"23" лютого 2010 р.Справа № 17/90-1889
Господарський суд Тернопільської області
у складі
судді Андрусик Н.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМП", м. Зборів Тернопільської області
до відповідача Акціонерного банку "Київська Русь", м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, м. Київ
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
За участю представників сторін:
позивача: Шмигельська О.В., довіреність без номеру від 25.09.09р.;
відповідача: Волянюк В.В., начальник юридичного відділу, довіреність № 210 від 01.06.09р.;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМП", м. Зборів Тернопільської області звернулося 07.10.2009р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Акціонерного банку "Київська Русь", м. Київ, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №30585, вчиненого 30.10.08р. приватним нотаріусом Каплун Ю.В. Київського міського нотаріального округу, згідно якого запропоновано звернути стягнення на основні засоби, а саме: обладнання та устаткування, згідно з Додатком №1 до договору застави, посвідченого 24 травня 2007р. приватним нотаріусом Каплун Ю.В. Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого за №4572.
Позов обґрунтовується копією кредитного договору від №12125-20/7-1 від 10.05.2007 року; копією договору застави від 24.05.2007 року з додатком №1 до нього, копією виконавчого напису від 30.10.2008року та 13.10.2008 року; копією акту опису й арешту майна від 08.04.2009р; постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2008 року; копією свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 12.10.2009р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 03.11.2009р. Одночасно, ухвалою суду від 12.10.2009 року задоволено частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМП" про вжиття заходів до забезпечення позову; зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №30585 від 30.10.2008 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., про звернення стягнення на основні засоби, а саме: обладнання та устаткування, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗМП" (м. Зборів Тернопільської області, вул. Набережна, 5, ідент. код 31194958) та наданого в заставу згідно договору застави (Додаток №1), посвідченого 24 травня 2007р. приватним нотаріусом Каплун Ю.В. Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого за №4572, за рахунок коштів, отриманих від його реалізації для задоволення вимог АБ “Київська Русь” щодо повернення боргу в сумі 1412962,12 грн.; в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Відділу Державної виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції та Акціонерному банку "Київська Русь" вчиняти будь-які дії по примусовому відчуженню майна TOB “ЗМП”, визначеного в додатку №1 до договору застави від 24.05.07р. -клопотання відхилено.
Судове засідання по розгляду даної справи неодноразово відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України, востаннє на 23.02.2010р. з різних причин, востаннє на підставі заявлених сторонами клопотань з метою надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.
Окрім того, ухвалою суду від 15.12.2009р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Юрія Вікторовича, м. Київ, вул.. Пирогова, 2 к.151.
Позовні вимоги обґрунтовуються з посиланням на норми закону, зокрема, ч.1 ст. 590 ЦК України, ч.1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, ст. 1, ч.1 ст. 24, ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
У судових засіданнях представник позивача пояснив суду, що 30.10.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. було вчинено виконавчий напис №30585 шляхом звернення стягнення на майно, що належить позивачу і передане в заставу АБ "Київська Русь" (додаток №1 до договору застави, укладеного між сторонами та посвідченого нотаріально 24.05.2007р. за №4572) для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “ЗМП” за кредитним договором №12125-20/7-1 від 10.05.2007р.
Позивач стверджує, що спірний виконавчий напис суперечить нормам ч.1 ст. 590 ЦК України та ч.1 ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, якими визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. На думку позивача виконавчий напис вчинено з порушенням вище зазначеної вимоги закону, у зв'язку з цим просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечив. Згідно письмового відзиву на позовну заяву від 14.12.2009р. зазначив про те, що Позивачем не виконувався графік погашення кредиту та не сплачувалися відсотки за користування кредитними коштами, тому банком 04.09.08р. направлено позивачу повідомлення з вимогою повернути в повному обсязі кредит та відсотки, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги протягом тридцяти днів з моменту отримання повідомлення, Банк має намір звернути стягнення на предмет застави.
