Дата документу 25.06.2019 Справа № 314/2889/18
Єдиний унікальний № 314/2889/18
Провадження №22-ц/807/1902/19
Головуючий в 1-й інстанції - Мануйлова Н.Ю.
25 червня 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарВащенко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 березня 2019 року, ухвалене в м. Вільнянськ (повний текст рішення складено 21.03.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» про визнання договору припиненим,-
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому в порядку спадкування після смерті батька належить земельна ділянка площею 9,39 га, яка розташована на території Семененківської (Кіровської) сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.07.2017 року зареєстровано в реєстрі за № 13. 03.01.2007 року ще за своє життя його батько, ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Промінь» договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 10 років. Сторони договору підписали акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 03.01.2007, також дійшли згоди щодо істотних умов договору, скріпивши його своїми підписами. Державна реєстрація договору відбулася 26.12.2012. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті спадщину прийняв позивач. Позивач вважає, що договір оренди, укладений між його батьком та відповідачем є припинений, оскільки у десятиденний строк після державної реєстрації вказаного договору не було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, який має самостійне юридичне значення.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» про визнання договору припиненим, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки договір оренди землі є припиненим у зв'язку з невиконанням істотних умов договору, а саме не складено акту приймання-передачі земельної ділянки та не визначено в натурі межі земельної ділянки і при цьому не врахував, що строк дії договору сплив.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.01.2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,39 га, яка розташована на території Семененківської (Кіровської) сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
03.01.2007 було підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди.
Державна реєстрація договору проведена 26.12.2012 року Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за реєстраційним номером 2321500042262, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі» №2073 від 25.12.1998 року та постанови Кабінету міністрів України «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17.07.2003 року №1088.
Таким чином, договір є укладеним з 03 січня 2007 року та набрав чинність 26.12.2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилась спадщина в тому числі і на спірну земельну ділянку. Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв його син, ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача та його представника на відсутність підписаного у десятиденний строк після державної реєстрації договору акта приймання-передачі земельної ділянки не є законною та обґрунтованою підставою для визнання припиненим договору оренди земельної ділянки від 03.01.2007 р.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь» в п. 40, передбачено, що смерть фізичної особи не є підставою для припинення договору.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону договір оренди землі припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи-орендар.
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч.ч.2, 3 ст.31 Закону).
Згідно з п.3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» Договір оренди землі ТОВ «Промінь» з ОСОБА_2 є укладеним з моменту його державної реєстрації та набирає чинності з моменту його державної реєстрації.
Державна реєстрація договору проведена 26.12.2012 року Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за реєстраційним номером 2321500042262, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі» №2073 від 25.12.1998 року та постанови Кабінету міністрів України «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17.07.2003 року №1088.
Таким чином, договір є укладеним з 03 січня 2007 року та набрав чинність 26.12.2012 року.
Згідно ст. 19 Закон України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час підписання Договору і діє на даний час, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Пунктом 8 договору передбачено, що «Договір укладено на 10 років». Таким чином, строк дії оспорюваного договору становить 10 років з дати укладання. Відповідно до п. з ст. 640 ЦК України датою укладання договору є дата його державної реєстрації, тобто 26 грудня 2012 року. Тобто, строк дії договору становить з 26.12.2012 року по 26.12.2022 року.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» - об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
На момент підписання та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки акт приймання-передачі згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» був складовою частиною цього договору.
В суді першої інстанції сторони у справі визнали факт того, що за життя ОСОБА_2 земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «Промінь» і по теперішній час знаходиться у його користуванні.
В зв'язку наведеним факт відсутності акту приймання-передачі земельної ділянки саме після її державної реєстрації не може бути підставою для визнання договору припиненим.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки договір оренди землі є припиненим у зв'язку з невиконанням істотних умов договору, а саме не складено акту приймання-передачі земельної ділянки та не визначено в натурі межі земельної ділянки і при цьому не врахував, що строк дії договору сплив - не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 26 червня 2019 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков