26 червня 2019 р. Справа № 591/714/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Галини Михайлівни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22.05.2019 (суддя Сидоренко А.П., м. Суми, вул. Академічна, 13) по справі № 591/714/19
за позовом ОСОБА_1
до начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Галини Михайлівни
про визнання протиправними та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Галини Михайлівни, в якому просила:
-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.01.2019, внесену начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Галиною Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 3825,00 грн. за порушення абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.05.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову від 25 січня 2019 року, винесену начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Галиною Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у сумі 3825 грн. 00 коп. за ч.5 ст.165-1 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, стверджує, що в порушення ст.242 КАС України, судом першої інстанції не враховано те, що адміністративну справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було розглянуто у відповідності до вимог чинного законодавства. З викладених підстав вважає незаконним рішення суду першої інстанції.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 січня 2019 року начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко Г.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення , якою встановлена несвоєчасна сплата ОСОБА_1 ЄСВ за вересень 2018 року у сумі 317712, 22 грн. терміном сплати 22 жовтня 2018 року (фактично сплачено з 26 жовтня 2018 року по 20 грудня 2018 року) та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 3825,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.165-1 КУпАП.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час винесення постанови про накладання адміністративного стягнення від 25 січня 2019 року сплинув встановлений статтею 38 КУпАП строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 165-1 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами п.1 ч.1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску.
Згідно п.1,4 ч.2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень ч.8 статті 9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Статтею 234-2 КУпАП передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані зокрема з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1).
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною 5 статті 165-1 КУпАП встановлено, що дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, ч.3 статті 165-1 КУпАП передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем було порушено строк сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2018 року, тому передбачений ст.38 КУпАП двомісячний строк мав обчислюватись з 22 жовтня 2018 року (граничного терміну сплати) - від дати вчинення самого правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що вчинене позивачем правопорушення не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самого правопорушення.
Оскільки Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено граничний термін сплати єдиного внеску, то відлік строку для застосування адміністративного стягнення за несвоєчасну сплату єдиного внеску починається з наступного дня після сплати єдиного внеску поза граничних термінів сплати.
Отже з моменту сплати ОСОБА_1 єдиного внеску, вчинене правопорушення є припиненим.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача не могло бути розпочато, та у разі відкриття підлягало закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, а тому постанову від 25.01.2019 року не можна визнати законною та обґрунтованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, начальник Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2 , приймаючи оскаржувану постанову, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування вищезазначеного рішення відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття спірної постанови.
Посилання відповідача на рішення суду апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права мають враховуватись виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу начальника Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Феденко ОСОБА_3 Михайлівни - залишити без задоволення
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22.05.2019 по справі № 591/714/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов