азовсталь».
Одночасно з цим з 18 серпня 2016 року позивач був прийнятий до виборного органу Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» (т.1 а.с.80), про що повідомлено відповідача (т.1 а.с.79).
Трудовим законодавством, зокрема, статтею 252 КЗпП та положеннями Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлені певні гарантії для працівників підприємств, обраних до профспілкових органів. Проте такого обов'язку як залучення працедавцем представників або членів профспілки до складу комісій з розслідування аварійних причин на виробництві чинним законодавством не передбачено, про що помилково в своєму позові наполягає позивач. Тому доводи позивача щодо необхідності залучення в даному випадку профспілки для розслідування причин випадку не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки подібні імперативні приписи законодавства відсутні та позивачем не наведені.
За результатами роботи комісії з розслідування причин виробничої неполадки, що сталася на МНЛЗ №3, був складений відповідний акт від 04 жовтня 2016 року. Комісія з розслідування встановила, що 24 вересня 2016 року при розливі другої в серії плавки № 2607895 сталі марки № 463 після виплавки 24,3 метра сляба на струмку № 6 МБЛЗ № 3 на швидкості розливки 0,9 м/хв. стався «прорив» металу під кристалізатором. Швидкість розливки знизили до 0,6 м/хв., струмок аварійно вивели на «кінці». При цьому утворився брак у вигляді сталевого скрапу неошлакованного вагою 7,74 тон, в результаті чого комбінату було заподіяно прямий дійсний матеріальний збиток на суму 41571,31 грн.
При цьому комісією з технічної точки зору не було встановлено порушень у роботі обладнання при проведенні такої виробничої операції, не було встановлено сторонніх чинників, які б заважали виконувати свою посадові обов'язки розливнику сталі ОСОБА_1 . Так само не встановлено інших осіб, які б мали відповідати за вчинену неполадку.
За даними огляду погружного стакану, що використовувався при розливки плавки № 2607895 рівень металу в кристалізаторі знаходився нижче встановленого Технологічною інструкцією 232-151 2014 року, а саме: незадовільне заглиблення погружного стакану з причин низького рівня металу в кристалізаторі, бо меніск металу в кристалізаторі знаходився на рівні 20-60 мм від верхнього зрізу вихідних отворів погружного стакану, замість необхідних 100-150 мм.
На підставі цього комісією було встановлено, що причиною виробничої неполадки стало те, що розливальник сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конвертерного цеху ОСОБА_1 підтримував рівень металу в кристалізаторі в процесі розливки плавки № 2607895 на рівні 20-60 мм від верхнього зрізу вихідних отворів погружного стакану, чим порушив вимоги пунктів 3.4.2 та 3.4.3 ТІ 232-151-2014 (т.1 а. с. 71-74).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили , що 24 вересня 2016 року при розливі другої в серії плавки № 2607895 сталі марки № 463 стався «прорив» металу під кристалізатором. При цьому утворився брак у вигляді сталевого скрапу неошлакованного. Цю плавку виконував ОСОБА_1 ..
Перевіряючи законність та обґрунтованість вказаних висновків комісії відповідача, суд виходить із того, що відповідно до п. 1.4 посадової інструкції 232-04-232-2014 «Розливника сталі 6 розряду відділення безперервної розливки сталі конверторного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь»» розливник сталі 6 розряду у своїй діяльності повинен керуватися, виконувати та знати: технологічний процес розливки сталі на МБЛЗ, а також технологічну інструкцію 232-151.
За пунктом 2.2.1 вказаної посадової інструкції розливник сталі 6 розряду зобов'язаний вести технологічний процес розливки металу із ковшів та регулювати швидкість розливки згідно технологічних інструкцій.
10 липня 2014 року ОСОБА_1 було ознайомлено під розпис із його посадовою інструкцією 232-04-323-2014 (т.1 а.с. а.с.54-55), а також 22 лютого 2015 року - із технологічною інструкцією 232-151-2014 (т.1 а.с. 60).
Відповідно до пункту 3.4.2 Технологічної інструкції 232-151-2014 кристалізатор вважають наповненим, якщо рівень металу в ньому знаходиться на відстані від верхнього зрізу мідних плит кристалізатора - для МБЛЗ № 3 - 60+10 мм.
За пунктом 3.4.3 вказаної технологічної інструкції для забезпечення нормальної розливки необхідно стабільне підтримання металу в кристалізаторі на вищевказаному рівні. Погружний стакан повинен бути заглиблений від верхнього зрізу його вихідних отворів на 100-150 мм нижче меніска металу.
