17.02.10 Справа № 13/90-09нр.
За позовом Приватної виробничо-комерційної фірми “Кальтаір”, м. Миколаїв
до відповідача Виробничо-комерційного підприємства “Спектр-СІП” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1. Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів”, м. Суми
2. Відкрите акціонерне товариство “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” Сумська філія, м. Суми
3. Міністерство транспорту та зв'язку України, м. Київ
за участі прокуратури Сумської області
про визнання договору дійсним
СуддІ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.
ЛЕВЧЕНКО П.І.
ЛУЩИК М.С.
Секретар судового засідання Литвиненко О.А.
Представники сторін:
позивача: не прибув.
відповідача: Кліпіков Р.Б.
третіх осіб: 1. Савіна Л.А., Грачов А.М.
2. Чайченко О.В., Захарченко Г.А., Бондаренко І.І.
3. не прибув.
прокурор: Передерій І.Г.
У судових засіданнях 17.12.2009 р. оголошувалася перерва до 10-00 год. 23.12.2009 р., 10.02.2010 р. оголошувалася перерва до 10-30 год. 17.02.2010 р.
Суть спору: позивач просить суд визнати дійсним договір № 1 купівлі-продажу залізничних під'їзних колій, укладений 01 вересня 2008 р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою “Кальтаір” та Виробничо-комерційним підприємством “Спектр-СІП” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з договором купівлі-продажу № 7 від 01.09.2008 р. позивач придбав у відповідача залізничні під'їзні колії, розташовані за адресою: м. Суми вул. 1-ша Залізнична, 1/1, які належали останньому на праві власності згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2008 р. № 16/268-08. Зазначені під'їзні колії були передані ПВКФ “Кальтаір” згідно з актами приймання-передачі від 01.09.2008 р. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України є підстави для визнання такого договору дійсним в судовому порядку.
Рішенням господарського суду Сумської області від 10.03.2009 р. позов був задоволений, договір купівлі-продажу № 7 від 01.09.2008 р. визнаний дійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 р. рішення суду першої інстанції у даній справі скасовано, а справа направлена на новий розгляд.
Ухвалами суду від 02.12.2009 р. та від 23.12.2009 р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів”, Відкрите акціонерне товариство “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Сумської філії, Міністерство транспорту та зв'язку України.
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначає, що в даний час посвідчувати договір нотаріально не доцільно, оскільки договір вже повністю виконаний, розрахунки за колії здійснено в повному обсязі. Проте, якщо позивач наполягає на позовних вимогах, відповідач не заперечує проти визнання даного договору дійсним.
Третя особа - ДП ДАК “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів” - надала пояснення по суті позовних вимог, у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки за правилами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Сторонами по справі не надані докази факту, що одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу, належить власникові товару. З постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2009 р. у справі № 16/268-08 вбачається, що ВКП “Спектр-СІП” у формі ТОВ не є власником залізничних колій довжиною 2323 м від стрілочного переводу № 118 до воріт та на території ДП ДАК “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів”, оскільки залізничні колії та стрілочні переводи у визначеному законом порядку з державної власності не вибували.
Третя особа - ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Сумська філія - проти позову заперечує та надала пояснення аналогічного змісту. Крім того зазначила, що спірні залізничні колії належать державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, якому належить право володіти, користуватися і розпоряджатися зазначеним майном.
Третя особа - Міністерство транспорту та зв'язку України - проти позову заперечує і надала пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких майно за спірним договором купівлі-продажу є державним, що підтверджується постановами Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. у справі № 17/119-07 та Вищого господарського суду України від 08.04.2008 р., згідно з якими майно - залізничні колії та стрілочні переводи не вибували з державної власності. Таким чином, укладання спірного договору купівлі-продажу майна - під'їзних залізничних колій та стрілочних переводів від 01.09.2008 р. № 7 є прямим порушенням Закону України “Про управління об'єктами державної власності”.
10.02.2010 р. від прокуратури Сумської області надійшла заява за № 05/1-188 вих 10 про вступ прокурора у справу для представництва інтересів держави.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини, вислухавши представників сторін, третіх осіб та прокурора, суд встановив:
01.09.2008 р. між позивачем - Приватною виробничо-комерційною фірмою «Кальтаір» та відповідачем - Виробничо-комерційним підприємством «Спектр-СІП» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Перша Залізнична, 1/1, що складається з:
- під'їзної колії № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами загальною довжиною 348 м;
- під'їзні колії № 1, № 2 зі стрілочними переводами № 6, № 8 загальною довжиною 209 м, стрілочний перевод № 4:
- під'їзні колії № № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 зі стрілочними переводами № № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів загальною довжиною 2323 м;
- під'їзні колії № № 14, 15 зі стрілочними переводами № № 108, 146, 150 до ВАТ “Сумивтормет” загальною довжиною 715,5 м;
- під'їзна колія № 21 зі стрілочним переводом № 42 - ділянкою з'єднання з залізничними коліями загального користування ст. Суми загальною довжиною 172 м;
- під'їзна колія № 21 зі стрілочними переводами № № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до підприємства теплових мереж загальною довжиною 1250 м.
01.12.2008р. за Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивачу було передане зазначене вище майно.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Класифікатором державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15.03.2006 р. № 461, визначено, що залізничні колії магістральні, під'їзні колії, стрілки, залізничні переїзди, станційні та сортувальні колії відносяться до інженерних споруд, які в свою чергу є нерухомим майном.
Таким чином, майно, що є предметом договору купівлі-продажу № 7 від 01.09.2008 р., є нерухомим майном.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що при укладенні 01.09.2008 р. договору купівлі-продажу № 7 була досягнута згода щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується самим договором, укладеним у письмовій формі. Також відбулося повне виконання умов договору, що підтверджується Актами приймання-передачі основних засобів від 01.12.2008 р., тобто відповідач передав майно за договором, та Угодою про припинення взаємних зобов'язань заліком зустрічних вимог від 28.11.2008 р. і довідкою відповідача № 2 від 11.01.2010 р. (том 2 а.с. 55-58), тобто позивач повністю розрахувався за придбане майно.
Проте, поза увагою позивача залишилися вимоги ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, відповідно до яких договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
У відповідності зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 5 ст. 334 ЦК України).
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначено, що норма частини 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Таким чином, виходячи з викладеного вище договір купівлі-продажу нерухомого майна № 7 від 01.09.2008 р. на даний час є неукладеним, не створив для сторін прав та обов'язків, а тому не може бути визнаний дійсним в судовому порядку.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо визнання договору дійсним є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
СУДДІ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО
П. І. ЛЕВЧЕНКО
М. С. ЛУЩИК
Суддя