"11" березня 2010 р.Справа № 18/135-2404
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" вул. Дружби Народів, 38, м. Київ
до відповідача Приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" м. Чортків, вул. Подільська, 6, Тернопільська область
про стягнення заборгованості в сумі 448 635,53 грн. грн., з яких: 404 593,87 грн. -борг, 44 041,66 грн. -пеня.
За участю представників сторін:
позивача: Голайдо О.В. -начальник юридичного відділу Львівської філії ВАТ "Кредитпромбанк", довіреність № 7498 від 24.11.2009 р.
відповідача: Колодовський О.В., довіреність № 62 від 22.06.2007 р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового засідання не здійснюється.
Суть справи: Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" про стягнення заборгованості в сумі 457 977,17 грн., з яких: 413 935,51 грн. -борг, 44 041,66 грн. -пеня.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами кредитного договору № 08/21/06 від 05.07.2006 р. зобов'язання по поверненню кредиту виконав не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі, заявленій до стягнення. Для підтвердження викладеного додає кредитний договір № 08/21/06 від 05.07.2006 р., додаткові угоди № 1 від 06.07.2006 р., № 2 від 07.07.2006 р., № 3 від 10.07.2006 р., № 4 від 24.10.2006 р., № 5 від 09.07.2007 р., № 6 від 10.07.2007 р., № 7 від 11.07.2007 р., № 8 від 30.11.2007 р. до кредитного договору № 08/21/06 від 05.07.2006 р., договір застави № 08/21/З1/06-ЗЛТ від 05.07.2006 р., меморіальний ордер № 78_68 від 06.07.2006 р., меморіальний ордер № 78_47 від 07.07.2006 р., меморіальний ордер № 78_128 від 10.07.2006 р., меморіальний ордер № TR.12602.1 від 09.07.2007 р., меморіальний ордер № TR.12619.1 від 10.07.2007 р., меморіальний ордер № TR.12635.1 від 11.07.2007 р., меморіальний ордер № TR.14532.1 від 30.11.2007 р., письмові повідомлення-вимоги № 444-066 від 11.11.2008 р., № 416-066 від 04.09.2008 р., № 534-066 від 07.05.2009 р. розрахунок суми заборгованості та суми пені, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Ухвалою суду від 28.12.2009 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 28.01.2010 р., який відкладався до 18.02.2010 р. та до 25.02.2010 р. для витребування доказів.
25.02.2010 р. позивачем уточнено позовні вимоги відносно заявленої до стягнення суми заборгованості, а саме -просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 470 250,09 грн., з яких: 404 593,87 грн. -сума кредиту; 65 652,22 грн. -пеня за несвоєчасно погашену основну суму кредиту та відсотків. Дане уточнення мотивоване тим, що 01.02.2010 р. відповідач сплатив 1 210 доларів США в погашення основного боргу, що не було враховано при поданні позову, так як заявлена заборгованість була наявною станом на 08.12.2009р. Таким чином, позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Крім того, позивачем збільшено розмір пені, яка нарахована в період з 07.07.2008 р. по 03.01.2009 р., і становить 65 581,51 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
В судовому засіданні 25.02.2010 р. оголошувалася перерва до 11.03.2010 р.
11.03.2010 р. позивачем уточнено позовні вимоги відносно заявленої до стягнення суми заборгованості, а саме -просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 448 635,53 грн., з яких: 404 593,87 грн. -сума кредиту; 44 041,66 грн. -пеня за несвоєчасно погашену основну суму кредиту та відсотків. Відтак, позивач залишив без змін розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу -404 593,87 грн. та розмір пені, заявлений при поданні позову, яка була нарахована в період з 08.06.2009 р. по 08.12.2009 р. (розрахунок в матеріалах справи).
Частиною 4 статті 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, отже предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 448 635,53 грн. грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач позовні вимоги відхиляє повністю з наступних мотивів. Так, відповідач посилаючись на п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ|Положення, Мінфін, від 24.05.1995, № 88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), стверджує, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б засвідчували факт надання банком кредиту, оскільки останнім не подано рішення засновника (власника) "Укрбудінвест плюс" про надання дозволу підприємству на отримання кредиту, рішення про надання повноважень на підписання кредитного договору. Також, відповідач вважає, що банком не отримано індивідуальної ліцензії НБУ на надання кредиту в іноземній валюті ПП "Укрбудінвест плюс", що робить укладення кредитного договору незаконним. При цьому відповідач посилається на ст. 99 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України, від 19.02.1993 р., № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 35 Закону України від 20.05.1999, № 679-XIV "Про Національний банк України", ст. 3 Закону України від 05.04.2001 р., № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 ЦК України. Відносно нарахованої пені за період з 08.06.2009 р. по 08.12.2009 р. в сумі 5 516,24 доларів США вказує, що з врахуванням умов договору та ч. 6 ст. 232 ГК України її нарахування повинно було бути припинено 04.01.2009 р. Зазначає про неправомірне нарахування пені на заборгованість в іноземній валюті, а також про невідповідність п. 3.4.9. договору ч. 3 ст. 549 ЦК України. Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 584 ЦК України, вважаючи незаконним надання кредиту відзначає, що недійсним є правочин щодо забезпечення зобов'язань, що випливають з нього.
