"15" лютого 2010 р.Справа № 7/118-2020
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства "Будмеханізація-7", вул. Подільська, 6, м. Чортків, Тернопільська область, 48500.
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль, 46000.
За участю представників сторін від:
позивача : Колодовський О. В., довіреність № 10-06/01-02 від 10.06.09 р.
відповідача: Панчук С. М., довіреність № 1 від 05.01.10 р.
Суть справи:
Приватне підприємство "Будмеханізація-7" звернулося із позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про визнання недійсним договору на відпуск нафтопродуктів споживачам укладеного між сторонами 31.03.2008р.
Учасникам судового процесу в засіданні роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.
В судових засіданнях з 18.01.2010р. по 15.02.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви для надання сторонам можливості надати додаткові документи в підтвердження заявлених вимог та заперечень.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на вимогу суду оригінал договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 31.03.2008р. не подав, пояснивши його відсутність на підприємстві та, що директор „Будмеханізація-7” Стогній Ю.Т. зазначений вище договір не підписував і нікому не передавав повноважень на підписання такого. Про існування даного договору підприємству стало відомо із матеріалів справи № 18/ 92-1698, у якій з підприємства як відповідача у справі було стягнуто заборгованість за отриманий газ. Директором підприємства усно повідомлено суд, що автомобілів на зрідженому газі на підприємстві немає, а тому невідомо хто і з якою ціллю міг користуватися даним газом. При огляді в судовому засіданні оригіналу договору наданого відповідачем, пояснив, що відтиск печатки на договорі дійсно належить підприємству, але підпис на договорі не його. Щодо механіка Зубрицького М.В., який згідно довіреностей отримував газ та бухгалтера підприємства щодо розрахунків з відповідачем, позивав пояснив, що і механік і бухгалтер які працювали на підприємстві в період здійснення операцій з газом, на даний час звільнені з підприємства, а тому керівник не має можливості провести службову перевірку дій даних осіб щодо укладення спірного договору, його одержання та часткової оплати.
Позивач витребувані судом докази наявності на підприємстві чи відсутності транспортних засобів, які працюють на зрідженому газі, оригінали платіжних доручень, якими проведено часткову оплату за одержаний зріджений газ, витребуваних судом для з'ясування погодження керівником підприємства проведення розрахункових операцій не подав, також представник в судовому засіданні зазначив, що інших документів, які можуть обґрунтувати заявлені позовні вимоги станом на день розгляду спору у нього немає.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що підприємство в особі директора, навіть якщо його не підписував, погодило укладений договір, про що свідчать довіреності на представника позивача на одержання зрідженого газу та докази часткового проведення оплати одержаної продукції. Також, надав письмові пояснення бухгалтера та механіка ВАТ „Тернопільміськгаз” щодо порядку укладення спірного договору та не виключає можливості укладення договору з боку підприємства механіком Зубрицьким, надав довіреність на представника від товариства Суслу О.З. на укладення даного договору, податкові накладні, накладні та довіреності на отримання зрідженого газу на суму 43560,90грн., як доказ прийняття договору до виконання, а також акт звірки розрахунків станом на 01.10.2009р. із доказами направлення його другій стороні та платіжні доручення на суму 23457.39 грн. , що свідчать про оплату заборгованості. Крім того, просить суд звернути увагу на той факт, що рішенням господарського суду від 27.10.2009р. у справі №18/92-1698 задоволено позовні вимоги ВАТ „Тернопільміськгаз” про стягнення з Приватного підприємства „Будмеханізація- 7” 19103,48 грн. боргу за зріджений газ отриманий згідно спірного договору і підприємством після винесення рішення проведено частково розрахунки в сумі 1000 грн.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- між Відкритим акціонерним товариством „Тернопільміськгаз” в особі Бобрівця В.Л. (далі Постачальник) та Приватним підприємством „Будмеханізація- 7” в особі Стогнія Ю.Т.(далі Споживач) укладено 31.03.2008р. договір на відпуск нафтопродуктів споживачам відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Постачальник бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами (зрідженим газом) в 2008р. автотранспорт Споживача, згідно з відомостями, на автозаправній станції №1, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль вул. Микулинецька бічна,12 у межах коштів попередньо отриманих Постачальником від Споживача;
- вартість зрідженого газу встановлюється Постачальником відповідно до затверджених тарифів на день відпуску зрідженого газу (п.2.1 договору).;
- Споживач зобов'язується провести оплату за зріджений газ на протязі трьох днів після виставлення постачальником рахунків, а остаточний розрахунок позивач здійснює до 10 числа наступного місяця. Строк дії договору встановлений з 31.03.2008р. до 31.03.2009р.( п.п.2.3,2.4,6.1 договору).
