№ 2а-1555/10
( вступна та резолютивна частини)
26 лютого 2010 року суддя Ворошиловського районного суду міста Донецька Мірута О.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії УПСЗН Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на оздоровлення за 2007-2008 рік у розмірі, що є меншим, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за 2007-2008 рік у розмірі 4355 гривень (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень) на користь ОСОБА_1.
Постанова буде виготовлена в повному обсязі 3 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, з подальшою подачею протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.А. Мірута
№ 2а-1555/10
26 лютого 2010 року суддя Ворошиловського районного суду міста Донецька Мірута О.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії УПСЗН Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007- 2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення, посилаючись на наступні обставини: маючи статус інваліда II групи, ліквідатора аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради. У зв'язку з цим відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.48, з 2007 по 2008 p.p. мав право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Протягом 2007-2008 років цей вид соціальної допомоги сплачується йому Відповідачем у розмірах, значно нижче ніж встановлено чинним законодавством, про що йдеться у листі-відповіді № 01/1-22-1508 від 14.12.2008 p., наданій Відповідачем. 11.12.2008 р. позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради з відповідною заявою, в якій просив здійснити перерахунок та доплатити йому несплачені кошти щорічної компенсації на оздоровлення із розрахунку 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат за період 2007-2008 p.p. Відповідач, опосередковано відмовив в цьому, зазначивши розміри виплат, які було йому нараховані за минулий період (2007-2008 p.p.), при цьому, посилаючись на відповідні підзаконні акти Кабінету Міністрів України - Постанову Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, Відповідач стверджує, що існує нормативний припис, який дозволяє Кабінету Міністрів України може передбачати ці виплати, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету України на поточний рік. Але, вважаю дії Відповідача неправомірними з наступних підстав:
Статтею 46 положения, у відповідності до якого громадяни України мають право на соціальний захист. Закон України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" визначає правові засоби формування та застосування держаних соціальних стандартів та нормативів, які спрямовано на реалізацію закріплених ОСОБА_2 України та законами України основних соціальних гарантій. Згідно до положень цього Закону державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. У відповідності до положень статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" виключно законами України встановлюється мінімальний розмір заробітної плати. При цьому, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. У відповідності з ст.8 ОСОБА_2 України в Україні визнається та діє принцип верховенства права, згідно до якого ОСОБА_2 має найвищу юридичну силу, а інші нормативно-правові акти мають відповідати їй. ОСОБА_2 є нормами прямої дії. Крім того, згідно до положень статті 22 ОСОБА_2 України, при ухваленні нових законів, внесення змін у діючі не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно до ч.4 ст.4 Цивільного Кодексу України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням іншого закону, застосовуються відповідні положення іншого закону, тобто діє принцип верховенства закону. Відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2905 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідність з якими і було здійснено мені виплати щорічних компенсацій на оздоровлення. При цьому, у цих Постановах в супереч Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали у результаті Чорнобильської катастрофи", яким розмір щорічної допомоги встановлений у кратному розмірі до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідним Законом на час цієї виплати, встановлені конкретні розміри такої виплати у твердій грошовій сумі. Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на неконституційність законів які обмежують або скасовують пільги, певним категоріям громадян (напр. Рішення 6-рп/2007 від 09.07.2007 p., №10-рп/2008 від 22.05.2008 p.). Таким чином Відповідачем право позивача на соціальний захист, як інваліда, що постраждав у результаті Чорнобильської катастрофи, упродовж 2007-2008 p.p. порушувалося, та як наслідок, у результаті цих неправомірних дій Відповідача він недоотримав за цей період суму коштів у розмірі 4355 грн.
На підставі вищевикладеного позивач просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради стосовно не задоволення його прохання, викладеного у поданій заяві від 11.12.2008 року, у здійсненні перерахунку щорічних виплат за 2007-2008 p.p., на оздоровлення згідно вимог статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали у результаті Чорнобильської катастрофи", - фактичної відмови у перерахунку -неправомірними; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради у відповідності до вимог статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали у результаті Чорнобильської катастрофи", здійснити перерахунок сум щорічної компенсації на оздоровлення, які йому належать у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлені на момент виплати за 2007-2008 p.p. з проведенням доплати недоотриманих сум у розмірі 4355 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також заперечення, в яких зазначила, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», витрати, пов'язані з реалізацією цього закону фінансуються за рахунок державного бюджету. Виходячи з фінансових можливостей, держава гарантує виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених постановами Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07. 2005 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи, що підтверджено посвідченням Б № 087283, посвідченням серія А № 107210 (а.с.7).
Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з відповіді Управління праці та соціального захисту населення від 14.12.2008 року за № 01/1-22-1508, у 2007-2008 р. позивач отримав компенсацію на оздоровлення у розмірі 100,00 гривень у 2007 р., 120 гривень у 2008 р., згідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.
Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений законом розмір допомоги (п'ять мінімальних заробітних плат для інвалідів ІІ групи) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 ОСОБА_2 України прямо це забороняє.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 ОСОБА_2 України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.
У відповідності із ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту ОСОБА_2 або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, відповідно до положень статті 48 Закону № 796-ХII від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено ОСОБА_2 України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст.17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної допомоги за 2007 - 2008 роки Управління праці та соціального захисту населення повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» мінімальний розмір заробітної плати встановлений: у 2007 році - 400 грн.; у 2008 році-515 грн.
Встановлено, що не дотриманий розмір допомоги на оздоровлення позивача складає: за 2007 рік - 1900 грн.; за 2008 рік - 2455 грн., а взагалі - 4355 гривень.
Керуючись ст.ст.17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на оздоровлення за 2007-2008 рік у розмірі, що є меншим, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за 2007-2008 рік у розмірі 4355 гривень (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень) на користь ОСОБА_1.
Постанова виготовлена в повному обсязі 3 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, з подальшою подачею протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.А. Мірута