"01" березня 2010 р.Справа № 8/101-2214
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І. М. розглянув справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТОРГ", вул. Софійська, 10-А, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль
про: cтягнення заборгованості за договором поставки продукції в сумі 85 990 грн. 90 коп., в т.ч. 4323 грн. 79 коп. пені.
За участю представників:
Позивача: Волошенко Ю.І. -представника, довіреність № 01-ю від 25.02.2010 р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТОРГ", м. Київ, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс",м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на загальну в суму 85 990 грн. 90 коп., з яких: 81 667 грн. 11 коп. -основний борг та 4 323 грн. 79 коп. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставку товарів № 596/265 від 10.02.2009 р., зокрема в частині здійснення оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 81 667,11 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов даного договору нараховано 4 323, 79 грн. пені.
В підтвердження викладеного надано: договір на поставку товарів № 596/265 від 10.02.2009 р., розрахунок ціни позову, додаткову угоду № 1 до договору на поставку товарів, претензію на оплату вартості поставленого товару №5855 від 16.10.09р., копії товарно-транспортних та податкових накладних, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 81 667,11грн., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 10:15 год. 11.01.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, відкладався на 11:40 год. 25.01.2010р., на 10:20 год. 15.02.2010 р. та, відповідно, на 12:40 год. 01.03.2010р., у зв'язку із неявкою в судове засідання та клопотанням сторін.
Строк вирішення спору продовжено в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України, до 28.02.2010р., про що винесено відповідну ухвалу від 25.01.2010р.
12 лютого 2010р. на адресу суду надійшов відзив на позов ТзОВ «Ровекс»№01-049 від 12.02.2010р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду 12.02.2010р. за вх. №9478(н)), в якому відповідач повідомив, що заборгованість перед позивачем частково погашена, а саме на суму 33 768,01грн., в підтвердження долучено платіжні доручення №74723 від 13.01.200р. на суму 23347,41грн. та №74863 від 26.01.2010р. на суму 10420,60 грн.
В судове засідання 01.03.2010р. представник позивача прибув, надав документи, які витребовував суд в ухвалі від 15.02.2010р. та підтвердив факт часткової оплати відповідачем суми боргу в розмірі 33 768,01 грн. Позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 52 222,89 грн., в т.ч. 4323,79 грн. пені підтримав.
Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.
Проте, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
10.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олга-Торг", (Постачальник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс", (Покупець), з другої сторони, укладено договір на поставку товарів № 596/265, за умовами якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити (п.п.1.1 п.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 р.1 Договору, асортимент, кількість ціна та термін поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджена Постачальником заявка Покупця, що надсилається Постачальнику факсовим повідомленням або будь-яким іншим зручним для сторін способом.
Невід'ємною частиною договору є Специфікація (додаток №1). Всі умови щодо ціни товару, включно з наступними цінами, встановлюються тільки шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Специфікації (п.п.2.2 р.2 Договору).
П. 9.1. Договору сторони встановили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року. Однак остаточне припинення договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Враховуючи, що відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого Товару, станом на день розгляду справи в суді, не виконано, суд вважає за доцільне відзначити, що договір поставки на поставку товарів №596/265 від 10.02.2009 року є чинним і на сьогодні.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 596/265 від 10.02.2009 р. ТзОВ "Олга-Торг" поставило, а ТзОВ "Ровекс" одержало згідно товарно-транспортних накладних (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи) товар на загальну суму 81667,11грн.
Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.
Відповідно до п.2.4 р.2 Договору, з врахуванням додаткової угоди №1 до Договору, Покупець здійснює оплату кожної поставленої Постачальником партії товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару. Днем оплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Порушення Покупцем строків оплати за поставлену продукцію є підставою для призупинення поставки до моменту фактичного розрахунку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості одержаного товару не виконав, заборгованість перед позивачем в сумі 81667,11 грн. не погасив, що і стало підставою для звернення останнього о суду з даним позовом.
В судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду спору в суді, відповідачем частково на суму 33 768,01грн. погашено суми боргу перед позивачем, про що свідчать долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення №74723 від 13.01.200р. на суму 23347,41грн. та №74863 від 26.01.2010р. на суму 10420,60 грн.
В силу п.11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів повного погашення ТзОВ "Ровекс" заборгованості перед ТзОВ "Олга-Торг" в добровільному порядку, як і не надано належних та допустимих доказів спростування доводів позивача.
За даних обставин, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" заборгованості за поставлений товар згідно договору на поставку товарів №596/265 від 10.02.09 р. в сумі 47 899 грн. 10 коп., та припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 33 768грн. 01 коп., по п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, відповідно до п. 6.1. Договору сторони встановили, що у разі прострочення Покупцем оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок, згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4323,79 грн., нараховану за період з 10.08.2009р. по 06.11.2009р. (окремо по кожній накладній, з врахуванням дати поставки та терміну настання обов'язку оплатити) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, згідно якого сума штрафних санкцій (пені), яка підлягає стягненню з відповідача складає 3 793 грн. 46 коп. (розрахунок додається).
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково,- на суму 3793 грн. 46 коп. Позов в частині стягнення пені в сумі 530,33 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлений безпідставно.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що часткова оплата суми боргу відповідачем здійснення після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у справі, витрати по сплаті державного мита в сумі 854,61 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,54 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, у відповідності до вимог ст. ст. 44 - 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 883,04 грн., а належало до сплати 859,91 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, п.11 ч.1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Торг", вул. Софійська, 10-А, м. Київ (ідентифікаційний код № 35031638):
- 47 899 грн. 10 коп. основного боргу;
- 3 793 грн. 46 коп. пені.
- 854 грн. 61 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;
- 234 грн. 54 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 33 768 грн. 01 коп. основного боргу, по п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
4. В задоволенні вимог щодо стягнення 530,33грн. пені - відмовити.
5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Олга-Торг", вул. Софійська, 10-А, м. Київ (ідентифікаційний код № 35031638) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 23 грн. 13 коп.
Платіжні доручення № 1675 від 16.11. 2009 року про сплату державного мита в сумі 24 грн.33 коп. та платіжне доручення №1619 від 09.11.2009р. про сплату державного мита в сумі 858,71грн. залишаються в матеріалах справи.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
7. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
8. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Суддя