79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.06.2019 Справа № 914/329/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Гранд Міг», м.Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес», м. Львів
про стягнення 45901,51 грн
за участю представників:
позивача: Нурієв А.Б.
відповідача: Бардецька Н.І.
Обставини розгляду справи.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Гранд Міг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» про стягнення 45901,51 грн.
Ухвалою суду від 22.02.2019 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали на виправлення допущених недоліків. 18.03.2019 р. позивачем надіслано уточнену позовну заяву, в якій позивачем виправлено прохальну частину позовної заяви відповідно до змісту позовної заяви, та надано суду необхідні документи. Ухвалою суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.04.2019 р. Ухвалою суду від 14.04.2019 р. підготовче засідання відкладено на 27.05.2019 р. Ухвалою суду від 27.05.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019 р.
В судове засідання 12.06.2019 р. з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити. Також 28.05.2019 р. позивач подав заяву (вх.№22260/19), в якій зазначив про те, що позивач поніс витрати на придбання залізничних квитків з метою забезпечення явки представника в судове засідання, та просив суд покласти дані витрати на відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, підтримав відзив на позовну заяву, проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.
Проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
У судовому засіданні 12.06.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи. В обгрунтування позовних вимог позивач ствердив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення, на виконання умов якого позивачем було надано послуги перевезення за замовленням відповідача, проте відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, надані послуги не оплатив. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача (з врахуванням уточненої позовної заяви) 34400 грн основного боргу, 5364,66 грн втрат від інфляції, 1624,46 грн 3% річних та 4512,39 грн пені.
Відповідач зазначив, що позивачем при виконанні договору було допущено втрату та пошкодження вантажів, чим завдано збитків у розмірі 125631 грн. Враховуючи це, відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою заявив про припинення зобов'язання відповідача щодо сплати 34400 грн заборгованості за перевезення та часткове припинення зобов'язання позивача щодо відшкодування матеріальних збитків відповідачеві на рівнозначну суму. Отже, відповідач вважає, що зобов'язання зі сплати суми заборгованості за надані послуги було припинене, а відтак позовні вимоги є безпідставними.
Крім того, на переконання відповідача, позивач звернувся до суду з позовом поза межами строку, встановленого законодавством, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає, що заборгованість позивача у розмірі 125631 грн є неіснуючою, оскільки рішенням суду відповідачеві було відмовлено в її стягненні, а тому зарахування зустрічних однорідних вимог не могло відбутись через відсутність вимог відповідача до позивача.
Також позивач вказує на неправильне розуміння відповідачем строку позовної давності в даних правовідносинах та стверджує, що строк позовної давності переривався спочатку заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій відповідач визнав заборгованість на суму 34400 грн, а в подальшому і пред'явленням відповідачем позову щодо стягнення 125631 грн майнової шкоди. Таким чином, відповідач вважає, що позовна заява подана ним в межах строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
29.05.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Гранд Міг» (перевізник, позивач у справі) було укладено договір перевезення №ЦОП-16, за умовами п.1.2. якого перевізник зобов'язався доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.
Договір набирав чинності з моменту підписання сторонами і діяв до 31.12.2017 р. з правом пролонгації. (п.9.1. договору).
Пунктом 2.1.17. договору сторони передбачили обов'язок перевізника звітувати перед замовником про виконану роботу шляхом складання акта виконаних робіт (наданих послуг), до якого повинні бути додані відповідні належним чином оформлені (підписані) ТТН.
Відповідно до п.3.2. договору, за результатами наданих перевізником транспортних послуг сторони складають та підписують представниками сторін акт виконаних робіт (наданих послуг), який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами (ТТН) є підставою для оплати транспортних послуг.
Як встановлено п.3.4. договору, розрахунки за послуги здійснюються замовником по факту виконаних робіт, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (наданих послуг), в розмірі згідно п. 3.1. Договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивачем було надано відповідачеві відповідні послуги на загальну суму 34400 грн, що підтверджується наступними документами:
- товаро-транспортною накладною №ХР0000644 від 31.05.2017 р. про перевезення вантажу за маршрутом м.Харків-м.Київ-Жуляни та актом надання послуг №116 від 01.06.2017 р. на суму 7500 грн;
- товаро-транспортною накладною №ДН0001715 від 01.06.2017 р. про перевезення вантажу за маршрутом м.Дніпро-м.Павлоград, товаро-транспортною накладною №ПВ0000119 від 01.06.2017 р. про перевезення вантажу за маршрутом м.Павлоград-м.Дніпро та актом надання послуг №120 від 01.06.2017 р. на суму 3200 грн;
- товаро-транспортною накладною №КЖ0004156 від 01.06.2017 р. про перевезення вантажу за маршрутом м.Київ-м.Суми та актом надання послуг №119 від 01.06.2017 р. на суму 6700 грн;
- товаро-транспортною накладною №КЖ0004143 від 01.06.2017 р. про перевезення вантажу за маршрутом м.Київ-Жуляни-м.Дніпро та актом надання послуг №118 від 02.06.2017 р. на суму 8500 грн;
- товаро-транспортною накладною №КЖ0004483 від 13.06.2017 р. про перевезення вантажу за маршрутом м.Київ-Жуляни-м.Дніпро та актом надання послуг №141 від 16.06.2017 р. на суму 8500 грн.
Згадані товаро-транспортні накладні, крім товаро-транспортної накладної №КЖ0004483 від 13.06.2017 р. з поміткою про складання акту 51.2 та акту приймання вантажу, підписані відповідальними особами вантажоодержувача, а акти надання послуг підписані директорами сторін та скріплені печатками сторін.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що сторона що залучила до виконання зобов'язань за договором третю особу, несе повну відповідальність за її дії як за свої власні, включаючи будь-які відшкодування.
З метою виконання договору для здійснення вищевказаних перевезень перевізник залучав інших осіб, які здійснювали перевезення, про що свідчать наявні в матеріалах справи заявки перевізника (замовника за договорами-заявками) та акти здачі прийняття-робіт (надання послуг), складені ТзОВ «Логістик Гранд Міг» як замовником та відповідними перевізниками, а саме:
- договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.05.2017 р. та акт №65 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.06.2017р., складений ТзОВ «Логістик Гранд Міг» та ФО-П Дунаєнко М.Г.;
- договір-заявка №01.06.2017 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.06.2017 р. та акт надання послуг №313 від 01.06.2017 р., складений ТзОВ «Логістик Гранд Міг» та ТзОВ «Фемілі Трейд»;
- договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №31.05.2017 від 31.05.2017 р. та акт надання послуг №Р00000155 від 02.06.2017р., складений ТзОВ «Логістик Гранд Міг» та ТзОВ «Аммі Трейд»;
- договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №31.05.2017 від 31.05.2017 р. та акт №69 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2017 р., складений ТзОВ «Логістик Гранд Міг» та ФО-П Дунаєнко М.Г.;
- заявка-договір №03-171412 від 12.06.2017 р. та акт виконаних робіт №03-783/171412 від 14.06.2017 р., складений ТзОВ «Логістик Гранд Міг» та ТзОВ «Вебтранс-Логістик Плюс».
Для оплати наданих послуг перевізником було виставлено замовнику такі рахунки на оплату: №116 від 01.06.2017 р. на суму 7500 грн, №120 від 01.06.2017 р. на суму 3200 грн, №119 від 01.06.2017 р. на суму 6700 грн, №118 від 02.06.2017 р. на суму 8500 грн та №141 від 16.06.2017 р. на суму 8500 грн.
Пунктом 2.2.7. договору сторони передбачили обов'язок замовника здійснювати оплату за надані послуги згідно погоджених сторонами тарифів не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення перевезення згідно додатку №3 до даного договору.