На думку Банку, оскаржуваний виконавчий напис не суперечить приписам Закону України "Про заставу", ст.ст. 546, 589, 590 ЦК України, а посилання Товариства на норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є необґрунтованими, оскільки статтями 21, 24 даного Закону визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися, зокрема, й в позасудовому порядку. Перелік способів позасудового звернення стягнення, котрий зазначений в ст. 24 Закону, на думку відповідача, не є вичерпним, а тому слід застосовувати норму ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу", яка є спеціальною правовою нормою для даного виду правовідносин. Наводить інші заперечення.
Позивач в додатково поданих поясненнях на заперечення відповідача вважає, що доводи відповідача не можуть братися судом до уваги, оскільки Банком порушено передбачений Законом України "Про заставу" порядок звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса в частині строків його вчинення та суми заборгованості за кредитним договором №12125-20/7-1 від 10.05.07р., на яке повинно бути звернуто стягнення станом на момент вчинення виконавчого напису, тобто станом на 30.10.2008р.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився. Разом з тим, від нього надійшло клопотання №16/02-17 від 19.02.2010р. про розгляд справи без його участі. Додатково приватним нотаріусом подано документи, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис №30585.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України “Про нотаріат” спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні господарських договорів та з інших підстав.
Згідно ст. 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
10.05.2007р. між Акціонерним банком «Київська Русь»(Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗМП” (Позичальник), укладено кредитний договір №12125-20/7-1 (далі - Кредитний договір), в силу п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 2.4. якого банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію строком дії з 10.05.07р. по 11.05.09р. в розмірі 1300000,00 грн. зі сплатою 19% річних з метою поповнення обігових коштів Позичальника.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК України). Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Згідно п. 4.1. договору кредитна лінія, надана банком, забезпечується заставою належного Позичальнику майнового комплексу худобо забійного пункту з обладнанням, що розташований за адресою: м. Зборів Тернопільської області, вул. Набережна, 5.
Пунктом 4.2. кредитного договору також визначено, що кредитна лінія забезпечується всім належним Позичальнику майном, коштами та всіма активами, що належать йому на праві власності, перебувають у нього на балансі і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Судом встановлено, що 24.05.2007р. між Акціонерним банком «Київська Русь», як Заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗМП”, як Заставодавцем, укладено договір застави, котрий посвідчено в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за №4572 (надалі договір застави). Параграфом 1 договору застави сторонами визначено, що згідно з кредитним договором №12125-20/7-1 від 10.05.2007р., Заставодержатель надав Заставодавцю кредит у вигляді відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 1 300 000,00 грн. з поверненням отриманих кредитних коштів у строк до 11.05.09р., сплатою 19% річних та комісійної винагороди, пені, штрафу у випадках, передбачених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у § 1 цього Договору Заставодавець на умовах передбачених цим договором, передає у заставу належне йому майно (основні засоби: обладнання та устаткування) згідно Додатку №1 (34 одиниці), який є невід'ємною частиною цього договору (§ 2 договору застави).
Згідно § 3 Договору застави, сторонами оцінено предмет застави в розмірі 567 625,00 грн.
Параграфом 12 договору застави передбачено як один із способів звернення відповідачем (Заставодержателем) стягнення на предмет застави - вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як випливає з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням позивачем графіку погашення кредиту згідно кредитного договору від 10.05.2007р. банком 04.09.2008р. надіслано Товариству повідомлення (вручене 11.09.2008р.), згідно якого запропоновано в тридцятиденний термін здійснити повне погашення кредиту, а саме: 1 300 000, грн. тіла кредиту, 63 808,32 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, 6 924,59 грн. пені за користування кредитом, нарахованої за період з 01.06.2008р. по 01.09.2008р. та 1 310,59 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.
Враховуючи ту обставину, що Позивачем не були виконані кредитні зобов"язання в повній мірі після одержання повідомлення, Відповідач 30.10.2008р. звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. з заявою про вчинення виконавчого напису шляхом звернення стягнення на основні засоби (обладнання та устаткування), що належать позивачу на праві приватної власності та передані в заставу за договором застави від 24.05.2007 року.