Представник відповідача в судовому засіданні усно підтримав дані заперечення, які викладені у поданому суду відзиві на позовну заяву та письмовому поясненні.
11.03.2010 р. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони та про відстрочення виконання рішення суду. Дане клопотання обґрунтовує скрутним матеріальним становищем підприємства, так як останнє на даний час не проводить господарської діяльності.
Оскільки обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а при зверненні із даним клопотанням відповідачем не подано жодних доказів наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим судом відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та додатково подані учасниками судового процесу докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд встановив.
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько -договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
У ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Перелік документів, які для одержання банківського кредиту позичальник надає банку містить ч. 1 ст. 346 Господарського кодексу України, тобто саме позичальник є ініціатором одержання банківського кредиту.
В матеріалах справи містяться клопотання адресовані керуючому ВАТ "Кредитпромбанк" засновника ПП "Укрбудінвест плюс" у якому останній просить відкрити кредитну лінію в сумі 120 000 доларів США під 16% річних з граничним терміном користування до 2 років та з цією метою уповноваження директора ПП "Укрбудінвест плюс" підписати кредитний договір. Також позивачем подано дозвіл на отримання кредиту та підписання договору застави та кредитного договору № 15 від 15.06.2006 р. зі змісту якого вбачається, що засновник ПП "Укрбудінвест плюс" погоджує отримання кредиту та уповноважує директора ПП "Укрбудінвест плюс" Стефаніва Ігоря Івановича підписати договори кредиту та застави.
Таким чином, заперечення відповідача в частині відносно відсутності рішення засновника (власника) "Укрбудінвест плюс" про надання дозволу підприємству на отримання кредиту, рішення про надання повноважень на підписання кредитного договору, є необґрунтованими. Крім того, відповідачем із посиланням на п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ|Положення, Мінфін, від 24.05.1995, № 88), не подано доказів, що діяльність ПП "Укрбудінвест плюс" фінансується за рахунок коштів бюджету та невраховано, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання -юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим кодексом та іншими законами (ч. ч. 1, 2 ст. 113 ГК України).
В подальшому відповідачем вчинені дії, що свідчать про схвалення кредитного договору укладеного з позивачем.
Так, 05.07.2006 р. між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі начальника Тернопільського відділення Львівської філії відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" Остапчук М.С. (надалі банк) та приватним підприємством "Укрбудінвест плюс" (надалі позичальник), в особі директора Стефаніва Ігоря Івановича, укладено кредитний договір № 08/21/06-КЛТ, яким встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 120 000 доларів США з повною конвертацією у гривню, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів. Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строки користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1. договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5. договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Банк надає позичальнику кредити для закупівлі товарно-матеріальних цінностей та оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості та платності наданих грошових коштів (п.п.2.1., 2.2. договору). Підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (п. 2.3. договору). Процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом (п. 2.7. договору). Згідно п. 3.4.5. договору позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 04.07.2008 р.
Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісії, а при наявності простроченої заборгованості -і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів (п. 5.1. договору).
Згідно додаткової угоди №1 від 06.07.2006 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 95 700,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для закупівлі товарно-матеріальних цінностей та оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 05.07.2007 р. Процентна ставка 16,5 % річних.
Згідно додаткової угоди №2 від 07.07.2006 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 9 950,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 05.07.2007 р. Процентна ставка 16,5 % річних.
Згідно додаткової угоди №3 від 10.07.2006 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 14 280,00 доларів США, з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 09.07.2007 р. Процентна ставка 16,5 % річних.
Згідно додаткової угоди №4 від 24.10.2006 р. до кредитного договору, змінено порядок нарахування процентів, а саме: проценти нараховуються за кожним кредитом, наданим згідно з додатковою угодою, «20-го»числа кожного місяця.
Згідно додаткової угоди №5 від 09.07.2007 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 18 645,00 доларів США, з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 04.07.2008 р. Процентна ставка 16,5 % річних.
Згідно додаткової угоди №6 від 10.07.2007 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 67 520,00 доларів США, з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 04.07.2008 р. Процентна ставка 16,5 % річних.
