26.06.19
22-ц/812/1086/19
Справа № 486/364/18
Провадження № 22ц/812/1086/19 Головуючий у 1-ї інстанції Франчук О.Д.
Категорія 30 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
26 червня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Ямкової О.О.,
суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
подану в його інтересах адвокатом Прутян О.А.
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Франчук О.Д. в залі суду в місті Южноукраїнську о 9.00 годині зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
21 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , вимоги за якою згодом збільшив, подавши 7 грудня 2018 року заяву про збільшення вимог, та просив відшкодувати на його користь 4 000, 00 грн. компенсації моральної шкоди та 47 920, 00грн. матеріальної шкоди, завданої належному йому транспортному засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 8 грудня 2017 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів «Mitsubishi L 200», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу та Опель Аскона, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням володільця ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Відповідач ОСОБА_1 визнав порушення ним правил дорожнього руху та свою провину. Тому на місці ДТП за участю та добровільною згодою сторін було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Після ДТП, яке відбулося з вини відповідача ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована на умовах обов'язкового страхування ПрАТ СК «ВУСО», позивач звернувся до страховика для отримання страхового відшкодування в загальному розмірі 31 220 грн. 90 коп..
Разом з тим ПрАТ СК «ВУСО» сплачено позивачу страхове відшкодування тільки в розмірі 12 426 грн. 41 коп. з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, та відрахуванням ПДВ та франшизи за полісом у розмірі 1 000 грн..
За недостатністю цих коштів позивач автомобіль не відремонтував, та звернувся повторно до спеціаліста за калькуляцією робіт та запчастин для проведення відновлювального ремонту, розмір якого встановлено без врахування зносу автомобіля на суму 42 960 грн. 76 коп..
Одночасно у суді, на підставі проведеної судової експертизи визначена ринкова вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу на день її проведення у розмірі 59 332 грн. 52 коп..
Відтак, посилаючись на вказані обставини та первісне часткове відшкодування страховиком суми за полісом обов'язкового страхування, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 різницю, яка не відшкодована ПрАТ СК «ВУСО» та підлягає стягненню з винної особи у загальній сумі 47920 грн. 00коп..
Додатково зазначив, що внаслідок ДТП зазнав моральної шкоди, так як відповідач своєчасно не відшкодував йому у повному обсязі збитки, і він був позбавлений можливості користуватись автомобілем, став витрачати більше часу на поїздки. За такого оцінив завдану моральну шкоду в 4 000,00 грн. компенсації .
У відзивах на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не погодився з пред'явленими до нього вимогами та зазначав, що за звітом наданим позивачем вартість відновлювального ремонту складає 21 392 ,00 грн., а пошкодження, що отримані транспортним засобом позивача не є значними, та не завадили йому користуватися автомобілем з дня ДТП. За такого сума страхового відшкодування, що отримана позивачем від ПрАТ СК «ВУСО» в розмірі 12 426 грн. 41 коп. є цілком достатньою для покриття його збитків.
Заперечуючи проти відзиву відповідача, позивач додатково пояснив, що при первісному огляді автомобіля під час складення акту від 19-22 грудня 2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля було визначено в розмірі 31 220 грн. 90 коп., однак на станції технічного обслуговування йому повідомили , що вартість ремонту буде значно більшою в розмірі 54 268 грн. 08 коп., і тому є усі підстави для стягнення вказаної суми з відповідача на його користь.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 червня 2018 року по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 47 920 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 4 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди, та необхідності відшкодування різниці між її фактичним розміром та страховою виплатою.
В апеляційній скарзі адвокат Прутян О.А., діючи в інтересах відповідача, та посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
На думку апелянта, судом першої інстанції не враховані положення п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», якими передбачено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. А з огляду на те, що ліміт відповідальності за полісом відповідача, укладеним з ПрАТ СК «ВУСО» складає 100 000,000 грн., при франшизі у 1 000,00 грн., суми страхового відшкодування цілком достатньо для відшкодування відновлювального ремонту автомобіля позивача, вартість якого він вважає завищеною.
Також судом залишено без уваги той факт, що позивач не скористався правом наданим статтею 36 вищевказаного Закону та не оскаржив рішення страховика у разі його незгоди із сумою страхового відшкодування або у разі її невиплати.
