"04" березня 2010 р.Справа № 3/13-188
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Данило Галицький ", код ЄДРПОУ 32800960, м. Львів-Винники, вул. Шевченка,1-Д.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест", код ЄДРПОУ 36969591, м. Тернопіль, вул. Поліська ,14.
Про стягнення заборгованості в сумі 3695,09 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Данило Галицький " до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" про стягнення заборгованості в сумі 3695 грн. 09 коп.
Судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 , про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.02.2010р. за №2713420 та від 22.02.2010р. за № 2720419, свого письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено по наявних у справі документах, в порядку ст.. 75 ГПК України .
У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 04 березня 2010 року на 10 год. 20 хв.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача, роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:
29 вересня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький»(продавець ) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест»(покупець) уклали між собою договір №29/09, згідно якого продавець здійснює регулярне постачання покупцеві води питної торгової марки «АКВАВІВА», яка призначена для харчових цілей (товар) , а покупець здійснює його прийом та своєчасну оплату на умовах цього договору.
Загальна вартість договору визначається , виходячи з фактичної кількості продукції отриманої покупцем від продавця протягом дії даного договору.
Загальні кількість товару визначається у залежності від попереднього його замовлення покупцем. ( п.1.1., 1.2., 1.3. Договору ).
У відповідності до п. 6.1. даного договору , покупець здійснює оплату за товар , що був поставлений продавцем протягом 30 (тридцяти) днів з моменту поставлення товару на адресу покупця , вказаній у п.4.4 даного Договору - м. Тернопіль вул. Поліська, 14.
Пункт п.6.2. вказаного договору , передбачає , оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договорі. (п.8.1. Договору).
На виконання договору №29/09 від 29 вересня 2009 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 5044 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною №1871 від 30.09.2009р. , оформлена належним чином , підписана представниками сторін та завірена їх печатками (знаходиться в матеріалах справи).
Відповідач свої зобов'язання частково не виконав , кошти за поставлений товар повністю не перерахував, у зв'язку з чим на день подання позову виникла заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 3559 грн. 50 коп., яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав , встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ст. 530 ЦК України).
Ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору купівлі -продажу , згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 3559 грн. 50 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню .
Згідно п. 7.2. договору №29/09 від 29.09.09р. , у випадку прострочення терміну оплати за товар , передбаченого у п.6.1. даного Договору , покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду існування заборгованості від суми простроченої оплати за кожен день виникнення такого прострочення.
Відповідно п. 7.2. вказаного Договору, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 135 грн. 59 коп. за період з 31.10.2009р. по 17.12.2009р. на суму 5044 грн. 50 коп. ( сума поставки товару ) .
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ст.. 550 ЦК України)
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі. (ст.. 551 ЦК України)
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За таких обставинах справи , суд здійснивши перерахунок пені за період з 31.10.2009р. по 17.12.2009р. на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання 3559 грн. 50 коп. , задовільняє позовні вимоги позивача щодо стягнення пені частково в сумі 93 грн. 96 коп.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 41 грн. 63 коп. відмовляє , оскільки документально не обґрунтовані та задоволенню не підлягають .
Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 ГК України , господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест", код ЄДРПОУ 36969591, м. Тернопіль, вул. Поліська ,14 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Данило Галицький ", код ЄДРПОУ 32800960, м. Львів-Винники, вул. Шевченка,1-Д - 3559 грн. 50 коп. боргу , 93 грн. 96 коп. пені, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу . Видати наказ.
3. В решті позовних вимог , відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, 09 березня 2010 року , через місцевий господарський суд.
5. Рішення направити сторонам по справі.
Суддя