Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" січня 2010 р. Справа № 43/124-09
вх. № 10436/3-43
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬСЕРВІС" науково-виробниче підприємство
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 5779,19 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬСЕРВІС" науково-виробниче підприємство звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2, м. Харків суму заборгованості в розмірі 5 350,00 грн.; 3% за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 43,53 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 88,19 грн. та суму пені в розмірі 297,47 грн. Загальна сума вимог складає 5779,19 грн. Крім того, покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору, не провів своєчасної сплати за надані послуги в повному обсязі, у зв"язку з чим утворилась заборгованість, яку до цього часу не погашено.
28.01.10 р. представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідач не скористався своїм правом відповідно до ст. 59 ГПК України, не надав відзив на позов і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що 22.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на перевезення № Т-22/07/09 та погоджено заявку на перевезення № 22/07/09.
Відповідно до зазначеного договору та заявки позивач (за договором - перевізник) зобов'язався здійснити перевезення вантажу: поліетилен в гранулах на палетах загальною вагою 21 400 кг., за маршрутом Каунас (Литва) - Харцизьк (Донецька область), а відповідач зобов'язався оплатити зазначене перевезення, а саме сплатити на користь ТОВ НВП «Стальсервіс» грошові кошти в сумі 950 євро що за курсом НБУ на момент укладення заявки складало 10 350 грн. (десять тисяч триста п'ятдесят гривень).
Виконуючи свої зобов'язання позивач 30.07.2009 року здійснив зазначене перевезення та передав уповноваженому представнику вантажоодержувача вантаж, про що є відповідна відмітка в Міжнародній товарно-транспортній накладній серії А № 384413.
Відповідно до умов договору № Т-22/07/09 від 22.07.2009 року позивач після здійснення перевезення вантажу, направив відповідачу документи, що підтверджують перевезення та є підставою для його оплати. Відповідач, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштової кореспонденції, отримав зазначені документи 08.08.2009 року.
Відповідно до умов заявки на перевезення, відповідач зобов'язався оплатити зазначене перевезення впродовж 10 банківських днів з моменту отримання відповідних документів, тобто до 21.08.2009 року включно.
На виконання своїх зобов'язань відповідач 10.08.2009 року сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.
Оскільки загальна вартість перевезення складає 10 350,00 грн., то у відповідача існує заборгованість перед позивачем на загальну суму 5 350,00 грн.
Позивач, відповідно до положень ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направив на адресу відповідача претензію №688 з вимогою про сплату суми заборгованості за перевезення, яка відповідачем залишилась без відповіді.
У відповідності ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору та діючого законодавства, не провів своєчасної сплати за надані послуги в повному обсязі, а тільки частково сплатив суму наданих позивачем послуг за договором № Т-22/07/09 від 22.07.09 р у розмірі 5 000,00 грн., у зв"язку з чим заборгованість відповідача складає 5350,00 грн.
Оскільки на цей час вказана сума не сплачена, заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, правомірна, обґрунтована та така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню.
На підставі ст.ст. 525,526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені. У зв'язку з чим, та відповідно до п. 5.5 договору № Т-22/07/09 від 22.07.09 р позивачем відповідачу здійснено нарахування пені в сумі 297,47 грн.
З огляду на вищевикладене, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення пені такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити за весь час прострочення, 3 (три) проценти річних від простроченої суми, а також виплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Таким чином, відповідач, зобов'язаний сплатити позивачу 3 відсотки за користування грошовими коштами позивача на суму 43,53 грн., а також інфляційні нарахування в суммі 88,19 грн.
Дані нарахування проводились з урахуванням положень Цивільного Кодексу України (ст. 625) та Господарського кодексу (ст. 232).
Зі змісту наведених норм випливає, що нарахування 3% річних та інфляційних проводиться за весь час прострочення до припинення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Стаття 198 Господарського Кодексу України "Виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.
Господарське зобов'язання також може бути припинене зарахуванням, згодою сторін, ліквідацією юридичної особи та визнане недійсним за рішенням суду (Глава 50 ЦК України, ст. 202 ГК України).
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції, що становить суму у розмірі 88,19 грн. та 3% річних у сумі 43,53 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 611, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 ПриватБанк МФО 351533, ІПН НОМЕР_1 С.Плат.єд.Податку НОМЕР_3) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬСЕРВІС" науково-виробниче підприємство (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 9-б, п/р 26001001302764 в АТ „ОТП Банк”, МФО 300528, ЄДРПОУ 31646329, ІПН 316463204680, св. ПДВ 100160951) суму заборгованості в розмірі 5 350,00 грн.; 3% за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 43,53 грн.; інфляційних нарахувань у розмірі 88,19 грн.; суму пені в розмірі 297,47 грн.; державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Суддя
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 29.01.10 р.