Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" січня 2010 р. Справа № 37/165-09 (н.р. 35/61-08)
вх. номер 4694/5-37 (н.р. 1688/5-35)
Судова колегія господарського суду у складі :
головуючий суддя
судді:
при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Дубінська Л.В. за довіреністю від 25. 02. 2009 р.
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин", м. Черкаси
до Науково - виробничого підприємства "Інсолар" товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків
про стягнення 53983,80 грн.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „БМБ Маргарин” звернулося до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - Науково - виробничого підприємства „Інсолар” товариство з обмеженою відповідальністю на свою користь 53983,80 грн. вартості обладнання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання щодо гарантійного обслуговування обладнання у відповідності до умов укладеного між сторонами договору № 324/2005 від 13.06.2005 р., оскільки внаслідок невиконання відповідачем умов договору обладнання вийшло з ладу та позивач був змушений купити аналогічний компресорний агрегат R-TSL1.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2008 року в задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 року рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2008 року по справі було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2009 року рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 року по справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Відповідач надав відзив на позов відповідача в якому вказував, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач не виконував свої зобов'язання за договором, не проводив попередню оплату, затримував оплату за фактично виконані роботи за чотири місяці, не вів журналу, у зв'язку з чим підприємство відповідача було вимушено скоротити гарантійний строк до строку встановленому постачальником обладнання.
У судовому засіданні призначеному на 18.01.2010 року було оголошено перерву до 22.01.2010 року о 15:30 год.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області від 22.01.2010 року було змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи № 37/165-09 (н.р. 35/61-08) колегію суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Аюпова Р.М. та суддя Тихий П.В.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
Між сторонами 13.06.2005 р. було укладено договір № 324/2005 на проведення технічного обслуговування холодильного обладнання (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору підрядник - відповідач зобов'язувався виконати за завданням замовника - позивача у відповідності до умов даного договору, роботу - технічне обслуговування холодильного обладнання (додаток №1) та його ремонт на об'єкті позивача, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу. Додатком №1 до договору сторонами було узгоджено перелік холодильного обладнання та його місцезнаходження, згідно додатку №2 до даного договору сторони погодили перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні холодильного обладнання.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору надавав послуги з обслуговування спірного обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийомки виконаних робіт, складених за період з січня 2006 року до лютого 2007 року.
Відповідно до п.3.1. договору, оплата робіт відповідача за планове технічне обслуговування, яке виконується у відповідності до умов даного договору, проводиться позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у вигляді попередньої оплати впродовж 5-ти днів з моменту отримання рахунку.
В порушення умов договору, позивач з січня 2007 року припинив фінансування планового технічного обслуговування обладнання, про що свідчить лист відповідача №15 від 30.01.2007 року.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивач не виконував умови договору належним чином, що підтверджується листуванням між позивачем та відповідачем про наявність заборгованості позивачем перед відповідачем та відсутністю доказів попередньої оплати позивачем вартості робіт.
На підставі вищевикладеного, посилання позивача на тяжкий фінансовий стан і порушення зобов'язань з боку відповідача є необґрунтованими та не підтверджені наданими до справи доказами.
Відповідно до п. 4.7. спірного договору відповідач має право призупинити надання послуг у випадках порушення позивачем строків попередньої оплати у відповідності з п. 3.1.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що відповідачем було правомірно призупинено надання послуг позивачу, оскільки позивачем було порушено умови спірного договору в частині попередньої оплати за послуги передбачені договором.
Оскільки позивач не виконував належним чином умови договору №324/2005, а саме своєчасну оплату за послуги по проведенню технічного обслуговування холодильного обладнання, у відповідача відповідно до п.4.7. спірного договору, не виникло подальшого зобов'язання по виконанню планового технічного обстеження спірного холодильного обладнання, а також зобов'язання по ремонту, або заміни несправних запасних частин.
Крім того, як вбачається з умов укладеного сторонами договору, відповідач зобов'язався проводити плановий ремонт та заміну запчастин холодильного обладнання при умові, що позивач належним чином буде експлуатувати зазначене обладнання.
Судом встановлено, що згідно висновку Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольський завод холодильного машинобудування „РЕФМА" спеціалісти даного заводу не мали змоги виконати технічну експертизу у зв'язку з тим, що компресор демонтовано з холодильної машини і немає можливості оцінити вплив на роботу компресора регулюючих та захисних штатних приладів, що вийшли з ладу, а також наявності чи відсутності необхідної кількості масла, що могло б стати причиною виходу з ладу компресора. З зазначених причин також неможливо надати відповідь на питання „Який саме вузол компресора вийшов з ладу". Тобто, з вини самого позивача, в зв'язку із демонтажем компресора, неможливо встановити причину поломки.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що сам позивач у своєму листі № 78 від 16.06.05 року вказував про те, що клапани кеметатора не відповідають дозволеному тиску фреону, а у листі № 109 від 10.10.2006 р. вказував, що відповідальність за можливі наслідки від діяльності по налагоджуванню регуляторів тиску випарування на більш низькі температури, що стосується кеметаторів, позивач бере на себе.
Також, позивач у своєму листі № 12-04/04 від 28.04.2007 року повідомляв відповідача про те, що вихід з ладу обладнання, тобто компресора, відбувся з вини фірми виробника Кемтек, та що ця ситуація далеко не єдина у постійній послідовності збоїв та відмов, недотриманні заданих параметрів у роботі компресора.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що позивач не довів суду та не надав відповідних доказів порушень відповідачем договірних зобов'язань за вказаним договором.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно ч.6 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що позивач не довів суду та не надав відповідних доказів порушень відповідачем договірних зобов'язань, що можуть бути підставою для стягнення з нього вартості компресорного агрегату R-ТSL1, котрий вийшов з ладу, господарський суд приходить до висновку, що позов є не обґрунтованим та безпідставним у зв'язку з чим він не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у розмірі 539,83 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. у разі відмови в позові не підлягають покладенню на відповідача.
Стосовно повернення позивачу зайво сплаченого державного мита у розмірі 28,55 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем згідно платіжного доручення № 3378 від 19.02.2008 року за подання даного позову до суду було сплачено державне мито у розмірі 568,38 грн. Дане державне мито було зараховано в доход державного бюджету повністю 19.02.2008 року.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Декрету "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у разі внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а ч. 2 ст. 8 Декрету "Про державне мито" передбачено, що повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем відповідна заява про повернення державного мита була подана до суду протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, господарський суд вважає, що заява позивача про повернення державного мита у розмірі 28,55 грн. підлягає задоволенню. За таких обставин господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу державне мито у розмірі 28,55 грн. про що видати відповідну довідку після набрання рішенням по справі законної сили.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 615, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 8 Декрету "Про державне мито", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" про повернення державного мита у розмірі 28,55 грн. задовольнити.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" довідку про повернення державного мита у розмірі 28,55 грн. після набрання рішенням по справі законної сили.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Рішення підписано 25.01.2010 р.