Вважав, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, оскільки пробіг автомобіля спростовує, що останній був позбавлений можливості ним користуватись.
У письмовому відзиві позивач вважав доводи скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 18 червня 2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що при регламентованому статтями 988, 1194 ЦК України порядку відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у випадку настання страхового випадку, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі, чи її майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте з таким висновком суду у повній мірі погодитись не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 8 грудня 2017 року сталася ДТП за участю автомобілів, належних учасникам справи, внаслідок чого було складено європротокол, за змістом якого відповідач визнав свою провину у вчиненні порушення Правил дорожнього руху України ( а.с.20, 39-40).
Згідно полісу АМ/2037915 від 20 жовтня 2017 року, що укладений між відповідачем ОСОБА_3 та ПрАТ СК «ВУСО» встановлені страхові суми за шкоду заподіяну майну (ліміт цивільно-правової відповідальності) у розмірі 100 000 грн. 00 коп. із визначенням франшизи у розмірі 1000 грн. 00 коп. (а.с.36).
9 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 повідомив ПрАТ СК «ВУСО» про ДТП за участю застрахованої особи ОСОБА_1 та його бажанням як потерпілої особи отримати відшкодування збитків (а.с.39-40).
На підставі отриманої заяви страховиком проведена перевірка і на підставі акту огляду автомобіля «Mitsubishi L 200», проведеного 19-22 грудня 2017 року, складеної на його підставі калькуляції №819959 від 27 грудня 2017 року ПрАТ СК «ВУСО» 26 січня 2018 року прийнято рішення зі складенням страхового акту про виплату потерпілій особі страхового відшкодування на суму 12 426 грн. 41 коп. (а.с.20-31).
За повідомленням ПрАТ СК «ВУСО» розмір страхового відшкодування складається із вартості відновлювального ремонту 31 220 грн. 90 коп. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля 62%, за відрахуванням 2 685 грн. 28 коп. вартості ПДВ і 1000 грн. франшизи за полісом, та становитиме 12 426 грн. 41 коп., яку сплачено позивачу ОСОБА_2 26 січня 2018 року ( а.с.21-23).
В той же час позивач автомобіль не відремонтував та повторно звернувся за встановленням розміру відновлювального ремонту, якій відповідно до звіту оцінювача №GR-83 без врахування зносу складає 42 960 грн. 76 коп., а з урахуванням зносу 21 392грн. 32 коп.(а.с.48).
У подальшому позивач просив визначити вартість відновлювального ремонту у порядку проведення судової експертизи, за висновком якої за №0141 від 9 листопада 2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на час проведення дослідження складала вже 59 332 грн. 52 коп. (а.с.161-197).
Відтак, вважаючи, що ліміт цивільно-правової відповідальності за страховими сумами ПрАТ СК «ВУСО» на відшкодування майнової шкоди вичерпано, позивач звернувся до суду з позовом до винної у ДТП особи - Мельника Є.В., та просив стягнути шкоду в розмірі 47 920 грн. 00 коп., яка складає різницю між вартістю відновлювального ремонту, встановленого у висновку експерта та страховим відшкодуванням виплаченим страховиком, і з додаванням суми франшизи.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Такою різницею може бути як недостатність страхової виплати, так і сума франшизи, якщо така передбачена полісом (стаття 9 Закону України «Про страхування», статті 12, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За такого, передбачена полісом обов'язкового страхування ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2037915 від 21 жовтня 2017 року франшиза в розмірі 1 000,00 має бути відшкодована за рахунок відповідача.
В той же час ліміт застрахованої відповідальності ОСОБА_4 у ПрАТ СК «ВУСО» перевищує розміру завданої позивачу шкоди, яку він розрахував на підставі експертного висновку за відрахуванням сплаченого страхового відшкодування (а.с.205-207), а за такого, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення різниці між сумою завданих збитків та відшкодованою сумою страхового відшкодування ПрАТ СК «ВУСО» з відповідача - є помилковим.
