Єдиний унікальний номер 341/540/19
Номер провадження 2/341/400/19
(заочне)
25 червня 2019 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Максимчина Ю.Д.
з участю секретаря судового засідання Томин Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі цивільну справу за позовом, поданим представником позивача, адвокатом Матвіївим Богданом Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
встановив:
Представник позивача - адвокат Матвіїв Б.М. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В даному житловому будинку окрім неї зареєстрований її колишній коловік - ОСОБА_2 .. Відповідач в даному будинку не проживає з серпня 2014 року, але продовжує бути зареєстрованими за вказаною адресою. ОСОБА_2 жодних дій по утриманню будинку не здійснює. Позивач не взмозі вільно розпоряджатись своїм майном, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, представник позивача, адвокат Матвіїв Б.М. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача та підтримку позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, жодних заяв щодо подальшого руху справи, відзиву на позов до суду не скерував.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку окрім позивача зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 ..
Відповідно до ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. 391 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбаченому законом.
Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сім'ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
Згідно ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України, передбачені, спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом власника: у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у спірному приміщенні.
Судом встановлено, що відповідач не приймає участі у витратах по утриманню будинку, не сплачує комунальні та інші платежі, не допомагає позивачу в проведенні поточних ремонтів.
Таким чином суд вважає, що відповідач добровільно покинув житловий будинок, у якому зареєстрований, а оскільки він не проживає без поважних причин більше одного року у вказаному будинку, то в силу цього втратив право на користування житлом, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою для зняття цієї особи з реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Такими є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено).
Керуючись ст.ст. 258-259, 280-289 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 405 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов, поданий представником позивача, адвокатом Матвіївим Богданом Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , такими, що втратив право користування житловим приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 768, 40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляійна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:Ю. Д. Максимчин