Справа № 462/6015/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2695/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
18 червня 2019 року м. Львів
Справа № 462/6015/15-ц
Провадження № 22-ц/811/2695/18
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича
на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2018 року у складі судді Галайко Н.М.
у справі
за скаргою ОСОБА_1 Василівни на рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича,-
Оскаржуваною ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_2 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича задоволено в повному обсязі.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 27 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57308904 за виконавчим листом № 462/6015/15-ц, виданим Залізничним районним судом м. Львова 21 вересня 2018 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 24 154, 38 доларів США.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 27 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57308895 за виконавчим листом № 462/6015/15-ц, виданим Залізничним районним судом м. Львова 21 вересня 2018 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 3 654 грн. судового збору.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 27 вересня 2018 року про арешт коштів боржника по виконавчому провадженні № 57308895.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 27 вересня 2018 року про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № 57308904.
Дану ухвалу оскаржив приватний виконавець Маковецький Зорян Вікторович, подавши апеляційну скаргу.
Вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, висновки суду такими, що не відповідають дійсності, ухвалені без належного дослідження обставин справи, надуманими та упередженими а вимоги скаржника безпідставними.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що за вчиненню виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Розмір основної винагороди: приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагород приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Пунктом 19 Постанови Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016 року встановлено розмір основної винагороди приватного виконавця - 10% стягнутої ним суми.
Таким чином, з боржника стягується 10% основної винагороди приватного виконавші від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Частиною 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Частиною 7 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що приватний виконавуць виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
На виконання вищевказаних вимог законодавства ним 27.09.2018 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, в якій зазначено розрахунок винагороди приватного виконавця та порядок її стягнення. Зокрема, зазначено, що стягненню підлягає 10% від суми стягнення за виконавчим документом.
Оскільки сума боргу за рішенням суду визначена в доларах США, то й розрахунок винагороди приватного виконавця здійснено в доларах США.
Процедура примусового виконання рішення регулюється спец законом, який уповноважує виконавця здійснювати валютні операції у випадку, якщо борг у рішенні суду визначений в іноземній валюті. Зокрема, такий порядок передбачений ст. 49 Закону, в якій відсутні будь-які посилання на обов'язковість отримання виконавцем ліцензії на здійснення таких операцій.
У випадку ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, виконавцем має бути забезпечено виконання такого рішення саме в іноземній валюті. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц.
Вважає, що висновки суду що приватний виконавець не може обчислювати суму основної винагороди в іноземній валюті грунтується на неправильному трактуванні норм законодавства.
Також вказує що частиною 1 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах (н.н. 6, 7 ч. З ст. 18 Закону).
Абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
05.11.2018 року, після отримання виконавцем інформації про те, що рахунки боржника в ПАТ «Кредобанк» використовується для зарахування заробітної плати, ним винесено постанову про зняття арешту з коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Копія постанови скерована в ПАТ «Кредобанк» за вих. № 2820.
Просить ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрепка І.І. подала суду заяву в якій просить провадження по справі закрити. Зазначає, що відсутній предмет спору та нею 06.11.2018 року було подано до суду першої інстанції заяву про відкликання скарги.
На вимогу Львівського апеляційного суду Залізничний районний суд м.Львова надіслав відповідь, з якої вбачається, що 07 листопада 2018 року за №26 052 була зареєстрована заява ОСОБА_4 про відкликання скарги на рішення та дії приватного виконавця Маковецького З.В. у справі № 462/6015/15 ц.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Також, окрім цього, згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Окрім наведеного, відповідно до п.3 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
Підстав для відхилення заяви про відмову від позову та неприйняття такої відмови, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на вказане, а саме те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії, відмовилась від скарги та просить провадження у справі закрити, подавши про це відповідну заяву, підстав для неприйняття такої відмови від позову судом апеляційної інстанції не встановлено, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення слід визнати нечинним із закриттям провадження у справі.
Окрім того, колегія суддів роз'яснює, що відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.255, 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06 листопада 2018 рокувизнати нечинною.
Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Головуючий
Судді