Відповідно до п.6.4. договору, претензії щодо невиконання чи неналежного виконання умов цього договору пред'являються в письмовій формі з доданням всіх документів, що підтверджують факт порушення (акти, шляхові листи, інші підтверджуючі документи). Порядок, строки, умови подання та розгляду претензій визначається додатком №4 до даного договору.
В матеріалах справи містяться докази звернення позивача до відповідача з претензіями №060717-1 від 06.07.2017 р. на суму 25900 грн, №3 від 30.08.2017р. на суму 8500 грн, №040917-2 від 04.09.2017 р. на суму 25900 грн та №24/01 від 24.07.2018 р. на суму 34400 грн.
Відповідно до п.2.1.13. договору, перевізник зобов'язаний забезпечувати збереження вантажу, наданого замовником до перевезення з моменту його прийняття до моменту вручення уповноваженій особі замовника в пункті призначення.
Перевізник відповідає за схоронність усього вантажу, переданого йому для перевезення за договором, і несе за нього повну матеріальну відповідальність у наступних розмірах:
- у разі втрати (нестачі) вантажу - у розмірі фактично заподіяних збитків та оголошеної цінності вантажу. Сума заподіяних збитків визначається замовником виходячи із отриманих претензій від клієнтів та/або облікових даних щодо вартості відправлення задекларованої відправником (оголошеної цінності) та яка підлягає до відшкодування замовником на користь клієнта. При цьому, замовник має право надати перевізнику копії отриманих претензій від клієнтів та інші підтверджуючі дані (витяг з даних обліку, реєстр тощо).
- за псування або пошкодження вантажу - у розмірі вартості пошкодженого вантажу з поверненням ушкодженого товару (за домовленістю сторін), але не менше суми відшкодувань, пред'явленої до замовника клієнтами. (п.4.4.1. договору).
Пунктом 1.1. додатку №4 до договору перевезення №ЦОП-16 від 29.05.2017 р. «Порядок, строки, умови подання та розгляду претензій» встановлено, що претензія про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних втратою та/або пошкодженням вантажів подається замовником. протягом 10 робочих днів наступних за днем настання події, що її зумовила. Претензія підлягає розгляду перевізником в 5-денний строк від дати її отримання, про що в цей строк надсилається обгрунтована відповідь замовнику.
Згідно з п.2.1.18. договору, перевізник зобов'язаний у випадку надходження претензії замовника про відшкодування збитків, завданих втратою чи пошкодженням вантажу, або претензії про сплату штрафних санкцій згідно договору не пізніше 7-ми банківських днів з моменту отримання претензії сплатити відповідну суму шляхом перерахування на розрахунковий рахунок замовника, а в разі наявності у замовника заборгованості за надані послуги перевезення, зменшити борг замовника шляхом проведення взаємозаліку.
Пунктом 4.4.2. сторони узгодили наступний порядок сплати відшкодування спричинених перевізником збитків з підстав вказаних у п.4.4.1. договору:
По факту заподіяння збитків у зв'язку із втратою та/або пошкодженням вантажів замовник пред'являє перевізнику претензію. У випадку неотримання відшкодування від перевізника в строк визначений п.2.1.18. договору, заявлена до відшкодування сума збитків згідно претензії утримується замовником із суми коштів належної до виплати перевізнику за надані послуги у попередньому періоді з відтермінуванням оплати. Утримання належної до відшкодування суми проводиться замовником шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, на проведення чого перевізник надає безспірну згоду підписуючи даний договір. Зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку замовник проводить починаючи з наступного дня за останнім днем строку згідно п.2.1.18. (несплати відшкодування у добровільному порядку), на підтвердження чого надсилає перевізнику у 5-денний строк відповідну заяву. Перевізник зобов'язується підписати та повернути замовнику у 5-денний строк з дня отримання документи щодо проведення даної операції, якщо таке підписання ним потребується.
