"22" січня 2010 р.Справа № 18/80-1652(02-2/9-193)
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи:
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль
до відповідача Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгосп», вул. Робітнича, 2, м. Гусятин, Тернопільська область
про визнання регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області засновником Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгосп»на частку 31,53% в його статутному капіталі.
За участю представників сторін:
Позивача: Прокопишин О.А. -головний спеціаліст -юрисконсульт відділу правового забезпечення та кадрової роботи, довіреність № 03 від 04.01.2010 р.
Відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільськогосподарського комунального господарства «Райсількомунгосп»про визнання регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області засновником Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгоспу»на частку 31,53% в його статутному капіталі.
Ухвалою суду від 31.08.2009 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 24.09.2009 р., який відкладався до 13.10.2009 р., 29.10.2009р., 27.11.2009р.
Ухвалою суду від 27.11.2009 р. провадження по справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, у зв'язку із призначенням судової бухгалтерсько -економічної експертизи.
В зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження по справі, відсутні, оскільки Тернопільським відділенням Київського науково -дослідного інституту судових експертиз, у зв'язку з нездійсненням оплати експертизи, повернуто матеріали справи до господарського суду Тернопільської області без проведення експертизи, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 79 ГПК України, ухвалою суду від 13.01.2010р. поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 22.01.2010р.
Представник позивача в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити. В обґрунтування позовної вимоги зазначає, що частка державної власності в статутному капіталі Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгосп»становить 31,53 %, при цьому всі господарства, які були засновниками останнього ліквідовані. Посилаючись на ст. 20 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, вказує про подальшу необхідність внесення змін до установчих документів Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгосп». Крім того, зазначив, що позивач є державною установою і фінансується з Державного бюджету України, кошторисом на 2009 рік за програмою 3502020 "Заходи, пов'язані з проведенням приватизації державного майна" видатки на оплату послуг за проведення судових експертиз не передбачено, а тому позивач не має змоги провести таку оплату.
Представник відповідача в жодне із судових засідань не з'явився, відповідач відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив наступне.
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області є державним органом, який створено Фондом державного майна України і йому підпорядковується.
Згідно з Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №412 регіональне відділення в межах своїх повноважень, визначених Фондом здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Основними завданнями регіонального відділення, зокрема, є організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною та місцевою програмою приватизації, здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень, а також щодо акцій(часток, паїв), які належать державі у майні господарських товариств.
Відповідно до ст.20 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, що затверджена Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. перед приватизаційна підготовка підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, в тому числі підприємств агропромислового комплексу, включає визначення в установчих документах таких підприємств наявності та розміру державних часток(паїв), а також складу засновників(учасників) цих підприємств.
З цією метою державні органи приватизації у порядку, встановленому законодавством та установчими документами підприємств: ініціюють визначення часток(паїв) засновників підприємств, у статутних фондах яких є державна частка; встановлюють наявність та розмір часток(паїв), що належать державі у статутних фондах таких підприємств; узгоджують з іншими засновниками(учасниками) відповідні зміни до установчих документів.
У відповідності до згаданої статті Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, Положення про порядок перед приватизаційної підготовки підприємств у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000р. №1691 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.08.2000р. на №562/4783, Порядку визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затвердженого наказом ФДМУ від 30.08.200р. №1800 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2000р., 25.01.2005р. наказом регіонального відділення №19 прийнято рішення про здійснення передприватизаційної підготовки з метою визначення наявності та розміру державної частки у статутному фонді Гусятинського "Райсількомунгоспу".
Згідно з п.1.2 порядку, чинного на момент проведення передприватизаційної підготовки, з метою визначення наявності та розміру державної частки у статутному фонді Гусятинського "Райсількомунгоспу", перед приватизаційна підготовка підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, здійснюється державними органами приватизації до прийняття рішення про приватизацію відповідного об'єкта і включає роботи з визначення в установчих документах цих підприємств державної частки(паю), її розміру, складу інших засновників(учасників) цих підприємств, а також здійснення інших заходів, визначених законодавством.
Пунктом 1.3 Порядку встановлення наявності та розміру корпоративних прав в майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 24.07.2007р.№1229 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2007р. за №926/14193 визначено, що підготовка до приватизації підприємств здійснюється Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями і включає в себе роботи з визначення наявності та розміру державної частки, складу інших засновників(учасників) внесення змін до установчих документів підприємства.
За результатами роботи комісії з визначення розміру державної частки у статутному капіталі Гусятинський "Райсількомунгосп" було визначено державну частку в розмірі 31,53%, що відображено в акті комісії від 05.09.2005р., який затверджений наказом регіонального відділення від 05.09.2005р. №26.
У відповідності до статуту, Гусятинський "Райсількомунгосп" створено колгоспами, іншими державними, кооперативними і громадськими організаціями шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових, матеріально технічних і трудових ресурсів з метою надання комунальних послуг сільському населенню та господарствам -учасникам.
В створенні Гусятинського "Райсількомунгоспу" брали участь 23 господарства-засновника.
Як вбачається із матеріалів справи 20 господарств-засновників була проведена державна реєстрація припинення їх, як юридичних осіб, яка не пов'язана з реорганізацією і правонаступництвом, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
В 2007 році не ліквідованими залишилося 3 господарства-засновники: ТОВ "Перемога", с/с "Гримайлівська", ТОВ "Україна".
05.09.2007р. відбулись загальні збори недержавних засновників Гусятинського "Райсількомунгоспу" на яких визначено та затверджено розподіл часток між недержавними засновниками, яка в загальному становить 68,47% у майні підприємства, про що зазначено в протоколі №1 від 05.09.2007р.
У цьому ж протоколі зазначено, що частка держави в майні підприємства складає 31,53% та прийнято рішення про перетворення Гусятинського "Райсількомунгосп" у товариство з обмеженою відповідальністю та внесення змін до статутних документів.
Станом на час розгляду справи у суді всі господарства-засновники ліквідовані та виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Як стверджує позивач частка держави в майні Гусятинського "Райсількомунгосп" визначена, тому держава має право на встановлення корпоративних прав та набуття статусу учасника (засновника) в Гусятинському районному міжгосподарському комбінаті сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" на частку 31,53% в його статутному капіталі.
Для з'ясування вищезазначеного необхідні спеціальні знання, а відповідно в даній справі було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу в порядку ст. 41 ГПК України, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково -дослідного інституту судових експертиз, м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18, на розгляд якої поставлено питання: "Визначити державну частку у майні Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" відповідно до Порядку визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затвердженого наказом ФДМУ від 30.08.2000 р. №1800 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2000 р. за № 626/4847".
В зв'язку з нездійсненням оплати експертизи позивачем, матеріали справи повернуто до господарського суду Тернопільської області без проведення експертизи.
Разом з тим, дослідивши норми чинного законодавства, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та додатково подані ним докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 20 ЦК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.
Як вже було зазначено, позивач просить визнати його засновником Гусятинського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгоспу»на частку 31,53% в його статутному капіталі.
Проте, такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. В позові відмовити.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 25 січня 2010 року, через місцевий господарський суд.
Суддя