Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2010 р. Справа № 45/359-09
вх. № 9743/5-45
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Долошко О.П., доручення від 14.12.2009 року
розглянувши справу за позовом Спільне українсько-німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ, м. Київ
до ТОВ "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків
про стягнення 51874,87 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивач 51874,87 грн. основного боргу та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором поставки № 169/2306 від 23 жовтня 2008 року.
Ухвалою суду від 30 листопада 2009 року порушено провадження у справі № 45/359-09 розгляд якої призначено на 16 грудня 2009 року.
Позивач в судовому засіданні 16 грудня 2009 року позов підтримує.
Відповідач в засіданні суду 16 грудня 2009 року підтримує наданий відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відстрочити сплату боргу до 20 березня 2010 року.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в засіданні суду 16 грудня 2009 року оголошувалась перерва до 18 січня 2010 року
18 січня 2010 року розгляд справи було продовжено.
Позивач в засідання суду 18 січня 2010 року не з'явився, проте до матеріалів справи від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача згідно яких позивач просить суд відмовити відповідачу у відстрочення виконання зобов'язань, позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в засіданні суду 18 січня 2010 року проти позову не заперечує, проте посилається на скрутне фінансове становище підприємства-відповідача.
З метою надання сторонами додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 10 лютого 2010 року.
В засідання суду 10 лютого 2010 року позивач не з'явився, витребувані судом докази суду не надав.
Відповідач в засіданні суду 10 лютого 2010 року вказує про те, що у нього наявна заборгованість перед позивачем в заявленому розмірі, просить відстрочити виконання рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:
Згідно з видатковими накладними за період з жовтня 2006 року по грудень 2008 року позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 154805,79 грн., товар був одержаний відповідачем та частково оплачений у загальному розмірі 102930,92 грн., несплаченою є сума в розмірі 51874,87 грн.
У зв'язку з тим, що сторонами не було визначено терміну оплати товару, накладні на його передачу (видаткові накладні) не містять терміну проведення розрахунку, позивачем 30 вересня 2009 року було направлено на адресу відповідача лист вих. № 4 від 29.08.2009 року з вимогою проведення розрахунку на протязі 5 банківських днів з моменту отримання вимоги.
Оскільки вимога позивача була залишена відповідачем без оплати - позивач звернувся із позовом до суду.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем були надані суду докази, про що зазначено вище, звернення до відповідача з вимогою про сплату боргу. Така вимога була отримана відповідачем, проте протягом встановленого строку (п'ять банківських днів від дня отримання) відповідач не виконав свого обов'язку по оплаті.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Суд критично ставить до тверджень позивача щодо передачі товару за договором № 169/2306 від 23 жовтня 2008 року виходячи з того, що, по-перше, передача товару від позивача відповідачу передує укладенню договору, по-друге, накладні, навіть ті, які складені за період з жовтня 2008 року (договір на який посилається позивач укладений 23 жовтня 2008 року) визначають підставою передачі договір № 0510/508 від 05.10.2006 р., який позивачем не надано на вимогу суду, по-третє, надані позивачем докази оплати також спростовують факт передачі товару за договором № 169/2306 від 23 жовтня 2008 року.
Клопотання відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення суд вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з того, що погіршення фінансової та економічної ситуації в державі, що покладено відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Належні докази, яки б свідчили про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду, відповідачем суду не надані.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 518,75 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВ "Збутова мережа п'ятий елемент", 61002, м. Харків, вул. Сумська, 88 (в тому числі з р/р 26004137050401 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЗКПО 33068228) на користь СУНП "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б (р/р 26005262400648 в ВАТ "ВіЕйБі банк" у м. Києві, МФО 380537, код ЗКПО 14364757) 51874,87 грн. боргу, 518,75 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення по справі № 45/359-09 підписано 12 лютого 2010 року.