При цьому відповідальним за виконання п. 3.4.2 та п. 3.4.3 такої ТІ 232-151-2014 є лише розливник сталі (т.1 а.с. 71,72).
Таким чином вказані обставини та положення інструкцій свідчать про вірність висновків комісії підприємства з розслідування причин виробничої неполадки на МНЛЗ №3, яка відбулась 24 вересня 2016 року, та встановлення факту недотримання розливником сталі 6 розряду ОСОБА_1 відповідних технологічних вимог під час виконання своїх безпосередніх виробничих обов'язків: з забезпечення підтримки металу в кристалізаторі на відстані 60-10 мм від верхнього зрізу мідних плит кристалізаторі, забезпечивши необхідне заглиблення від верхнього зрізу вихідних отворів погружного стакану 100-150 мм, чого ОСОБА_1 при другій плавці № 2607895 не дотримався і що призвело до утворення браку.
Крім цього причини виробничої неполадки від 24.09.2016 року на струмку №6 МНЛЗ №3 та факт винуватості ОСОБА_1 у завданні шкоди під час порушення вимог технологічних інструкцій вже встановлені були по аналогічній цивільній справі, де розглядалось питання законності накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 за вчинене трудове порушення. Так, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року по справі №265/6850/16ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 03 січня 2018 року та постановою Верховного суду від 06 вересня 2018 року, достовірно встановлено наявність одноосібної вини позивача у виробничій неполадці, яка сталася на підприємстві 24 вересня 2016 року при розливці сталі.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З урахуванням вказаних положень закону обставини вини позивача ОСОБА_1 у виробничій неполадці, яка сталася на підприємстві 24 вересня 2016 року при розливці сталі є доведеними та вважаються преюдиціальним фактом, а тому відповідач, в даному випадку, може бути звільнений від повторного доведення подібних обставин та фактів.
Дані обставини свідчать про допущення протиправної бездіяльності працівника ОСОБА_1 , що є підставою для покладення на нього матеріальної відповідальності відповідно до глави ХІ КЗпП.
Так, на підставі акту розслідування причин виробничої неполадки на МНЛЗ №3 наказом №146тд від 07 жовтня 2016 року «Про утримання середньомісячного заробітку» ПрАТ «МК «Азовсталь» позбавило 100% виробничої премії за вересень 2016 року, шляхом утримання із поточної заробітної плати згідно з Загальним положенням про оплату праці та преміювання працівників ПрАТ «МК «Азовсталь», а також утримало суму прямої дійсної матеріальної шкоди, завданої комбінату, але не більше середньомісячного заробітку (т.1 а.с.13-14).
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд виходить із того, що відповідно до статті 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Згідно з пунктом 4 Постанови пленуму Верховного суду України N 14 від 29.12.92 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Порядок визначення шкоди, передбачений статтею 135-3 КЗпП, згідно якої розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Актом розслідування причин виробничої неполадки було зафіксовано, що внаслідок неналежного дотримання ОСОБА_1 технологічної інструкції утворився брак у вигляді скрапу сталевого неошлакованого вагою 7,74 тони, в результаті чого комбінату завдана пряма дійсна матеріальна шкода на суму 41571,30 гривень. Вказана сума шкоди також підтверджена іншими первинними фінансовими документами, зокрема, актом зваження браку, отриманого 24.09.2016 року при розливанні плавки №2607895 (т.1 а.с.68) та довідкою про пряму дійсну матеріальну шкоду при отриманні браку (т.1 а.с. 69).
Отже відповідачем доведена належними доказами розмір прямої дійсної матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок виробничої неполадки.
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться згідно з статтею 136 КЗпП за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що покриття відповідачем прямої дійсної матеріальної шкоди, завданої комбінату, шляхом утримання суми середньомісячного заробітку із поточної заробітної плати позивача проведено підприємством у відповідності до чинного законодавства.
Посилання позивача на неправомірність позбавлення його премії без згоди профспілки суд вважає безпідставними, оскільки згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Частина третя статті 97 КЗпП України зобов'язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.
Законодавство не вимагає щоб власник тільки за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються працівникам, повністю або частково або позбавляти конкретного працівника премії. Власник наділений правом самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).
Згідно зі ст. 15 Закону «Про оплату праці» форми i системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмiри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних i гарантійних виплат установлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм i гарантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Ураховуючи викладене, однією iз складових частин чинної на пiдприємствi системи оплати праці має бути положення про преміювання.
У цьому положенні визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміювальної системи, показники й умови преміювання щодо кожної категорії працівників. Показники преміювання визначають не лише право на одержання премії, а й її розмір.
