Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2010 р. Справа № 64/19-10
вх. № 174/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Шило В.Г. за довіреністю б/н від 30.06.2009 року; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Дельта", м. Харків
до Приватного підприємства "Нафтапостач" м. Харків
про стягнення 1525,43 грн.
Приватна фірма "ДЕЛЬТА" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" збитків від інфляції у розмірі 254,62грн., 3% річних в сумі 48,33грн., пені в розмірі 722,48грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №10/07 від 25.07.2008 р., а також просить покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., згідно договору б/н від 24.12.2009р. про надання послуг адвоката та просить суд стягнути з відповідача судові витрати. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, відповідач невиконує рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2009 р. по справі № 21/268-08, рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2009р. по справі № 60/111-09, рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2009р. по справі № 16/141-09 .
Ухвалою господарського суду Харіквської області від 18.01.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.
26 січня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області позивач надав супровідним листом (вих. №26/01-04 від 26.01.2010р.) документи які були витребувані судом.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2010 року розгляд справи 64/19-10 було відкладено на 16 лютого 2010 року.
11 лютого 2010 року позивач надав до канцелярії суду уточнення та доповнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" 722,48грн. пені, збитки від інфляції у розмірі 487,10грн., 3% річних у розмірі 83,72грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., витрати пов"язані з розглядом цієї справи у розмірі 58,88грн. та просить суд стягнути з відповідача судові витрати. Разом з уточненнями позивач надав документи в обгрунтування обставин викладених безпосередньо в уточненнях, для долучення до матеріалів справи.
Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
16 лютого 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду довідку (вих. №15/02-04 від 15.02.2010р.) про те, що за період з 13.01.2009р. по 15.02.2009р. позивач отримав від відповідача в рахунок виконання судових наказів по справах №21/268-08, № 60/11-09 та №16/141-09 платежів на суму 4992,84грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст.59 ГПК України відзив на позов не надав, в призначене судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір 10/07 від 25.07.2008р., згідно з умовами п.1.1 договору відповідач доручив а, позивач прийняв на себе зобов'язання по монтажу залізобетонної огорожі території відповідача в строк до 30.08. 2008р., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
13.01.2009 року господарським судом Харківської області по справі № 21/268-08 було прийнято рішення, згідно якого позов Приватної фірми "Дельта" до Приватного підприємства "Нафтапостач" про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за вищезазначеним договором задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного підприємства "Нафтапостач" на користь Приватної фірми "Дельта" 12000,00 грн. основного боргу, інфляційних в сумі 180,00 грн., 3%річних в сумі 24,65 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн., витрати на державне мито в сумі 122,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2009 року по справі № 21/268-08 набрало законної сили 27.01.2009 року. У звязку з не виконанням рішення по справі № 21/ 268-08 відповідачем, рішенням господарського суду Харківської області по справі № 60/111-09 від 02.06.2009р. позовні вимоги задоволенні повністю, стягнуто з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" - збитки від інфляції у розмірі 804,00 грн., 3% річних в сумі 94,70 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., витрати на державне мито в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118, 00 грн.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2009 року по справі № 60/111-09 набрало законної сили 16.06.2009 року, відповідно до резолютивної частини вказаного рішення суд вирішив: позов задовольнити повністю; стягнути з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" збитки від інфляції у розмірі 804,00 грн., 3% річних в сумі 94,70 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., витрати на державне мито в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118, 00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2009р. по справі 16/141-09, на виконання якого, після набрання ним законної сили, 25.12.2009 року був виданий наказ, було вирішено :Позов задовольнити частково. Стягнуто з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" інфляційних у сумі 692,20 грн., 231,00 грн. 3% річних, 722,48 грн. пені та 200,00 грн. плати за послуги адвоката, витрати на державне мито в сумі 102,00 грн., 181,92 грн. понесених витрат пов'язаних з розглядом справи та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у стягненні 800,00 грн. плати за послуги адвоката.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи довідки (вих. №15/02-04 від 15.02.2010р.) на розрахунковий рахунок позивача надійшло: 19.03.2009р. -92,84 грн., 16.06.2009 р. - 2 450,00 грн. та 31.07.2009р. - 2450,00 грн., загальна сума отриманих позивачем від відповідача коштів становить 4992,84 грн.
Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Також відповідно до статті 11 Закону України ”Про судоустрій” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 11.02.2010 року, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 487,10 грн., 83,72 грн. 3% річних (нарахування станом на 09.02.2010р.) належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
За вимогами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки.
Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором виконавець та замовник несуть матеріальну відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із змісту Договору вбачається, що сторонами інших умов стосовно нарахування пені за порушення зобов'язання по оплаті товару, ніж ті, що передбачені п. 5.1 Договору, встановлено не було, а тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 722,48 грн. (за період прострочення з 12.11.2008р. по 13.05.2009р., з урахуванням рішення суду №16/141-09 - в розмірі одинарної ставки НБУ) за несвоєчасне виконання ним зобов'язання за договором № 10/07 від 25.07.2008р., оскільки дане нарахування пені відповідає вимогам зазначеного договору (п.5.1) та чинному законодавству України, зокрема п.6 ст.231 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Позовна вимога щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн. відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Отже, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 500,00грн. судових витрат, понесених у зв"язку з оплатою послуг адвоката, підтверджена належними доказами, а саме в обгрунтування вказаної позовної вимоги позивач надав суду - договір про надання правової допомоги б/н від 12 грудня 2009 року; акт здачі-приймання виконаних робіт від 11.01.2010р., підписаний обома сторонами, квитанцію №24/12 про сплату послуг у розмірі 500,00грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльностю №311 від 30 листопада 2006 року на ім"я Куц Костянтина Костянтиновича, тому підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені витрати пов"язані з розглядом цієї справи, а саме надсилання позовної заяви (фіскальні чеки №0098 та №0099); витрати за послуги банку при сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (квитанції банку №1824 та №1911 від 05.01.2010р.); отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ (квитанції №1712_26.1 та 1712_26.2 від 21.01.2010р.); надсилання уточнень та доповнень до позовної заяви відповідачеві (чек №1868 від 09.02.2010р.) на загальну суму 58,88грн.
Згідно ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, державне мито у сумі 102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., а також судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 500,00 грн. та судові витрати у розмірі 58,88грн. пов'язані з розглядом справи №64/19-10, слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 534, 610, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 30754461 (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд.14, р/р 260091581 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589) на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" (код ЄДРПОУ 30991030, 61058, м. Харків, вул. Данилевського, б.22, кв.80, р/р 26001013803 в ПАТ "Банк "Грант" м. Харкова, МФО 351607) - 722,48грн. пені, збитки від інфляції у розмірі 487,10грн., 3% річних у розмірі 83,72грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., витрати пов"язані з розглядом цієї справи у розмірі 58,88грн., 102,00грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 18 лютого 2010 року.