20 червня 2019 р. Справа № 820/6577/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019, суддя Сліденко А.В., майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.02.19 по справі № 820/6577/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення,
Міністерство оборони України (далі - відповідач, МО України) звернулося до суду першої інстанції з заявою про поворот виконання судового рішення, в якій просило суд: вирішити питання про поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 820/6577/17; стягнути в порядку повороту виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 820/6577/17 безпідставно стягнуту за скасованим судовим рішенням одноразову грошову допомогу у розмірі 243600,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви.
Не погодившись з даною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухваливши нову ухвалу, якою задовольнити заяву відповідача про поворот виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при новому розгляді справи № 820/6577/17 судом було задоволено позовні вимоги в меншому розмірі. А тому наявні підстави в порядку ч. 2 ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернути виплачені на користь ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) кошти в сумі 243 600,00 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 призначено до розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку письмового провадження, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 22.04.2019.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 залишено без руху апеляційну скаргу у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 призначено до розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку письмового провадження, яке було задоволено ухвалою суду від 24.05.2019, строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції поновлено.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 відкрито провадження по справі № 820/6577/17, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.
05 червня 2019 року від позивача по справі на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки підстави, передбачені ст. 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутні.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України справа розглянута без участі представників сторін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 по справі № 820/6577/17, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, визнано протиправним та скасовано рішення комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті №38 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року що стосується ОСОБА_1
3обов'язано МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постановою Верховного Суду від 13.12.2018 справу № 820/6577/17, у зв'язку з тим, що судами не були встановлені обставини, які мають значення для правильного її вирішення, повернуто на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи № 820/6577/17, судом прийнято рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення МО України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби у формі п. 38 протоколу від 24.11.2017 р. №121.
Зобов'язано МО України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби повторно вирішити по суті питання з приводу призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
У решті вимог позов - залишено без задоволення.
Відповідач, вважаючи, що при новому розгляді позовні вимоги задоволені в меншому розмірі, звернувся до суду з заявою про поворот виконання судових рішень та повернення коштів в сумі 243 600,00 грн., сплачених ним на користь ОСОБА_1 на виконання скасованих касаційним судом судових рішень.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання судових рішень, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.
Положеннями п.4 ч.1 ст.380 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч.7 ст.380 КАС України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.5 ст.380 КАС України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Колегія суддів зазначає, що поворот виконання судового рішення є інститутом адміністративного судочинства, що спрямований на повернення стягнутих грошових сум на підставі рішення суду, що було скасоване.
Як зазначив, в своєму рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
З наведених правових норм слідує, що за допомогою інституту повороту, виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. А отже, поворот виконання рішення спрямований на забезпечення інтересів добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке згодом скасоване як помилкове.
Разом з тим, статтею 380 КАС України передбачені підстави, при наявності яких можливо застосувати поворот виконання судового рішення.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 380 КАС України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах обставин, визначених законом як підстави для повороту виконання судового рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви відповідача.
Доводи апелянта про те, що при новому розгляді даної справи позовні вимоги задоволено у меншому обсязі колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, зобов'язуючи відповідача повторно розглянути по суті питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не реалізував управлінську функцію в частині належного, правильного та обгрунтованого вирішення питання по суті заявленої вимоги про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Доказів щодо задоволення позовних вимог в меншому розмірі матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року по справі № 820/6577/17 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 26.06.2019