Справа № 595/325/19
Провадження 2/595/247/2019
03.04.2019
Бучацький районний суд Тернопільської області
одноособово суддею Федорончуком В.Б.,
при секретарі Пастушаку І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бучач справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивує тим, що раніше він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , під час якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 22.11.2017 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина, в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2017 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі рішення суду видано виконавчий лист №595/1609/17 від 22.11.2017 року та відкрито виконавче провадження серії ВП №55378629 у відділі Бучацького міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області. Однак син - ОСОБА_4 перейшов на постійне місце проживання до позивача, він повністю його утримує, тому просить припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки ОСОБА_2 на підставі рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22.11.2017 року.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 19.02.2019 року відкрито провадження по справі, та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
03.04.2019 року ухвалою суду, закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явилися, однак останній подав суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує і просить справу розглядати у його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву, в якій вказала, що позов визнає і просить справу розглядати у її відсутності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, суд встановив наступні обставини:
Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 22.11.2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
На даний час син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 , та повністю знаходиться на його утриманні.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2 ст. 181 Сімейного Кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.2 ст. 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до п. 17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна вимога диктується положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що на даний час неповнолітній син ОСОБА_4 перестав проживати з матір'ю, а проживає з батьком ОСОБА_1 , тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення від примусового стягнення на користь матері аліментів, бо сімейний стан платника аліментів та особи, що їх одержує змінився, а саме син ОСОБА_4 проживає з батьком.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13,77,81,89,258,259,263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 180,181,192,197,273 СК України, суд
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист №595/1609/17 від 22 листопада 2017 року, з дня набрання рішенням законної сили визнати таким, що не підлягає виконанню.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного тексту рішення -10 квітня 2019 року.
Суддя: В. Б. Федорончук