30.10.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. вчинено виконавчий напис за реєстраційним №30585 про звернення стягнення на основні засоби (обладнання та устаткування), що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЗМП»(м. Зборів Тернопільської області, вул. Набережна, 5, ідент. код 31194958) у кількості 34 одиниці згідно Додатку 1 до договору застави, посвідченого 24.05.07р. за реєстром №4572.
Як зазначалося вище, дані основні засоби згідно Договору застави передані у заставу АБ "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідент. код 24214088) в якості забезпечення погашення зобов'язань за кредитним договором від 10.05.07р., строк платежу за яким, як зазначено в спірному виконавчому написі, настав 27.09.2008р.
Пунктом 10.3. договору застави передбачено право Заставодержателя у разі невиконання Заставодавцем умов основного зобов'язання звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, штраф, інші платежі та санкції, що випливають з основного зобов'язання, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису.
Вищевказані положення передбачені і статтею 20 Закону України „Про заставу".
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Позивач вважає вчинений виконавчий напис таким, що суперечить чинному законодавству України, а Відповідач проти цього заперечує.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Стаття 1 Закону України “Про заставу” (№2654-ХІІ від 02.10.1992 р.) та ст. 572 ЦК України визначають заставу як спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Згідно зі ст. 87, ч.1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, п.п. 1,3 частини 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( №20/5 від 03.03.2004 р.), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України”. Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умовами, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 29.06.1999 р. затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, п.1 якого визначено нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Разом з тим, вирішуючи даний спір суд вважає, що до відносин сторін слід застосовувати норми Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 р. №1255-ІV (надалі Закон №1255-ІV), оскільки цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна ( ст.1 Закону).
Частиною 1 ст. 21 Закону №1255-ІV визначено, що до забезпечувальних обтяжень належать, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом п. 10.3. договору застави, передбачено право Заставодержателя у разі невиконання Заставодавцем умов основного зобов'язання звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, штраф, інші платежі та санкції, що випливають з основного зобов'язання, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису.
Згідно § 15 договору застави, якщо між сторонами виникнуть спори щодо виконання цього Договору, вони мають вирішуватися в судовому порядку за законодавством України.
Частиною 1 статті 26 Закону №1255-ІV визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.
Також суд приймає до уваги той факт, що згідно частин 1, 3 розділу ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що цей закон набирає чинності з 1 січня 2004р. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону України.
Разом з тим, Закон України "Про заставу" № 2654-ХІІ від 02.10.1992 р. набрав чинності 11.11.1992 року, а тому на думку суду, може застосовуватися в частині норм, що не суперечать Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Частиною 1 ст. 24 Закону Закону №1255-ІV визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.
Аналізуючи положення ст. 26 Закону №1255-ІV слід дійти висновку, що нею не передбачено такого позасудового способу як стягнення на підставі виконавчого напису, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, а виконавчий напис №30585, вчинений 30.10.08р. приватним нотаріусом Каплун Ю.В. Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на основні засоби, а саме: обладнання та устаткування, вказані в Додатку №1 до договору застави від 24 травня 2007р. таким, що не підлягає до виконання.
Наведеним, серед іншого, спростовуються заперечення відповідача щодо застосування до спірних правовідносин правових норм, викладених в Законі України "Про заставу".
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
У судовому засіданні 23.02.2010р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст..ст. 11, 15, 16, 546, 549, 576, 590 ЦК України, ст.ст. 86-89 Закону України „Про нотаріат”, Законом України "Про заставу", Законом України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №30585, вчинений 30.10.08р. приватним нотаріусом Каплун Ю.В. Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на основні засоби, а саме: обладнання та устаткування, згідно з Додатком №1 до договору застави, посвідченого 24 травня 2007р. приватним нотаріусом Каплун Ю.В. Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого за №4572.
3. Стягнути з Акціонерного банку "Київська Русь", м. Київ, Подільський район, вул. Хорива, 11-А, ідент. код. 24214088, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗМП”, м. Зборів Тернопільської області, вул. Набережна, 5, ідент. код 31194958 -321 грн. судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „05” березня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя