"04" березня 2010 р.Справа № 10/11-157
Господарський суд Тернопільської області у складі
Розглянув справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області
до відповідача: Приватного підприємства "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а
За участю представників:
позивача: Голоти Н.В.- юрисконсульта, довіреність від 17.06.2008 року
відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а про стягнення 7 336,07 грн. основного боргу, 557,77 грн. -пені, 71,12 грн. -3% річних, 54,59 грн. -коефіцієнт інфляції, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору постачання №100993, укладеного між сторонами 30.03.2009 року, видаткові накладні та інші документа, які знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 27 січня 2010 року судове засідання призначене о 15 год. 16 лютого 2010 року. У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 16.02.10 року представника відповідача , в порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 15 годин 45 хвилин 04 березня 2010 року.
04 березня 2010 року від позивача до господарського суду поступила заява №41 від 03.03.2010 року в якій він просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а - 7336,07 грн. основного боргу, 2,09 грн. -пені, 156,76- 3% річних, 469,86 грн.- витрат інфляції, 102 грн. державного мита,236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 610,08 грн. -судових витрат пов'язаних з прибуттям до суду представника позивача.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судові засідання 16.02.2010 року та 04 березня 2010 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2697611 та №2716497, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надав , а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарський суд встановив наступне:
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області зареєстроване у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07.10.1996 року, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області, і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 24429899, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).
У судовому засіданні встановлено, що 30 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" (Продавець) та Приватним підприємством «Продекспорт», м. Тернопіль (Покупець) було укладено Договір постачання №100993.
Згідно умов договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари за цінами зазначеними в додатку №1 (п. 1.1. Договору).
Згідно пункту 8.1 Договору покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню 45 календарних днів з моменту здійснення постачання товару.
На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" поставило Приватному підприємству "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а продукцію, що підтверджується копіями видаткових накладних, зокрема:
№ 737989 від 03.04.2009р. на суму 1496,42 грн.;
№737986 від 03.04.2009р. -1496,42 грн.;
№739959 від 23.04.2009р. -1 969,63грн.;
№745018 від 03.06.2009р. -951,98 грн.;
№742709 від 20.05.2009р. -1421,62 грн.; ( знаходяться в матеріалах справи ).
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Матеріали справи підтверджують, що позивач у справі поставив Приватному підприємству "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а товар, проте за отриманий згідно з договором поставки №100993 від 30 березня 2009 року відповідач не розрахувався і на час подання позову до суду його заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Евро Днепр" становить -7 336,07 грн.
Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару , що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 7 336,07 грн. підлягали до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України -відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.
Згідно п.10.1. Договору №100993 покупець, що не своєчасно розплатився з Продавцем за наданий вчасно ним товар, сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,04% від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 2,09 грн.
При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені за порушення терміну оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2,09 пені, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, відповідачем по справі: Приватним підприємством "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних.
Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних , які приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 469,86 грн. ( інфляційна сума ) та 156,76 грн. (3% річних), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором постачання №100993 від 30.03.2009 року, видатковими накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення 7 336,07 грн. основного боргу, 2,09 грн. - пені, 156,76- 3% річних, 469,86 грн. - витрат інфляції підтверджені документально та підлягають до задоволення.
Окрім того, позивач просить стягнути судові витрати пов'язані з прибуттям до суду представника позивача в сумі 610,08 грн., на підтвердження чого надав суду Копії залізничних квитків №905591,№905590,№946371, № 946370.
Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України визначає склад судових витрат, зокрема вони складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 49 ГПК встановлено розподіл господарських витрат, і зокрема суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.
Отже, позовні вимоги щодо відшкодування судових витрат пов'язаних з прибуттям до суду представника позивача в сумі 610,08 грн. підлягають задоволенню.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт" м.Тернопіль, вул. Живова, 15а , ідентифікаційний код 30047671 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області , ідентифікаційний код 24429899-7 336,07 грн. основного боргу, 2,09 грн. -пені, 156,76 грн. -3% річних, 469,86 грн. -коефіцієнт інфляції; 610,08 судових витрат, 102 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.
4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Суддя