Дата документу 20.06.2019 Справа № 333/2811/19
Провадження №11-сс/807/522/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 333/2205/19 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 червня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року,
ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року задоволено клопотання слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 19 травня 2019 року по 16 липня 2019 року.
Згідно зі змістом судового рішення, 21.05.2019 слідчий Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 19.05.2019 в період часу з 08.00 години до 08.55 години, ОСОБА_8 , нехтуючи статтею 3 Конституції України та визначеним поняттям, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , в ході раптового словесного конфлікту, з ОСОБА_12 , 1990 року народження, маючи умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, за допомогою невстановленого в ході досудового розслідування предмета, що має колюче-ріжучу поверхню, наніс потерпілому ОСОБА_12 близько 10-ти ударів в область тулубу та верхніх кінцівок, в наслідок чого останній втратив свідомість.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 , згідно інформації КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді множинних проникаючих поранень правої половини грудної клітини, пошкодження правої легені, множинні поранення шиї, правого плеча та правого передпліччя.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, яке кваліфікується за ознаками закінченого замаху на умисне убивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, під час якого особа виконала усі дії які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин які не залежали від її волі.
Орган досудового розслідування вважає, що для забезпечення належної явки підозрюваного ОСОБА_8 в слідчі органи і суд, можливості виконання у відношенні нього процесуальних рішень, необхідно обрати йому як запобіжний захід - тримання під вартою відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України з наступних підстав та ризиків, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_8 може: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_8 веде асоціальний спосіб життя, не має стійких соціальних зав'язків у м. Запоріжжі (не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у кримінальному.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що викликає сумніви обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_8 , оскільки підозрюваний не бажав настання смерті потерпілого, а бажав лише завдати йому тілесні пошкодження на ґрунті раптово виниклих у ході сварки неприязних стосунків. Це підтверджується поясненнями підозрюваного, який підтвердив суперечку з потерпілим та розповів, що тілесні пошкодження потерпілому він наносив у праву сторону тулубу потерпілого, тому стає зрозумілим чому при такій великій кількості завданих потерпілому ударів, підозрюваний був впевнений, що з ним все буде гаразд. На теперішній час життю потерпілого нічого не загрожує. З огляду на те, що підозрюваний з потерпілим раніше взагалі не були знайомі, тому важко уявити наявність будь-якого мотиву з боку підозрюваного саме на позбавлення життя потерпілого. Також, підозрюваний ОСОБА_8 після нанесення потерпілому ударів залишався біля останнього, та пішов з квартири лише за наполяганням його тітки ОСОБА_13 , яка в прямому сенсі вигнала його на вулицю, після того, як для потерпілого було викликано швидку медичну допомогу, але через деякий час він все ж таки повернувся додому.
Висновок слідчого судді щодо ризиків є необґрунтованим, а зазначені ризики є недоведеними. оскільки з боку ОСОБА_8 після завдання потерпілому тілесних пошкоджень, не було навіть натяку на те, що він бажає кудись сховатися, він самостійно прийшов додому, де знаходилися працівники поліції, надав всі наявні у нього речі та надав відповідні пояснення. Оскільки підозрюваний ОСОБА_8 погано розмовляє на російській мові та проживає на території України нетривалий час, тому у нього дуже обмежений круг знайомств, а тому за умови вилучення у нього закордонного паспорту, спроби переховатися від органів досудового розслідування або суду виглядають зовсім нереальними. Органом досудового розслідування не зазначено, які саме речові докази слідство збирається ще відшукати, та як саме підозрюваний може цьому завадити, з огляду на те, що підозрюваним ОСОБА_8 добровільно були видані слідству всі наявні у нього речі, а тому посилання на наявність зазначеного ризику є необґрунтованим. Також досудовим слідством не доведено наявності ризику стосовно незаконного впливу на інших осіб, оскільки зазначена подія відбулася без свідків, з потерпілим підозрюваний не спілкується та за наявності конкретної заборони не буде цього робити, а тому посилання на цей ризик також є необґрунтованим.
Крім того, органом досудового розслідування не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. В даному випадку з урахуванням всіх зазначених обставин, цілком можливо обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя цих вимог закону дотримався.
Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора, слідчого та з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 , дані про його особу в їх сукупності, тяжкість покарання що загрожує, а також конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином. Слідчий суддя з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах провадження, з додержанням вимог ст.194 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, про яку повідомлено ОСОБА_8 , що підтверджується наявними доданими до клопотання доказами: відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події, показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 .
Окремо слід зазначити, що зміст апеляційних вимог захисника зводиться в більшій мірі до неправильної, на переконання захисника, оцінки слідчим суддею правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , а також доказів щодо підтвердження його вини, однак насправді слідчим суддею не досліджувалось питання щодо правильності кваліфікації, вини підозрюваного (що досліджується при розгляді провадження по суті), а на теперішній стадії процесу (вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу) перевірялися обставини щодо обґрунтованості підозри.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Крім того, практикою ЄСПЛ у справі «Екле проти Німеччини», визначено, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особі компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».
Для визначення обґрунтованої підозри закон вимагає наявності обставин, що правопорушення, у якому підозрюється затриманий, повинно бути закріплено у кримінальному законі, та наявності фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.
Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, у об'ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити злочин, слідчий суддя оцінив надані стороною обвинувачення докази на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності.
Колегія суддів вважає, що докази, зазначені в клопотанні і перелічені в ухвалі слідчого судді, на даній стадії процесу підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а наявність вини підозрюваного чи її відсутність, а також правильність кваліфікації, мають перевірятися органом досудового розслідування, або судом, у встановленому законом порядку.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, а заявлені у клопотанні ризики на даний час існують.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.
Між тим, колегія суддів вважає, що ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення, тобто суд повинен враховувати, зокрема, особистість обвинуваченого.
При прийнятті рішення слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке законом віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, вчинив злочин із застосуванням насильства проти життя та здоров'я потерпілого, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не одружений, не працює, тривалий час проживав на території іншої держави, має закордонний паспорт, що дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому існує об'єктивна загроза його втечі, а обізнаність про адресу проживання потерпілого та свідків робить високим ризик незаконного впливу на них збоку підозрюваного. Крім того, перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 вчинив злочин за допомогою колюче-ріжучого предмету, який не було встановлено, та який має істотне значення для встановлення істини.
Доводи захисника щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання та самостійної явки додому, після скоєння злочину, де знаходились працівники поліції, не спростовують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказані обставини можуть бути враховані при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу в порядку ст.201 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, коли тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства, які виправдовують попереднє ув'язнення.
Згідно з положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують, тому підстав для задоволення цієї скарги не вбачається.
Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у злочині, вчиненому із застосуванням насильства.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 19 травня 2019 року по 16 липня 2019 року, - без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4