( вступна та резолютивна частини)
26 лютого 2010 року суддя Ворошиловського районного суду міста Донецька Мірута О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії УПСЗН Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2002-2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2905 грн., -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, що є меншим, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2905 гривень (дві тисячі дев'ятсот п'ять гривень) на користь ОСОБА_1.
Постанова буде виготовлена в повному обсязі 3 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, з подальшою подачею протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя О.А. Мірута
№ 2а-1507/10
26 лютого 2010 року суддя Ворошиловського районного суду міста Донецька Мірута О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії УПСЗН Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2002-2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2905 грн., -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2009 рік, стягнення допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2905 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої вона має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Позивач зазначив, що він має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи, у зв'язку з чим відповідач виплачував йому компенсацію на оздоровлення, але у сумі, меншій, ніж встановлена законодавством. Згідно здійсненому ним розрахунку недоплата складає 2905 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також заперечення, в яких зазначила, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», витрати, пов'язані з реалізацією цього закону фінансуються за рахунок державного бюджету. Виходячи з фінансових можливостей, держава гарантує виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених постановами Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07. 2005 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, був інвалідом ІІ групи, що підтверджено посвідченням А № 410221, довідкою МСЕК № 143853 (а.с.2,3).
Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з відповіді Управління праці та соціального захисту населення від 15.01.2010 року за № 01/1-22-0024, у 2009 р. позивач отримав компенсацію на оздоровлення у розмірі 120 гривень, згідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.
Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений законом розмір допомоги (п'яти мінімальні заробітні плати для інвалідів ІІ групи) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.
У відповідності із ст.9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, відповідно до положень статті 48 Закону № 796-ХII від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст.17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної допомоги за 2009 рік Управління праці та соціального захисту населення повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» мінімальний розмір заробітної плати встановлений у 2009 році - 605 грн.
Встановлено, що не дотриманий розмір допомоги на оздоровлення позивача за 2009 р. складає 2905 гривень.
Керуючись ст.ст.17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, що є меншим, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2905 гривень (дві тисячі дев'ятсот п'ять гривень) на користь ОСОБА_1.
Постанова виготовлена в повному обсязі 3 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, з подальшою подачею протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя О.А. Мірута