Позивач просить визнати недійсним договір на відпуск нафтопродуктів від 31.03.2008р., посилаючись на те, що даний договір укладений в супереч вимогам закону, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме особа, яка підписувала спірний договір не мала відповідних повноважень на укладення такого, та договір укладено без дотримання встановленої чинним законодавством обов'язкової письмової форми передбаченої ст.207 ЦК України, підпис сторони не скріплений печаткою підприємства.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам , прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити .
При цьому суд виходив з наступного:
- порядок укладення договору регулюється нормами Господарського кодексу України (далі ГК України) та Цивільного кодексу України (ЦК України);
- відповідно до ст.ст.180,181,184 ГК України та ст.ст..203,207, 638, 639 ЦК України, договір та зміни до нього вважаються укладеними в письмовій формі, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, воля сторін (його зміст) зафіксована в одному або кількох документах, який підписаний сторонами. При цьому, якщо договір укладає юридична особа, то він підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, тобто, особа яка укладає договір, зміни до нього, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, порядок створення яких встановлюється установчими документами. Разом з тим, договір, зміни до нього, можуть бути укладені представником юридичної особи на підставі письмової довіреності на вчинення правочину, яка видається від імені юридичної особи її органом або іншою уповноваженою особою та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст.92,244,245,246 ЦК України);
- недодержання в момент укладення договору сторонами вимог, які встановлені ч.1-3 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України) і, у разі недійсності договору кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування;
- угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, відповідно до п.9.1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"(в редакції роз'яснень від 10.12.2004р. далі Роз'яснення), повинна бути визнана судом недійсною як така, що не відповідає вимогам закону, оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, а тому засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають;
- разом з тим, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, а саме правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (п.9.2 Роз'яснення ).
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.
Матеріалами справи встановлено:
- з пояснень механіка ВАТ „Тернопільміськгаз” Юрківа В.М. від 28.01.2010р. щодо порядку укладення спірного договору випливає, що на звернення механіка ПП "Будмеханізація-7" Зубрицького М.В. по питанню заправки автотранспорту підприємства природнім газом, йому було надано розроблений бланк договору товариства, який ним був повернутий 31.03.2008р. із заповненими графами договору, що стосуються споживача, в тому числі і реквізитами підприємства та підписом засвідченим печаткою підприємства, який в цей же день був підписаний бухгалтером товариства;
- договір від Відкритого акціонерного товариства „Тернопільміськгаз” за Бобрівця В.Л. підписаний бухгалтером Сусла О.З. згідно довіреності від 05.02.2008р. №17 відповідно до якої на неї покладено повноваження щодо підписання, зміни господарських договорів з суб'єктами господарювання на реалізацію природного газу через мережу автозаправочних станцій і її підпис засвідчений печаткою товариства;
- відповідно до п.7.2 статуту ПП „Будмеханізація-7” (затверджений власником підприємства Гриців В.М. 20.02.2007р. та зареєстрований 05.03.2007р. за № 16341050004000242) вищим органом підприємства є його власник, який приймає рішення по всіх питаннях діяльності підприємства , в тому числі призначає та звільняє директора.
Повноваження директора визначені в п. 7.3 - 7.8 статуту, до яких належать вирішення питань оперативної діяльності підприємства, за винятком тих, які належать до виключної компетенції вищого органу підприємства, зокрема директор відповідає за зберігання круглої печатки та штампу підприємства, діє від імені підприємства без доручення в межах встановлених законодавством України та статутом, а за рішенням власника підприємства до його компетенції можуть бути віднесені питання, які віднесені згідно статуту до компетенції вищого органу підприємства шляхом оформлення довіреності. Стогній Ю.Т. призначений на посаду директора підприємства засновником ПП „Будмеханізація-7” Гриців В.М. наказом від 01.12.2005р. №2.
