Справа № 461/1407/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/811/880/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:81
18 червня 2019 року м. Львів
Справа № 461/1407/16-ц
Провадження № 22-ц/811/880/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Бадівська О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк»
на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 28 січня 2019 року у складі судді Дулебко Н.І.
у справі
за заявою АТ КБ «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа,-
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 29.06.2016 Сихівським районним судом м. Львова у справі №464/1407/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Оскаржуваною ухвалою в задоволенні заяви акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, виданого Сихівським районним судом м. Львова 29.06.2016 у справі №464/1407/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором, - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив АТ КБ «Приватбанк», подавши апеляційну скаргу.
З ухвалою не погоджується, вважає, що вона є незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права.
Вважає помилковим висновок суду, що з заявою про видачу дубліката виконавчого листа заявник звернувся до суду після закінчення строку, встановленого, для пред'яяявлення виконавчого документа до виконання, питання про поновлення строку звернення до виконання останнім не ставилось.
Зазначає, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 16.05.2016 року, що набрало законної сили 06.06.2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на корист ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 38644 грн 90 коп та судові витрати в розмірі 1378 грн. 29.06.2016 року на виконання вказаного рішення Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист, який отримано представником банку 01.08.2016 року, про свідчить відповідна розписка.
Виконавчий лист було втрачено та він не знаходиться ні у стягувача, ні у відділі державної виконавчої служби, тому це унеможливлює виконання рішення суду та порушує майнові права АТ КБ «Приватбанк».
Окрім того вказує, що суд не врахував, що згідно до п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом , пред'являються до виконання у ситроки, встановлені цим законом. А відповідно до ст.. 12 вказаного закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.(до 29.06.2019)
Таким чином, вказує, що АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судом першої інстанції.
Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 28 січня 2019 року та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ КБ «ПриватБанк».
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 16.05.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.07.2013 в розмірі 38644 грн. 90 коп. та судові витрати в розмірі 1378 грн.
29.06.2016 на виконання вказаного рішення Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист, який отримано представником банку 01.08.2016, про що свідчить відповідна розписка. (а.с. 70)
23.08.2018 представник ПАТ КБ «Приватбанк» вперше звернувся з заявою про видачу вказаного виконавчого документа. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.09.2018 в задоволені заяви відмовлено, оскільки стягувач, достовірно знаючи про невиконання рішення протягом тривалого терміну (з часу ухвалення судового рішення 16.05.2016), отримав виконавчий лист 01.08.2016 (представник ОСОБА_2 ), не звернув такий до виконання. А звернувся в суд із заявою про видачу дубліката 23.08.2018, при цьому, переконливих доказів про направлення виконавчого листа у виконавчу службу суду не надав.
17.01.2019 року АТ КБ «Приватбанк» вдруге звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, виданого 29.06.2016 Сихівським районним судом м. Львова у справі №464/1407/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що такий виконавчий документ втрачено під час при пересилки з АТ КБ «Приватбанк» до Сихівського ВДВС ЛМУЮ.
Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції встановивши, що заявник звернувся до суду після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, питання про поновлення строку звернення до виконання останнім не ставилося, а тому суд прийшов до висновку, що підстави для видачі дубліката виконавчого листа відсутні, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час видачі виконавчого документа) виконавчі листи для виконання судових рішень можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Відповідно до пункту 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заявником не надано належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції а тому не підлягає до задоволення та не дає підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржувану ухвалу суду належить залишити без змін.
Окрім того, ПАТ КБ «Приватбанк» звертався із заявою про видачу дубліката виконавчого листа 23.08.2018 року, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.09.2018 в задоволені заяви відмовлено, та така ПАТ КБ «Приватбанк» не оскаржувалась.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 28 січня 2019 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Головуючий
Судді