Положенням про преміювання мають визначатися виробничі та інші упущення, за які працівники позбавляються премії повністю чи частково. Одним iз таких показників може бути порушення працівником трудової або технологічної дисципліни, а також заподіяння матеріальної шкоди працедавцю.
Положенням про премiювання передбачено норму: якщо працівником допущено порушення виробничих, технологічних та посадових інструкцій, то розмір премiї зменшується або працiвник позбавляється права на одержання премії повністю.
Частина 3 ст. 151 КЗпП забороняє впродовж строку дії дисциплінарного стягнення застосовувати до працівника будь-яке заохочення.
Із пункту 13 Загального положення про оплату праці та преміювання працівників ПРаТ «МК Азовсталь», затвердженого на підприємстві та погодженого з профспілковою організацією вбачається, що при невиконанні працівником своїх функціональних і посадових обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку та технологічних інструкцій розмір його премії може бути зменшено від 5% до 100%. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 премії за вересень 2016 року було проведено на законних підставах.
Також є неспроможними доводи позивача щодо підписання акту особами, які перебували на лікарняному, оскільки такі відомостей в матеріалах справи відсутні. Натомість в справі наявна письмова доповідна члена комісії ОСОБА_10 , який повідомляв про його виклик та прибуття в момент виробничої неполадки 24.09.2016 року та підписання акту 29.09.2016 року, що не суперечить моменту його остаточного затвердження 04.10.2016р. та цілком логічно може не збігатись із датою підписання його окремими членами створеної комісії.
Суд відхиляє доводи позивача про підроблення його підпису про ознайомлення із посадовою та технологічною інструкціями, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів підроблення підпису, який стоїть в графі напроти даних ОСОБА_1 у відповідних листах ознайомлення (т.1. а.с.55, 60), надано не було. Так само не надано доказів вчинення кримінального правопорушення щодо підроблення підпису ОСОБА_1 , а представлений витяг із ЄРДР не може вважатися таким підтвердженням. Отже позивачем не доведено, що наявний у листі ознайомлення посадової інструкції підпис належить іншій особі.
Стосовно тверджень представника позивача щодо недопустимості наданих відповідачем письмових доказів та недійсність спірного наказу через викладення їх не державною мовою суд зазначає, що діючий процесуальний закон не містить вимоги про подання доказів виключно державною мовою. Водночас положеннями актів ст.ст. 9, 10 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» № 802-IV від 15.02.2003 р. (далі - Закон України № 802-IV) ратифіковано Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі гарантується вільне використання в Україні мов національних меншин України, в тому числі, російської мови та прямо забороняють застосування у внутрішніх правилах компаній будь-яких положень, що виключають або обмежують використання регіональних мов або мов меншин.
Також, зазначеним Законом Україна зобов'язалася заборонити застосування у внутрішніх правилах компаній і приватних документах будь-яких положень, що виключають або обмежують використання регіональних мов або мов меншин, принаймні між особами, що вживають одну і ту ж мову, а також запобігати практиці, спрямованій на відмову від використання регіональних мов або мов меншин в економічній або соціальній діяльності.
Надання відповідачем письмових доказів, які складені російською мовою, в тому числі і оскаржуваний наказ, жодним чином не порушує вимог статей 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 9 ЦПК України, що встановлюють проведення судочинства державною мовою, оскільки стосуються лише порядку ведення судочинства та не обмежують права сторони надавати до суду докази на мові здійснення діловодства підприємства приватного права. Положення статті 95 ЦПК України також не містять імперативних приписів щодо мови письмових доказів.
За таких обставин посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2018 від 28.02.2018 року щодо неконституційності Закону України «Про засади державної мовної політики», частиною ч. 3 ст. 14 якого передбачалась можливість подання до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою, є неспроможними.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи надані до справи докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що внаслідок порушення позивачем вимог технологічної інструкції сталася виробнича неполадка на МНЛЗ №3 та підприємству завдана матеріальна шкода. У зв'язку із цим наказ №146тд від 07 жовтня 2016 року про утримання середньомісячного заробітку та позбавлення ОСОБА_11 О ОСОБА_12 премії, на думку суду, прийнятий правомірно та з дотриманням порядку застосування, а тому підстав для його скасування не має та у задоволені позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 139, 130, 132, 135-3, 136 КЗпП України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», третя особа Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність» про визнання наказу неправомірним і його скасування та зобов'язання нарахувати і виплатити премію відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Повний текст рішення буде виготовлений 24 червня 2019 року.
Суддя: А. М. Іванченко