11.08.2017 р. замовник оформив претензію №790/2017 про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 125631 грн. У даній претензії замовник зазначив, що на виконання умов договору 13.06.2017 р. транспортний засіб перевізника слідував за маршрутом Київ-Жуляни-Дніпро. При прибутті транспортного засобу на Дніпровське операційне відділення ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» було виявлено пошкодження пломбувального тросу (перекушений). Внаслідок втрати та пошкодження ряду вантажів, що зафіксовані в акті від 14.06.2017 р., складеному на Дніпровському операційному відділенні ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», замовнику завдано встановлених матеріальних збитків згідно отриманих претензій клієнтів на суму 125631 грн.
Листом №2 від 30.08.2017 р., надісланим відповідачеві 31.08.2017 р., позивач повідомив відповідача про повернення його претензії без розгляду, як такої, що пред'явлена з порушенням п.164 Статуту автомобільного транспорту, згідно якого до претензії відносно втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу, крім документів, що підтверджують право на пред'явлення претензії, повинен бути доданий документ, який засвідчив би кількість і вартість відправленого вантажу.
25.10.2017 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1038-6/2017 від 02.10.2017 р., в якій вказав що у зв'язку з відсутністю добровільного відшкодування претензії ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог і таким чином з моменту підписання цієї заяви вважатимуться : зобов'язання ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» перед ТзОВ «Логістик Гранд МІГ» за надані послуги згідно перелічених у п.1 ТТН на виконання договору перевезення №ЦОП-16 від 29.05.2017 р. таким, що припинене повністю в розмірі 34400 грн; зобов'язання ТзОВ «Логістик Гранд МІГ» перед ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» згідно виставленої претензії про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 125631 грн вих№790/2017 від 11.08.2017 р. таким, що погашене частково на суму 34400 грн та станом на дату підписання даної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зменшено і становить 91231 грн.
25.10.2017 р. позивач направив відповідачеві заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №14 від 24.10.2017 р., в якому зазначив, що проведення відповідачем дій щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором перевезення №Ц0П-1б від 29.05.2017 р. та вимога до ТзОВ «Логістик Гран МІГ» щодо відшкодування матеріальних збитків у сумі 125631 грн є безпідставними.
18.06.2018 року, ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТзОВ «Логістик Гранд Міг» про стягнення майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні у сумі 125 631 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018р. у справі №904/2730/18 в задоволенні позову відмовлено.
Згаданим рішенням встановлено, що 14.06.2017 р. в м.Дніпро представниками замовника та перевізника (водій) був складений акт приймання вантажу в якому вказано на відсутність відправлень (відповідно до магістрального реєстру) 708-8627877; 3, 4, 9, 11/12; 708-8628135; 3, 4/7; 708-8628367; 3, 4/6; 708-8628581; 4, 9/11. Також вказано на пошкодження відправлень: 023-0061492; 708-8628135; 2/7.
Судом зазначено, що позивачем не виконані вимоги та не доведені обставини щодо видів, кількості та вартості втраченого (пошкодженого) вантажу, як обов'язкової умови для застосування відповідальності за порушення зобов'язання, а наведені у вказаному акті дані не дають змоги чітко встановити, який саме вантаж був відсутній (пошкоджений) в порівнянні з вантажем, що був відправлений згідно з товарно-транспортною накладною №КЖ0004483 від 13.06.2017 р.. Викладені обставини дозволили суду стверджувати про те, що акт приймання вантажу від 14.06.2017 р. не відповідає вимогам п. 15.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки викладені у ньому дані не відповідають даним товарно-транспортної накладної.
Таким чином, у своєму рішенні суд прийшов до висновку, що в ході вирішення спору позивач не довів факт порушення відповідачем договірних зобов'язань при перевезенні вантажу.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 р. набрало законної сили 26.12.2018 р. в день винесення Центральним апеляційним господарським судом ухвали про повернення без розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» та в подальшому не оскаржувалось.
Належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач просив стягнути з відповідача 34400 грн заборгованості за надані та неоплачені послуги.
Згідно з п.4.5.5. договору, у випадку порушення терміну оплати за надані послуги, замовник сплачує перевізнику на його письмову вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення.
