Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2010 р. Справа № 63/283-09
вх. № 10757/6-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Темнюкова М.І., довіреність від 08.09.2009 року; відповідача - Танчак Н.А., довіреність № 38-3746/318 від 09.10.2008 року,
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 15452,58 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 15452,58 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу. Позов обґрунтований статтями 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 08.02.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.
В судовому засіданні 08.02.2010 року представник відповідача проти позову заперечує.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
19 квітня 2007 року на вул. Морозова в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Daewoo Sens держ. номер АХ 0804 МІ під керуванням водія Філатова С.В. та автомобіля ГАЗ 53 держ. номер 33016 ХА під керуванням водія Білоусова Е.В. що належить відповідачу.
Відповідно до постанови від 29.05.2007 року Комінтернівського районного суду м. Харкова по справі № 3-3795/2007 водій Білоусов Е.В. визнаний винним у ДТП.
На момент ДТП автомобіль Daewoo Sens держ. номер АХ 0804 МІ було застраховано в Фрунзенському відділенні ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” за договором добровільного страхування транспортного засобу № 108 від 15.09.2006 року.
Вартість відновлюваного ремонту автомобілю Daewoo Sens держ. номер АХ 0804 МІ внаслідок пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, що сталось 19.04.2007 року в сумі 16123,73 грн. підтверджується калькуляцією № 07-16/05 від 16.05.2007 р. складеної аварійним комісаром Харківської дирекції НАСК "Оранта".
Відповідач стосовно заявленої суми заперечень не висунув.
ВАТ „НАСК „Оранта” у відповідності до положень за договором страхування № 108 від 15.09.2006 р. виплатив страхове відшкодування володільцю автомобіля Daewoo Sens держ. номер АХ 0804 МІ у розмірі 15452,58 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 185 від 01.06.2007 р.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 1 ст. 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 15452,58 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу є обґрунтованою, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Відкритого акціонерного товариства” Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” (код ЄДРПОУ 02310265, 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, 6-й поверх, р/р 2650180521460 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016) - 15452,58 грн. матеріальної шкоди, 154,52 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
рішення підписане 08 лютого 2010 року