Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2010 р. Справа № 47/156-09
вх. № 9700/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Загриви Л.С. довіреність №09/07-1 від 09.07.2009 р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт", м. Харків
про стягнення 4552,13 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Господар Харків" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 3958,53 грн., пені у розмірі 222,97 грн. та 3% річних у розмірі 32,63 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі видаткових накладних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні надав уточнений розрахунок ціни позову в якому зазначає, у зв"язку з допущенням неточностей в нарахуванні штрафних санкцій при поданні позовної заяви, згідно розрахунку сума індексу інфляції складає 66,46 грн. та 3% річних 30,07 грн., який прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що позивачем у період з 24 липня 2008 року по 12 листопада 2008 року було здійснено відвантаження товару, а саме крепіжних виробів , що підтверджується видатковими накладними: №ТРН-11009 від 24.07.08 р. на загальну суму 8527,26 грн., №ТРН-11197 від 12.08.08р. на загальну суму 522,00 грн., №ТРН -11412 від 29.08.08 р. на загальну суму 250,00 грн., №ТРН-11591 від 12.09.08 р. на зальну суму 1263,95 грн., №ТРН-12404 від 12.11.08 р. на загальну суму суму 163,63 грн.
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженого представника відповідача на вказаних накладних та довіреностях: серії ЯПЗ №087222 від 24.07.08 р., серії ЯПЗ №087245 від 08.08.08 р., серії ЯПЗ №087262 від 28.08.08 р., серії ЯПЗ №087273 від 10.09.08 р., серії ЯПЗ №087307 від 10.11.08 р., на підставі яких вказаний товар приймався уповноважними представниками відповідача.
Відповідач отримав товар, але його вартість його оплатив лише частково, а саме у сумі 4635,18 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3892,08 грн.
Між позивачем та відповідачем 27 липня 2009 року підписаний акт звірки, згідно якого борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" складає 3892,08 грн., тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.
В зв'язку з несплатою заборгованості за поставлений товар позивач 31 липня 2009 р. направив на адресу відповідача лист-вимогу №3 від 31.07.2009 року, в якій просив відповідача погасити існуючу заборгованість протягом 7 днів з дня отримання вимоги.
14 серпня 2009 року відповідачем отримана вищевказана вимога, про що свідчить копія опису вкладення, поштовою квитанцією та поштовим повідомленням, але відповідач на вимогу не відреагував та суму боргу не сплатив.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 3892,08 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пені у розмірі 222,97 грн., індексу інфляції у розмірі 66,46 грн. та 3% річних у розмірі 32,63 грн.
Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та індексу інфляції, ознайомившись з розрахунком наданим позивачем у судовому засіданні 24.02.2010 року, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме у сумі: індексу інфляції у розмірі 66,46 грн. та 3% річних у розмірі 30,07 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення пені, слід відмовити, як у безпідставно заявлених.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 96,54 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,37 грн., слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт" (61057 м. Харків, вул. Римарська, 21А, т/с 26003961052988 у філії ЗАТ "ПУМБ" у м.Харків МФО 350385, код ЄДРПОУ 32030099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків" (61045, м.Харків, вул. 23 Серпня, 19, кв.2, п/р № 26001000056911 у ВАТ "СЄБ Банк" м.Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 34392388) суму боргуз урахуванням індексу інфляції 3958,54 грн., 3% річних 30,07 грн., 96,54 грн. державного мита та 223,37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 225,53 грн. - відмовити.
Повний текст рішення підписано 24 лютого 2010 року.
Суддя
Справа №47/156-09