Саме відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 вищевказаного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
З аналізу правової норми статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виходить, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Такий висновок міститься у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), та 3 жовтня 2018 року у справі 760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), узгоджується з встановленими колегією суддів обставинами справи та спростовує твердження позивача, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції, щодо неможливості отримання задоволення вимог від страховика у судовому порядку в межах ліміту відповідальності, при частковому добровільному відшкодуванні первісно встановленого розміру збитків.
Відтак, доводи позивача у відзиві щодо можливості застосування такої правової позиції виключно до інших обставин, які стосуються відсутності звернення потерпілої особи до страховика, є помилковим тлумаченням діючого законодавства, так як наведені вище норми матеріального права пов'язують підстави для безпосереднього звернення потерпілої особи до завдавача шкоди виключно з випадком, коли обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а не з порядком звернення особи до страховика.
Оскільки розмір завданої шкоди, нарахованої позивачем на суму 47 920 грн., не перевищує ліміту відповідальності відповідача у 100 000,00грн., ПрАТ СК «ВУСО» заявлену суму збитків відшкодувало частково, та не отримувало від позивача наступні калькуляції вартості відновлювального ремонту, складені ним як у березні 2018 року, так і у листопаді 2018 року при проведенні експертизи, і такі обставини безпідставно не враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення, колегія суддів вважає його висновок про обґрунтованість позовних вимог пред'явлених до ОСОБА_1 безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Так як до винної в ДТП особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, в силу статті 1194 ЦК України покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню зі скасуванням судового рішення в цій частині на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України та ухваленням нового, про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. матеріальної шкоди.
Вказане не позбавляє позивача пред'явити позовну вимогу до належного відповідача, в процесі якої з'ясувати правильність нарахування та виплати страхового відшкодування. Таке право потерпілої особи не обмежено частковим отримання відшкодування від страховика у добровільному порядку без пред'явлення до нього збільшеної вимоги, після додаткових нарахувань та позову у судовому порядку.
За такого інші доводи відповідача щодо достатності суми страхового відшкодування, безпідставності не врахування коефіцієнту зношеності пошкодженого майна, не мають правового значення у зв'язку з пред'явленням позову не до страховика.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо безпідставності задоволення позовних вимог в частині стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 4 000 грн. колегія суддів також вважає їх частково слушними з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд в цілому вірно керувався статтею 1167 ЦК України та виходив із того, що у заподіяні позивачу моральних страждань і хвилювань є вина відповідача, з якої позивач не міг користуватися належним йому майном.
В той же час суд першої інстанції не звернув увагу на пробіг автомобіля потерпілого, якій між оглядами проведеними у одному місті Южноукраїнську складав: у грудні 2017 року 84013 (а.с.41), в березні 2018 року вже 85513 (а.с.61-62), а у жовтні 2018 року - 88 360 (а.с.180), що свідчить про постійне використання позивачем свого автомобіля для власних потреб, та спростовує його твердження про неможливість користування належним йому майном, що спричинило йому моральні страждання.
Тому колегія суддів не погоджується з визначеним, на підставі встановлених обставин справи, розміром компенсації заподіяної моральної шкоди, і вважає що остання підлягає зменшенню до 1 500,00 грн., що на погляд колегії є достатнім та розумним для грошової компенсації заподіяної відповідачем позивачу моральної шкоди.
Отже, судове рішення в частині відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених пунктами 1 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід змінити, задовольнив такі вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн. компенсації моральної шкоди.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та з врахуванням обсягу задоволених позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 278грн. 40коп. та судові витрати позивача в розмірі 174 грн. 00 коп., які він поніс при проведенні експертизи, а також 1 661 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу, а всього судових витрат у загальному розмірі 2 114 грн. 00 коп..
Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 675 грн. 24 коп. судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 365, 367-369, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення матеріальної шкоди - скасувати, та ухвалити нове, яким ці вимоги задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000, 00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року в частині вирішення вимог про відшкодування компенсації моральної шкоди - змінити, задовольнивши ці вимоги частково, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 500, 00 грн. грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 114 грн. загальної суми понесених ним судових витрат за розгляд справи та правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 675 грн. 24 коп. судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий О.О. Ямкова
Судді С.Ю. Колосовський О.В. Локтіонова