Згідно додаткової угоди №7 від 11.07.2007 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 8 100,00 доларів США, з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 04.07.2008р. Процентна ставка 16,5 % річних.
Згідно додаткової угоди №8 від 30.11.2007 р. до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 25 700,00 доларів США, з повною конвертацією у гривню, на наступні цілі: для оплати витрат, пов'язаних з виробничою діяльністю. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 04.07.2008 р. Процентна ставка 16,5 % річних.
На виконання кредитного договору № 08/21/06 від 05.07.2006 р. та додаткових угод до нього, відкрите акціонерне товариство перерахувало приватному підприємству "Укрбудінвест плюс":
- згідно меморіального валютного ордеру № 78_68 від 06.07.2006 р. 95 700 доларів США/483 285 грн.;
- згідно меморіального валютного ордеру № 78_47 від 07.07.2006 р. 9 950 доларів США/50 247,5 грн.;
- згідно меморіального валютного ордеру № 78_128 від 10.07.2006 р. 14 280 доларів США/72 114 грн.;
- згідно меморіального валютного ордеру № TR.12602.1 від 09.07.2007 р. 18 645 доларів США/94 157,25 грн.;
- згідно меморіального валютного ордеру № TR.12619.1 від 10.07.2007 р. 67 520 доларів США/340 976 грн.;
- згідно меморіального валютного ордеру № TR.12635.1 від 11.07.2007 р. 8 100 доларів США/40 905 грн.;
- згідно меморіального валютного ордеру № TR.14532.1 від 30.11.2007 р. 25 700 доларів США/129 785 грн.
Також, підтвердженням надання кредитних коштів є банківські виписки з особового рахунку відповідача, відтак, заперечення останнього про відсутність у матеріалах справи первинних документів, які б засвідчували факт надання банком кредиту, є необґрунтованими.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України). Згідно частин 1, 2 ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 ЦК України, і являється однією з підстав виникнення зобов'язань. У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Втім, відповідач вважає, що його зобов'язання по сплаті заборгованості за договором є недійсним так як банк не мав права надавати кредит у іноземній валюті оскільки в нього відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на надання кредиту в іноземній валюті ПП "Укрбудінвест плюс", що робить укладення кредитного договору незаконним. При цьому відповідач посилається на ст. 99 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України, від 19.02.1993 р., № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 35 Закону України від 20.05.1999, № 679-XIV "Про Національний банк України", ст. 3 Закону України від 05.04.2001 р., № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 ЦК України.
Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 ЦК України.
Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Як встановлено ч. ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":
- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;
- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 р. № 730/5921.
Як кредитні, у частині першій ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розглядаються операції, зазначені у п. 3 частини першої та у пп. 3 - 7 частини другої ст. 47 цього Закону.
Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.
ВАТ "Кредитпромбанк" має видані та зареєстровані Національним банком України ліцензію № 174 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та дозвіл № 174-3 на право здійснення операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу.
Тобто, названий банк має право здійснювати операції з іноземною валютою.
З норм ст. ст. 524, 533 ЦК України випливає, що грошове зобов'язання має бути виражене та виконане у гривнях; сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.
Як вже зазначено вище кредит надавався в доларах США з повною конвертацією у гривню.
Згідно п. 3.4.5. договору позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 04.07.2008 р. зі своїх поточних рахунків на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п. 3.4.9. цього договору, на суму простроченого платежу.
П. 3.4.9. договору передбачає, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у п. 2.5. цього договору, сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та /або процентами та/або комісією.
Всупереч умовам кредитного договору № 08/21/06 від 05.07.2006 р. та додаткових угод до нього, зокрема п. 3.4.5. договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань по поверненню кредиту.
Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 23.02.2010 р., сума простроченої заборгованості за траншевою кредитною лінією становить 50 635,63 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.02.2010 р. становить 404 593,87 грн. Дана сума заборгованості станом на час розгляду справи є несплаченою і утвореною внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, що підтверджується наданою позивачем випискою банку з особового рахунку відповідача.
Загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредиту за період 08.06.2009 р. по 08.12.2009 р. становить 5 516,24 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.12.2009 р. становить 44 041,66 грн.
Відповідач проти стягнення пені заперечує та стверджує, що з врахуванням п. 3.4.5. договору та ч. 6 ст. 232 ГК України її нарахування повинно було бути припинено 04.01.2009 р. При цьому, відповідачем ототожнено поняття обчислення строків позовної давності щодо нарахування пені (ч. 2 ст. 258 ЦК України) і строку, в межах якого нараховуються штрафні санкції (ч. 6. ст. 232 ГК України).
При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим кодексом (ч. 1 ст. 223 ГК України).
Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
Згідно п. 3.4.5. кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 04.07.2008 р.
Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 06.07.2006 р. встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит за цією додатковою угодою не пізніше 05.07.2007 р. По даній угоді відповідачем повернуто кредит 06.07.2007 р., а саме 06.07.2007 р. сплачено 95 700 доларів США.
Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 07.07.2006 р. встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит за цією додатковою угодою не пізніше 05.07.2007 р. По даній угоді відповідачем повернуто кредит 09.07.2007 р., а саме 09.07.2007 р. сплачено 9 950 доларів США.
Пунктом 2 додаткової угоди № 3 від 10.07.2006 р. встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит за цією додатковою угодою не пізніше 09.07.2007 р. По даній угоді відповідачем повернуто кредит 10.07.2007 р. (09.07.2007 р. сплачено 4 509 грн. та 10.07.2007 р. сплачено 9 771 доларів США).
Пунктом 2 додаткової угоди № 5 від 09.07.2007 р. встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит за цією додатковою угодою не пізніше 04.07.2008 р. По даній угоді відповідачем повернуто кредит 16.07.2008 р. (10.07.2007 р. сплачено 4,07 грн., 14.07.2008 р. сплачено 10 500 грн. та 16.07.2008 р. сплачено 8 140,93 доларів США).
Пунктом 2 додаткової угоди № 6 від 10.07.2007 р. встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит за цією додатковою угодою не пізніше 04.07.2008 р. По даній угоді відповідачем повернуто кредит частково в загальній сумі 50 684,37 доларів США, а саме 16.07.2008 р. сплачено 13 059,07 доларів США, 18.07.2008 р. сплачено 11 000 доларів США, 21.07.2008 р. сплачено 5 565,30 доларів США, 22.07.2008 р. сплачено 6 450 доларів США, 04.12.2008 р. сплачено 1 870 доларів США, 14.01.2009 р. сплачено 11 530 доларів США, 01.02.2010 р. сплачено 1 210 доларів США.
Згідно розрахунку позивача, останній нараховував пеню на заборгованість в розмірі 51 845,63 доларів США, оскільки 1 210 доларів США відповідач сплатив після проведення розрахунку, що був поданий при поданні позовної заяви, а саме 01.02.2010 р.
Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, а остання обчислена позивачем за період 08.06.2009 р. по 08.12.2009 р., суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення з ПП "Укрбудінвест плюс" на користь ВАТ "Кредитпромбанк" пені нарахованої в період з 05.07.2008 р. по 05.07.2009 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На момент звернення до суду договірні зобов'язання відповідача перед позивачем не були виконані, заборгованість по кредитному договору становила 51 845,63 доларів США, та відповідно мало місце порушення умов кредитного договору, а строк, в межах якого нараховуються штрафні санкції (пеня) -це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлено законом або договором.
Враховуючи зазначене, до стягнення підлягає пеня, період нарахування якої з 05.07.2009 р. по 08.12.2009 р. в сумі 36 896,94 грн., що еквівалентно 4 621,36 доларів США з врахуванням офіційного курсу НБУ станом на 08.12.2009р.
Відносно заперечень відповідача в частині неправомірного нарахування пені на заборгованість в іноземній валюті, суд зазначає, що відносини сторін по кредитному договору, умови якого не передбачають проведення розрахунку у валюті України - гривні, як і визначення грошового еквівалента в іноземній валюті відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю": "Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України". В свою чергу умови кредитного договору № 08/21/06-КЛТ від 05.07.2006 р. безпосередньо встановлюють повну конвертацію доларів США у гривню.
Банк листами-попередженнями (№ 416-066 від 04.09.2008 р., № 444-066 від 11.11.2008 р., № 534-066 від 07.05.2009 р.) неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити суму простроченої заборгованості по кредиту та пені, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд позовні вимоги задовольняє частково.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України). Належність доказів -це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів -це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Виходячи зі змісту ст.32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі. Частина 2 наведеної статті містить принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" (м. Чортків, вул. Подільська, 6, Тернопільська область, ідентифікаційний код 24636429) на користь відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (вул. Дружби Народів, 38, м. Київ, ідентифікаційний код 21666051):
- 404 593 (чотириста чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 87 коп. кредиту;
- 36 896 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 94 коп. пені;
- 4 414 (чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 91 коп. державного мита;
- 232 (двісті тридцять дві) грн. 24 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;
3. В частині позовних вимог про стягнення з приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" (м. Чортків, вул. Подільська, 6, Тернопільська область, ідентифікаційний код 24636429) на користь відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (вул. Дружби Народів, 38, м. Київ, ідентифікаційний код 21666051) 7 144 (сім тисяч сто сорок чотири) грн. 72 коп. відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 15.03.2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя