Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2010 р. Справа № 62/256-09
вх. № 10385/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Веретун Н.І., дов. б/н від 10.11.09р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ
до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 93345,97 грн.
Позивач - ЗАТ "Єврофінанс" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з СПДФО ОСОБА_2 18404,00 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 21708,96 грн. збитків, 25669,41 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 6620,78 грн. - ПДВ на комісію, 2163,46 грн. інфляційних, 781,80 грн. 3% річних, 4765,50 пені, 13231,06 грн. санкції за збитки завдані достроковим розірванням договору.
У судовому засіданні 10.02.10р. було оголошено перерву для оголошення повного тексту рішення до 15.02.10р. о 10:20 год.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
21.05.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № LА08000229, відповідно умов якого позивач зобов'язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов укладеного договору, а також сплачувати лізингові платежі.
На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо передачі майна між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання - передачі предмета лізингу від 19.08.08р., згідно до якого відповідач прийняв в лізинг від позивача транспортний засіб: ТAТA LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_2, тип кузову фургон, колір червоний.
Відповідно до п. 8.2 додатку № 2 до договору лизингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ “Надра” на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум на рахунок позивача. Неодержання рахунку не звільняє відповідача від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказаний документ свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.
08.08.09 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт повернення предмету лізингу, згідно до якого відповідач добровільно повернув, а позивача прийняв транспортний засіб: ТAТA LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_2, тип кузову фургон, колір червоний.
Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 136300,00 грн., що зазначено в п. 1.1. договору фінансового лізінгу.
Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобов'язався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 13600,10 грн.
Перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 28.05.08р. у сумі 13600,10 грн., що підтверджується випискою банку від 28.05.08р.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 до Договору сторони погодили щомісячні лізингові платежі у розмірі 4639,54 грн., в т.ч. відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 2045,00 грн. та комісія у сумі 2594,54 грн.
Таким чином, за період з 08.09.08 року по 07.09.09р. відповідач повинен був сплатити позивачу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 40185,10 грн., з яких 13600,10 грн. -сума першого лізингового платежу, 26858,00грн. - щомісячні лізингові платежі.
За період з 08.09.08 року по 07.09.09р. відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 2780,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду (11.12.09р.) утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 18405,00 грн.
За період з 08.09.08 року по 07.04.09р. відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 20325,76 грн. (щомісячний платіж складав 2815,12 грн.).
Відповідно до п.8.5. Додатку №2 до договору фінансового лізингу, у випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до індексу інфляції, про що лізингодавець зобов»язаний повідомити лізингоодержувача в строку, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Як свідчать, матеріали справи лізингоодержувача (відповідача по
справі) про збільшення лізингових платежів було повідомлено листом №04/09-011 від 01.03.09р.
Таким чином за період з 07.05.09р. по 07.09.09р. щомісячний платіж по сплаті комісії складав 2815,12 грн., а загальна сума комісії за цей період, яка підлягала сплаті становить 14075,60 грн.
Крім того, лізингові платежі були збільшені на 259,50 грн. у зв"язку із нарахуванням ПДВ на лізингові платежі в частині комісії, які перевищували подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування цих комісій. Таке збільшення було здійснено позивачем на підставі п.п.3.2.2 п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.
Всього за період з 08.09.08 року по 07.09.09р. відповідач повинен був сплатити лізингових платежів у якості комісії на загальну суму 34660,85 грн.
Однак, відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі. За період з 08.09.08 року по 07.09.09р. відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 8991,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В зв'язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 25669,41грн.
Внаслідок невиконання з боку відповідача зобов"язань по повній та своєчасній оплаті лізингових платежів, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у
строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Єврофінанс» про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу та комісії) у сумі 44074,41 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4765,50 грн. пені. за неповну та не своєчасну оплату лізингових платежів.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 8.9 Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LA08000229 від 21.05.08р., у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов»язань.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 4765,50 грн.
Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 4765,50 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 781,80 грн. та інфляційних у сумі 2163,46 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання,
підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 21708,96 грн. збитків, посилаючись на те, що станом на дату повернення предмета лізингу його ринкова вартість менша від вартості не нарахованих лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу. А також 13231,06 грн. санкцій за збитки за дострокове розірвання договору лізингу з вини відповідача.
Як свідчать матеріали справи, а саме акт повернення предмету лізингу від 08.08.09р., сторони підписанням цього акту підтвердили, що відповідач добровільно повернув, а позивач прийняв від відповідача транспортний засіб: ТAТA LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_2, тип кузову фургон, колір червоний. Цим же актом сторони припинили лізинг згаданого транспортного засобу з моменту його підписання (п.4 вказаного акту).
Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору лізингу № LА08000229 від 21.05.08р. у зв"язку із несплатою відповідачем лізингових платежів чи на інших підставах з вини відповідача. Так, повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу №08/09-030 від 31.08.09р. не може бути визнано судом, як належний та допустимий доказ розірвання згаданого договору, оскільки його датовано вже після підписання акту повернення предмету лізингу та припинення дії договору лізингу.
Отже, суд приходить до висновку, що дострокове повернення відповідачем предмету лізингу було здійснено не з вини відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13231,06 грн. збитків за дострокове розірвання договору лізингу.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 21708,96 грн. збитків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки -це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21708,96 грн. збитків, посилається на те, що станом на дату повернення предмета лізингу його ринкова вартість менша від вартості не нарахованих лізингових платежів
в частині відшкодування вартості предмета лізингу,
Пунктом 10.3 договору фінансового лізингу № LА08000229 від 21.05.08р. передбачено, що у разі дострокового припинення договору відповідач зобов"язаний власними силами та за власний рахунок повернути транспортний засіб позивачеві у стані з урахуванням нормального зносу, за адресою, вказаною позивачем, крім випадків, коли відбувалася крадіжка або знищення ТЗ. Стан ТЗ визначається спеціалістами позивача та вказується в акті повернення ТЗ.
Відповідно до п.7.7 договору фінансового лізингу № LА08000229 від 21.05.08р. відповідач не може перевищувати річний максимальний пробіг , що розраховується пропорційно до загального максимального пробігу за весь строк лізингу, що становить 200000 кілометрів.
Згідно акту повернення предмету лізингу від 08.08.09р., предмет лізингу - ТAТA LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_2, тип кузову фургон, колір червоний, передано позивачеві у справному, охайному стані, колеса в доброму стані, укомлектовано згідно із Специфікацією стані, з додатковим обладнанням. Фактичний пробіг транспортного засобу склав 88000 км.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги той факт, що позивачем не доведено наявності причинного зв"язку між зменьшенням ринкової вартості предмету лізингу та протиправною поведінкою відповідача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 21708,96 грн. збитків.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6620,78 грн. ПДВ, нарахованого на суми комісій за договором, обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині тим, що оскільки відповідач користувався предметом лізингу менше одного року, то цей договір в цілях оподаткування визнається договором оперативного лізингу, і, у відповідності до п.п.3.1.1 п.3.1, п.п. 3.2.2, п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", суми комісій за цим договором підлягають оподаткуванню.
Однак, такі висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
Згідно п.3.2.2 цього ж закону не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.
Враховуючи зазначене, повернення об'єкта фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі і через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування податком на додану вартість для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку. Такі самі висновки містяться у листі Державної податкової адміністрації України від 06.02.2009 р. N 982/6/16-1515-26.
Відтак нарахування позивачем ПДВ на суму комісії за договором фінансового лізингу є неправомірним та безпідставним, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вмиог щодо стягнення з відповідача 6620,78 грн. ПДВ, нарахованого на суми комісій за договором фінансового лізингу № LА08000229 від 21.05.08р.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(м.Київ, вул..Артема, 15, ЄДРПОУ 30726921, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) 18405,00 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 25669,41 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 4765,50 грн. пені, 2163,46 грн. інфляційних, 781,80 грн. три відсотки річних, 517,85 грн. витрат по сплаті державного мита та 130,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/256-09 підписано 15.02.10р.