Справа № 466/1605/19 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/973/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:39
18 червня 2019 року м. Львів
Справа № 466/1605/19
Провадження № 22-ц/811/973/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Приколоти Т.О., Савуляка Р.В.
секретар Бадівська О.О.
за участю ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 01 березня 2019 року у складі судді Єзерського Р.Б.
у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про захист права власності шляхом вилучення відомостей із свідоцтва про право на спадщину,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про захист права власності шляхом вилучення відомостей із свідоцтва про право на спадщину.
Оскаржуваною ухвалою у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про захист права власності шляхом вилучення відомостей із свідоцтва про право на спадщину - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Вважає оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження незаконною, прийнятою всупереч положенням чинного законодавства та обставин даної справи.
Не заперечує, що між сторонами даної справи мав місце інший спір, проте такий стосувався визнання недійсним в цілому свідоцтва про право на спадщину. В даному випадку вказує, що не оспорює правомірність свідоцтва а просить суд вилучити із складу спадкового майна, одержаного ОСОБА_4 відомості про включення до обсягу спадкового майна літньої кухні та приміщення кладової будинковолодіння АДРЕСА_1 . Підставою позову зазначає безпідставне включення до загальної маси спадкового майна приміщень кладової (комори) площею 9,8 кв.м., літньої кухні будинковолодіння АДРЕСА_1 , які мали бути успадковані лише з мого боку, як спадкоємцем особи, яка здійснила таке будівництво і набула права власності на нього.
З огляду на зазначене вважає, що предмет і підстава цього позову є іншим, ніж ті, що розглядались в судовій справі №466/6781/16-ц.
Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 01 березня 2019 року та постановити нову - про відкриття провадження, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про захист права власності шляхом вилучення відомостей із свідоцтва про право на спадщину.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції встановив, що 29.07.2016 року ОСОБА_1 зверталася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 січня 2016 року, оформленого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмилою Гордіївною і зареєстрованого в реєстрі за № 31. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 березня 2017 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 січня 2016 року, оформленого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмилою Гордіївною і зареєстрованого в реєстрі за № 31 - відмовлено за безпідставністю. 13 липня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін. Рішення набрало законної сили 13.07.2017 року.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про те, що існує рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав відтак врахувавши суб'єктний склад та предмет позовних вимог, суд відмовив у відкритті провадження у даній справі.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Слідуючи принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Порядок пред'явлення позову регламентований статтею 184 ЦПК України.
При цьому, підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтю 186 ЦПК України.
Зокрема, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що вказана норма передбачає обов'язок суду відмовити у відкритті провадження у справі лише після відкриття цим же або іншим судом провадження у справі із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Як встановлено ОСОБА_1 зверталася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 січня 2016 року, оформленого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмилою Гордіївною і зареєстрованого в реєстрі за № 31.
В межах даної справи ОСОБА_1 звернулися з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни про захист права власності шляхом вилучення відомостей із свідоцтва про право на спадщину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при наведених вище обставинах у вказаних справах є різним предмет позову. У справі № 466/6779/16-ц, ОСОБА_1 заявляла вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину за заповітом, проте в даній справі ОСОБА_1 ставить вимоги лише про вилучення відомостей із свідоцтва про право на спадщину.
Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, колегія суддів пришла до висновку що доводи апеляційної скарги є підставними а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 01 березня 2019 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Головуючий
Судді