Справа № 465/4677/18 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.
Провадження № 22-ц/811/706/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:30
21 червня 2019 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Савуляка Р.В., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20145 грн. на відшкодування збитків, завданих йому пошкодженням мобільного телефону.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.04.2008 року у АДРЕСА_1 .Червонограді Львівської області на вул АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 № АДРЕСА_4 , внаслідок поштовху відповідача у нього (позивача) з рук випав мобільний телефон марки «Айфон-2» і розбився.
На підтвердження визнання своєї вини та обов'язку відшкодувати вартість пошкодженого мобільного телефону відповідач написав розписку, згідно якої зобов'язався протягом місяця, до 01.05.2008 року, сплатити грошові кошти в сумі 1000 доларів США, однак, обіцяні кошти відповідач у визначений в розписці строк не сплатив, а повернув лише 100 доларів США при зустрічі у грудні 2012 року та ще 150 доларів США 20.09.2015 року, а тому позивач просить стягнути з нього решту неповернутої суми - 750 доларів США, що за курсом НБУ на момент звернення з даним позовом становить 20145 грн.
У відзиві на позовну заяву (а.с.28) відповідач визнав свою вину у пошкодженні мобільного телефону позивача та факт написання розписки, а також повернення ним на відшкодування завданих збитків у грудні 2012 року та у вересні 2015 року частину грошей в сумі 250 доларів США. Позов визнав і просив справу розглянути без його участі.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 24.01.2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 збитки, заподіяні внаслідок пошкодження мобільного телефону, у розмірі 20145 грн. та судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального права і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що він дійсно визнав борг перед позивачем за пошкодження мобільного телефону, однак, на момент ухвалення рішення трирічний строк позовної давності сплив, а тому суд повинен був застосувати наслідки спливу позовної давності і відмовити на цій підставі у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.06.2019 року, є дата складення повного судового рішення - 21.06.2019 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом спору є стягнення матеріальних збитків у розмірі 20145 грн., що еквівалентно 750 доларам США, заподіяних відповідачем внаслідок пошкодження 02.04.2008 року мобільного телефону позивача.
На підтвердження визнання своєї вини та обов'язку відшкодувати вартість пошкодженого мобільного телефону відповідач написав розписку, оригінал якої міститься в справі (а.с.23), згідно якої зобов'язався до 01.05.2008 року сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 1000 доларів США.
У суді першої інстанції відповідач також визнав факт повернення ним на відшкодування завданих збитків у грудні 2012 року та у вересні 2015 року частини грошей в сумі 250 доларів США, чого ним не заперечується і в апеляційній скарзі.
За таких обставин, відповідно до ст.ст.1166, 1192 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Доводи апелянта про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК).
У відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Враховуючи викладене й те, що відповідач не подавав до суду першої інстанції заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, тому підстав для застосування судом апеляційної інстанції норми ч.4 ст.267 ЦК України немає.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, сплативши частину боргу 20.09.2015 року, відповідач, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перервав перебіг позовної давності, а тому на момент звернення позивача у серпні 2018 року із вказаним позовом трирічний строк позовної давності, який після його переривання обраховується заново, ще не сплив, що в повній мірі відповідає наведеним вище вимогам ч.3 ст.264 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 21 червня 2019 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Савуляк Р.В.
Ніткевич А.В.