- договір від ПП "Будмеханізація-7" підписаний, як стверджує позивач, особою посадове становище якої не зазначено, оскільки він не підписувався ні власником підприємства ні директором, але даний підпис засвідчений печаткою підприємства, що спростовує твердження позивача про відсутність такої на договорі;
- на вимогу суду, позивач не надав доказів проведення службового розслідування на предмет підписання договору від імені підприємства, враховуючи засвідчення його печаткою, за зберігання якої несе відповідальність директор, та не спростував доводи відповідача щодо можливого підписання договору механіком Зубрицьким М.В., який представляв підприємство при укладені договору та одержані газу на підставі довіреностей підприємства, які відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99) видаються на одержання матеріальних цінностей тільки особам, що працюють на даному підприємстві, які є документом сурової звітності, підписуються керівником та головним бухгалтером підприємства, підписи яких засвідчуються печаткою і зберігання яких, згідно п. 7.4 статуту покладено на директора підприємства;
- на виконання договору ВАТ „Тернопільміськгаз” відпустило ПП „Будмеханізація- 7” через його представника Зубрицького М.В., який діяв на підставі довіреностей: серії ЯНФ № 894139 від 31.03.2008р., ЯНФ № 894144 від 01.05.2008р., ЯПЖ № 702103 від 01.06.2008р.,ЯПЖ № 702120 від 01.07.2008р., ЯПЖ №702121 від 01.08.2008р., ЯПЖ №702123 від 01.09.2008р., та ЯПЖ № 702128 від 01.10.2008р., по накладних та податкових накладних : №4119 від 31.03.2008р., №4174 від 11.04.2008р., №4233 від 30.05.2008р., №4287 від 27.06.2008р., №4353 від 31.07.2008р., №4354 від 31.07.2008р., №4411 від 29.08.2008р., №4465 від 30.09.2008р., № 4466 від 30.09.2008р., № 4539 від 31.10.2008р. зріджений газ на загальну суму 43560,90грн.
- ПП „Будмеханізація- 7” вартість отриманого зрідженого газу оплатило згідно виставлених рахунків частково в сумі 25457,39 грн., із них 1000,00грн. - 23.10. 2009р., після порушення провадження у справі № 18/92-1698 за позовом ВАТ „Тернопільміськгаз” до ПП „Будмеханізація- 7” про стягнення 20 103,51грн. суми заборгованості за отриманий зріджений газ згідно договору відпуску нафтопродуктів від 31.03.2008р. та 1000 грн. після прийняття у даній справі рішення від 27.10.2009р.
Слід зазначити, що підприємство здійснювало розрахунки шляхом оформлення платіжних доручень у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою НБ України від 21.01.2004р. №22, згідно п.1 якої платіжне доручення -це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. При цьому, згідно п.3 даної Інструкції, платіжні доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.
В графі "підписи платника", згідно додатку 8 Інструкції, ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (особи) , які уповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки .
Списання коштів із розрахункового рахунку підприємства, крім платежів до бюджету, проводяться згідно п. 13.4 статуту лише за згодою власника, за рішенням суду або на підстав виконавчого напису нотаріуса та в інших визначених законодавством випадках.
На вимогу суду, підприємство не надало доказів на підтвердження факту не прийняття до виконання договору, а саме, що підприємство в особі його власника Гриців В.М. та директора Стогнія Ю.Т. не володіли інформацією щодо відпуску зрідженого газу на заправку транспорту підприємства, його оплату, тим самим не спростувало відсутність погодження укладення договору шляхом прийняття його до виконання.
Також, варто зазначити, що в період з 17 січня -25 березня 2008р. директор підприємства Стогній Ю.Т. не виконував функції директора по причині непрацездатності -невиробничі травми, про що свідчать листи непрацездатності №№624062, 749389, 620510 та 688423, але доказів хто виконував у даний час обов'язки директора підприємства позивач не надав, як не надав і доказів про відсутність транспорту на підприємстві який заправляється зрідженим газом та хто підписав платіжні документи на оплату газу.
Приймаючи до уваги, що відповідно до ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, позивач в процесі розгляду справи не надав належних доказів на підтвердження викладених ним у позовній заяві доводів, тим самим не підтвердив правомірність своїх вимог.
Враховуючи викладене керуючись ст. 49, ст.ст. 82, 84 ГПК України Господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення (26.02.2010р.), через місцевий господарський суд.
Суддя