Справа № 314/2378/19
Провадження № 2/314/948/2019
20.06.2019 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/2378/19 за позовом ОСОБА_1 до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління про зняття арешту з майна,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області про зняття арешту з майна.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який їй належав відповідно до договору дарування від 08.04.2005. ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом має намір нотаріально оформити зазначений будинок. У 2017 році позивач звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити спадкове майно він позбавлений можливості у зв'язку із накладенням на нього арешту за постановою державного виконавця Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ Запорізької області внаслідок виникнення заборгованості матері позивача як попереднього власника будинку за спожиту електроенергію.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на нерухоме майно Журавель Л. В. накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження на підставі постанови відділу державної виконавчої служби у Вільнянському районі АМ № 672669 від 27.03.2006.
При звернення до ПАТ «Запоріжжяобленерго» позивачу було видано довідку, що за особовим рахунком, за яким проводиться оплата за споживання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості немає.
04.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського РВ ДВС ГУЮ у Запорізькій області щодо надання інформації з приводу виконавчого провадження та зняття арешту з майна, 14.01.2019 було надано відповідь про те, що заява не підлягає задоволенню, оскільки він не є стороною виконавчого провадження, тому позивач змушений звернутися до суду відповідно до ст.. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують, просять витрати, понесені по сплаті судового збору, залишити за позивачем.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування та питання доказів регулює ст.60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частиною 4 ст. 59 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 530), у зв'язку з чим відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який їй належав відповідно до договору дарування від 08.04.2005. Мохов ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом від 18.11.2015, зареєстрований в реєстрі за № 405, має намір нотаріально оформити зазначений будинок. У 2017 році позивач звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити спадкове майно він позбавлений можливості у зв'язку із накладенням на нього арешту за постановою державного виконавця Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ Запорізької області внаслідок виникнення заборгованості матері позивача як попереднього власника будинку за спожиту електроенергію.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на нерухоме майно Журавель Л. В. накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження на підставі постанови відділу державної виконавчої служби у Вільнянському районі АМ № 672669 від 27.03.2006.
При звернення до ПАТ «Запоріжжяобленерго» позивачу було видано довідку, що за особовим рахунком, за яким проводиться оплата за споживання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості немає.
04.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського РВ ДВС ГУЮ у Запорізькій області щодо надання інформації з приводу виконавчого провадження та зняття арешту з майна, 14.01.2019 було надано відповідь про те, що заява не підлягає задоволенню, оскільки він не є стороною виконавчого провадження, тому позивач змушений звернутися до суду відповідно до ст.. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (з усіма змінами та доповненнями) встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті13, 41 Конституції України).
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що накладення арешту на майно, яке належить позивачу, перешкоджає останньому здійснювати право користування та розпорядження цим майно, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, скасувати арешти та заборони відчуження.
Враховуючи те, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16, 209, 212, 214-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 321, 368, 386, 391, 590, ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління про зняття арешту з майна задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, накладений на підставі постанови АМ № 672669 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданой відділом державної виконавчої служби у Вільнянському районі управління юстиції 27.03.2006 (номер запису про обтяження 3030546).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
20.06.2019