Відповідно до вказаного пункту договору позивач просив суд стягнути з відповідача 4512,39 грн пені за період з 03.07.2017 р. по 16.01.2018 р.
Також позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачеві 1624,46 грн 3% річних за період з 03.07.2017 р. по 31.01.2019 р. та 5364,66 грн втрат від інфляції за період з липня 2017 р. по грудень 2018 р.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За умовами ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.1- 3 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. (ч.ч.1- 3, 5 ст.307 Господарського кодексу України).
Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу на загальну суму 34400 грн підтверджується відмітками уповноважених осіб вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних, а також підписами директорів та печатками сторін на складених без зауважень актах надання послуг.
Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.
В матеріалах справи наявні відповідні рахунки на оплату на загальну суму 34400 грн.
Пунктом 2.2.7. сторони передбачили обов'язок замовника здійснювати оплату за надані послуги згідно погоджених сторонами тарифів не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення перевезення згідно додатку №3 до даного договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд не може погодитися з твердженням відповідача стосовно того, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг припинилося внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (34400 грн заборгованості за перевезення та 125631 грн майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів) відповідно до вчиненої відповідачем заяви.
Так, статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічне положення щодо припинення господарського зобов'язання встановлене і ч.3 ст.203 ГК України.
Таким чином, припинення зобов'язання даним шляхом вимагає, в першу чергу, обов'язкового існування взаємних вимог між сторонами.
25.10.2017 р. позивач направив відповідачеві заперечення на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому зазначив, що проведення відповідачем дій щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та вимога до ТзОВ «Логістик Гранд Міг» щодо відшкодування матеріальних збитків у сумі 125631 грн є безпідставними.
Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018р. у справі №904/2730/18, яке набрало законної сили, Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» відмовлено в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Гранд Міг» про стягнення майнової шкоди у зв'язку із втратою та пошкодженням вантажів при перевезенні у сумі 125 631 грн. Вказаним рішенням встановлено безпідставність вимог ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» та відсутність зобов'язань ТзОВ «Логістик Гранд Міг» щодо сплати на його користь заборгованості в розмірі 125631 грн.
Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті 34400 боргу не могло бути припиненим і не припинилося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в силу відсутності дійсних вимог у однієї із сторін до іншої. Докази виконання зобов'язання, проведеного належним чином, або припинення зобов'язання іншим шляхом в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання, право позивача, за захистом якого той звернувся до суду, є дійсно порушеним та вказане могло б слугувати підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.257 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п.6 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Частинами першою та п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ст.925 ЦК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно з п.168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється:
а) по стягненню штрафу за непред'явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.
Аналогічне положення стосовно пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, протягом шестимісячного строку міститься і в ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.
Пунктом 2.2.7. сторони передбачили обов'язок замовника здійснювати оплату за надані послуги згідно погоджених сторонами тарифів не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення перевезення згідно додатку №3 до даного договору.
Таким чином, перебіг позовної давності розпочався зі спливом строку виконання замовником свого обов'язку щодо оплати - 04.07.2017 р. щодо заборгованості за перевезення від 01.06.2017 р. і 02.06.2017 р. та 18.07.2017 р. - за перевезення від 16.06.2017 р.
Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено наступне. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Суд вважає, що перебіг позовної давності переривався 02.10.2017 р., оскільки в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач посилався на те, що ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» має непогашене грошове зобов'язання перед ТзОВ «Логістик Гранд Міг» на загальну суму 34400грн, тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу.
Отже, після переривання перебіг позовної давності розпочався заново та позов щодо стягнення заборгованості міг бути пред'явленим протягом шести місяців - до 02.04.2018 р.
Суд не може погодитися з твердженнями позивача щодо того, що строк позовної давності в даних правовідносинах становить відповідно до ст.258 та ст.925 ЦК України 1 рік, так як наведені вище норми Господарського кодексу України та Статуту автомобільного транспорту УРСР є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позовів до вантажовідправника, що випливають із перевезення. Такої ж позиції дотримувалася і Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, зокрема в постанові від 09.08.2017 р. у справі №904/7033/16.
Крім того, суд, на спростування доводів позивача, зазначає, що подання відповідачем 18.06.2018 р. позову до Господарського суду Дніпропетровської області не вплинуло на переривання позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості в сумі 34400 грн.
Так, по-перше, позивачем невірно тлумачиться ч.2 ст.264 ЦК України, в якій йдеться про те, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, оскільки вказане стосується саме пред'явлення даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Гранд Міг» до Господарського суду Львівської області, що могло б перервати позовну давність, а не пред'явлення будь-якого іншого позову боржником.
По-друге, суд не може розцінювати пред'явлення позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Міст Експрес» до Господарського суду Дніпропетровської області як таке, що могло перервати позовну давність стосовно позовних вимог в даній справі, тому, що таке не є також і вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовні вимоги, викладені у позові ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес», стосуються стягнення 125631 грн майнової шкоди, а з рішення Господарського суду Дніпропетровської області не вбачається, що ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» в позовній заяві чи в процесі розгляду справи якимось чином визнало свій борг перед ТзОВ «Логістик Гранд Міг» в розмірі 34400 грн.
По-третє, вказаний позов було пред'явлено вже після спливу шестимісячного строку позовної давності щодо вимог про стягнення 34400 грн (після 02.04.2018 р., а саме - 18.06.2018 р.), що жодним чином не могло вплинути на перебіг чи переривання перебігу давності, яка вже сплила.
Частинами 3 та 4 статті 267 встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у відзиві на позов заявив, що позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого законодавством, тобто після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Суд розцінює викладену у відзиві на позов заяву як заяву сторони про сплив позовної давності та вважає за можливе застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
Заявляючи про сплив позовної давності, відповідач помилково не бере до уваги те, що така переривалася внаслідок вчинення 02.10.2017 р. заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, та зазначає, що останнім днем шестимісячного строку, наданого для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є 18.01.2018 р. в той час як насправді такою датою було 02.04.2018 р.
Разом з тим, як вбачається з відповідного штемпеля підприємства зв'язку на описі вкладення та поштовому конверті, адресованому Господарському суду Львівської області, позивач подав позовну заяву 14.02.2019 р., тобто в будь-якому випадку з пропуском позовної давності.
Згідно зі ст.266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки позовна давність спливла щодо основної вимоги про стягнення 34400 грн заборгованості, така спливла і до інших вимог, заявлених позивачем - стягнення 5354,66 грн втрат від інфляції, 1624,46 грн 3% річних та 1624,46 грн пені.
Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.
Позивач не доводив те, що причини пропуску позовної давності є поважними, оскільки стверджував, що ним не пропущено строк позовної давності, а позов поданий в межах строку.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що він не міг звернутися до суду зі своїм позовом про стягнення 34400 грн заборгованості раніше, так як право на її стягнення знаходилося в прямому наслідковому зв'язку з позовом відповідача, пред'явленим до Господарського суду Дніпропетровської області. Суд вважає такі аргументи позивача неспроможними, оскільки право на пред'явлення позову може бути реалізоване позивачем в будь-який момент безвідносно до існування інших судових процесів, сама по собі можливість пред'явити позов не ставиться в залежність від вирішення іншого спору, а підставність чи безпідставність позовних вимог підлягала б з'ясуванню безпосередньо при розгляді справи з врахуванням всіх обставин справи, в тому числі і можливого задоволення вимог ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» щодо стягнення майнової шкоди.
Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що хоча право позивача і було дійсно порушене та підлягало б захисту за інших обставин, проте позовна давність спливла, про що зроблено заяву іншою стороною у справі, а поважні причини її пропуску відсутні, відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 258, 261, 264, 266, 267, 509, 525, 530, 599, 601, 610, 612, 625, 626, 627, 908, 909, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 203, 307, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 13, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 12.06.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 24.06.2019 р.
Суддя Гоменюк З.П.