"20" січня 2010 р.Справа № 15/116-1990
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув матеріали справи:
За позовом Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Кондри, 5, м. Борщів, Тернопільська область, 48700
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділення державного казначейства в Борщівському районі, вул. Грушевського,38
до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Надія", с. Бабинці, Борщівський район, Тернопільська область, 48744
про: звернення стягнення на активи в сумі 5.718 грн. безвідсоткової фінансової допомоги.
За участю представників сторін:
позивача: старший державний податковий інспектор Куций Юрій Ярославович, довіреність № 25 від 12.01.2009р.;
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
Суть справи:
Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція, вул. Кондри, 5, м. Борщів,Тернопільської області, звернулася з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Надія", с. Бабинці Борщівського району Тернопільської області, про стягнення 5.718 грн. безвідсоткової фінансової допомоги, наданої відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 1003 від 11.09.1997 р., № 1953 від 10.12.1998 р., № 220 від 26.02.1998р..
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, проте надіслала на адресу суду письмові пояснення № 01-08/573 від 17.11.2009 р., у яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, витребуваних ухвалами суду від 27.10.2009р., 09.12.2009р. та 23.12.2009р. матеріалів не подав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.
Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р., № 835-VІ визнано в 2009 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання Постанов Кабінету Міністрів України від 11.09.1997р. № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року", № 220 від 26.02.1998р. "Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно - польових робіт в 1998 році" та № 1953 від 10.12.1998р. "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально - технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році", між відділенням Державного казначейства України у Борщівському районі та КСП "Бабинецький", правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне агропромислове підприємство "Надія" (довідка відділу державної реєстрації Борщівської районної державної адміністрації № 55 від 04.06.2009р.), укладено договори, відповідно до яких сторони взяли на себе зобов'язання:
- по договору № 18 від 10.10.1997р. відділення зобов'язалося надати фінансову допомогу в сумі 1.900,00 грн. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року, а підприємство повернути її в строк до 01.10.1998р.;
- по договору № 5 від 09.04.1998р. відділення зобов'язалося надати фінансову допомогу в сумі 2.700,00 грн. для забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998р., а підприємство повернути її в строк до 01.10.1998р.;
- по договору № 9 від 01.03.1999р. відділення зобов'язалося надати фінансову допомогу в сумі 1.100,00 грн. для забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1999р., а підприємство -повернути її в строк до 01.10.1999р..
Строк дії договорів визначено сторонами в п. 4.1 договорів до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.06.1963р., далі ЦК України) сторони повинні належним чином та у встановлений законом чи договором строк виконувати взяті на себе зобов'язання.
Приймаючи до уваги, що відносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 року (далі Кодекс) і продовжують діяти після набрання ним чинності (з 01.01.2004р.), тому відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до даних правовідносин застосовуються норми даного Кодексу.
Як випливає із матеріалів справи, Відділення Державного казначейства на виконання даних договорів надало сільгоспвиробнику фінансову допомогу в сумі 3.530 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень наявними в матеріалах справи.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 3.530 грн. грн..
Пунктом 5.2. договорів передбачено застосування санкцій за несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання. Згідно поданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову відповідачу нарахована пеня в розмірі 2.358 грн. Нарахування пені здійснено Управлінням Державного казначейства України в Борщівському районі відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003р. за № 522/7843.
У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників (ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001, № 2542-ІІІ).
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Надія", с. Бабинці, Борщівського району, Тернопільської області, код 30811655:
- в доход Державного бюджету України 3.530 грн. безвідсоткової фінансової допомоги, 2.358 грн. пені та 102 грн. державного мита;
- в доход Державного бюджету України, р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: УДК у м. Тернополі -236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
4.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя