26 червня 2019 р. Справа № 2040/6749/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р., (ухвалене суддую Заічко О.В., повний текст якого складено 25.03.2019 р.) по справі № 2040/6749/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не перерахунку не вірно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з підстав надання пенсіонером нових документів та не виплаті йому пенсії з 20.02.2018 року в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016 роки, премії до дня ЗСУ (Збройних Сил України) за 2016 рік, премії за підсумками 2016 року, винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції), в розмірах зазначених у довідках військової частини НОМЕР_1 № 4/656; № 4/657; від 20.02.2018 р. та № 10/855 від 16.08.2018 р. і ІНФОРМАЦІЯ_1 № 129/ ВФЗ від 10.04.2018 р. про види грошового забезпечення які ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати відповідача з 20.02.2018 р. перерахувати та виплачувати йому пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016 роки, премії до дня ЗСУ (Збройних Сил України) за 2016 рік, премії за підсумками 2016 року, винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції) в розмірах зазначених у довідках військової частини НОМЕР_1 № 4/656; № 4/657 від 20.02.2018 р. та № 10/855 від 16.08.2018 р. і ІНФОРМАЦІЯ_1 № 129/ ВФЗ від 10.04.2018 р. про види грошового забезпечення які, ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 20.02.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 20.02.2018 р. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції) в розмірах зазначених у довідках військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. № 4/657 та № 4/656 про види грошового забезпечення які, ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 20.02.2018 р. з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. в частині оскарження та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині оскарження рішення.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачу перераховано пенсію із врахуванням грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, що відповідає нормам чинного законодавства України. Зазначив, що пенсія в перерахованому розмірі та доплата по перерахунку виплачується в порядку та строки , встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103. Таким чином, посилаючись на викладені доводи, вважає, що ГУПФУ в Харківській області жодним чином не порушило прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” .
Пенсію позивачеві було призначено з 31.12.2006 р. у розмірі 50% грошового забезпечення як такого, що мав 20 років вислуги.
21.03.2015 р. позивач був призваний по мобілізації до лав ЗС України, та до 14.12.2015 р. проходив військову службу за контрактом у Харківському обласному військовому комісаріаті, а з 15.12.2015 р. по 15.09.2017 р. проходив військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення.
01.09.2017 р. наказом командувача військами оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” № 164 від 01.09.2017 р. позивача звільнено з військової служби у запас (а. с. 10).
Із списків частини позивач виключений з 16.09.2017 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 60 від 18.09.2017 р. ( а.с.11).
26.09.2017 р. в/ч НОМЕР_1 видано довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача від 26.09.2017 р. за № 10/878 ( а. с. 12).
18.10.2017 р. Харківським ОВК видано довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача від 18.10.2017 р. за № 363 ( а. с. 13).
Харківським ОВК передано відповідачеві документи позивача для призначення пенсії за останнім місцем служби, а саме: грошовий атестат, довідки від 26.09.2017 р. за № 10/878 та від 18.10.2017 р. за № 363 та йому 17.09.2017 р. було призначено пенсію за 23 роки вислуги у розмірі 59% грошового забезпечення та враховано грошове забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Таким чином, для обчислення пенсії позивача за основу розрахунку бралася сума грошового забезпечення - 6161 грн. 91 коп. ( а. с. 14).
Позивач вказував, що при зазанченому перерахунку пенсії не враховано щомісячної додаткової грошової винагороди ( далі - ЩДГВ), грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016,2017 роки , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016 роки, премії до дня ЗСУ (Збройних Сил України) за 2016 рік, премію за підсумками 2016 року, винагороду за участь в АТО (антитерористичній операції), з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте, як зазначав позивач, він отримував за останні 24 місяці перед звільненням з лав ЗС України (за призовом по мобілізації) під час служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 та в/ч НОМЕР_1 , з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, грошове забезпечення, з урахуванням вищевказаних складових, на підтвердження чого надав суду довідку Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області форма ОК-7 № 588 від 19.03.2018 р. про дані Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування де зафіксована сплата військовою частиною і Харківським ОВК єдиного внеску за 2016 - 2017 р. для пенсії ( а. с. 15 зворот - 16).
Позивач додатково отримав довідки Харківського ОВК від 10.04.2018 р. за № 129/ВФЗ, в/ч НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. за № 4/657, в/ч НОМЕР_1 від 16.08.2018 р. за № 10/855, в/ч НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. за № 4/656, з яких вбачається, що він за позовний період отримував грошове забезпечення з урахуванням зазначених складових зі сплатою єдиного внеску ( а.с. 18-19, 21-22) та звернувся до відповідача з заявою від 04.06.2018 р., в якій просив: перерахувати і виплачувати пенсію позивачу, з 16.09.2017 р. в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016,2017 роки , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016 роки, винагороди за участь в АТО ( антитерористичній операції), премії до дня ЗСУ (Збройних Сил України) за 2016 рік, премії за підсумками 2016 року в розмірах зазначених у довідках про види грошового забезпечення які позивач, отримував за останні 24 місяці перед звільненням та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 16.09.2017 р. з урахуванням раніше виплачених сум” ( а.с.23).
14.06.2018 р. позивач отримав відповідь з ГУ ПФУ в Харківській області датовану від 14.06.2018 р. за № 3686/Ч-14 про відсутність підстав для вчинення таких дій ( а.с.24).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині врахування таких складових як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, преміі до дня ЗСУ, інших премій, суд першої інстанції виходив з того, що вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення, тому при обчисленні пенсії не враховуються. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині оскарження бездіяльності відповідача не підлягає задоволенню як такий, що не є належним способом захисту порушених прав позивача.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ГУПФУ в Харківській області з 20.02.2018 р. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО в розмірах зазначених у довідках військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. № 4/657 та № 4/656 про види грошового забезпечення, які позивач отримував за останні 24 місяці перед звільненням, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 20.02.2018 р., з урахуванням раніше виплачених сум, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, а також з того, що задоволення позову у наведений спосіб не суперечить закону.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ).
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", щомісячна додаткова грошова винагорода установлюється, зокрема військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 вказаної постанови).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки в/ч А0501 від 20.02.2018 р. № 4/657, позивач під час проходження служби з грудня 2015 року по серпень 2017 року кожного місяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, з якої нараховані і сплачені страхові внески (а.с.19).
За таких обставин, коли позивач під час проходження служби кожного місяця з грудня 2015 року по серпень 2017 року отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, з якої нараховані і сплачені страхові внески, а отже вказана допомога носила системний характер, то це дає підстави для включення її до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. А відтак, розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія щомісячної додаткової грошової винагороди.
Вказані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, в постанові від 14.05.2019 року у справі № 240/4954/18, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаної частини позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 20 лютого 2018 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, в розмірі, зазначеному у довідці військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. № 4/657 про види грошового забезпечення які, ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 20.02.2018 р., з урахуванням раніше виплачених сум, відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
З приводу задоволених позовних вимог щодо включення до грошового забезпечення позивача для обрахування пенсії винагороди за участь в АТО, колегія суддів зазначає наступне.
Виплата винагороди за участь в антитерористичній операції та її розмір установлені постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - постанова КМУ №24), відповідно до пункту 1 якої така винагорода виплачується в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
На виконання пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 24, Міністерством оборони України видано Наказ від 02.02.2015 р. № 49, яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 49 виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).
Розділом ІІ Порядку № 49 визначено механізм та умови виплати винагороди військовослужбовцям (крім резервістів) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Так, військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.
Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
Аналіз наведених постанови Кабінкту Міністрів України № 24 та Порядку №49 свідчить про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 431/703/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вказана виплата не має систематичного, а носить тимчасовий характер, залежить від певних обставин, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Отже, враховуючи, що отримувана позивачем під час проходження військової служби винагорода за участь в АТО не входить до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення, оскільки носить тимчасовий або одноразовий характер, то у відповідача відсутні законні підстави для обчислення позивачу пенсії із включенням до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, вказаних виплат.
За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, винагороди за участь в АТО не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 20.02.2018 р. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення, з урахуванням винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції) в розмірі зазначеному у довідці військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. № 4/656, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. по справі № 2040/6749/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 20.02.2018 р. перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням винагороди за участь в АТО (антитерористичній операції) в розмірі зазначеному у довідці військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2018 р. № 4/656.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року - залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін