10.02.10 Справа № 11/286-09.
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
с. Порохонь, Середино-Будський район, Сумська область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія
“БРОКБІЗНЕС” в особі Сумської філії Приватного акціонерного
товариства “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС”
про стягнення заборгованості в сумі 11 752 грн. 30 коп.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 05.10.2009 року
Від відповідача: не прибув
За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.10.2009 року матеріали справи було направлено до господарського суду м. Києва за територіальною підсудністю. 09.11.2009 року господарський суд м. Києва ухвалою № 06-5-39/1382 на підставі ч. 4 ст. 15, ч. 1 ст. 17 ГПК України матеріали справи передав за підсудністю до господарського суду Сумської області.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 11 752 грн. 30 коп., з яких: 11 172 грн. 28 коп. основного боргу, відповідно до укладених між сторонами договорів № 19-0309/34 АП від 15.03.2009 року, № П-0220900 від 15.03.2009 року; 438 грн. 88 коп. пені; 71 грн. 17 коп. 3% річних; 69 грн. 97 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте в попереднє засідання суду подав додатковий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає.
В судове засідання викликані для дачі пояснень директор Сумської філії ЗАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» гр. Скрипник С.М., заступник директора Сумської філії ЗАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» гр. Нікітіна С.М. не прибули, проте на виконання ухвали суду від 26.01.2010 р. надіслали письмові пояснення по справі з обґрунтуванням своїх позицій.
Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представнику позивача роз'яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо його процесуальних прав та обов'язків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
15.03.2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Сумською філією Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС” було укладено договір доручення № 19-0309/34АП про надання страхових агентських послуг.
Відповідно до п. 1.1 договору агент виконує від імені і за рахунок страховика дії, пов'язані зі страхуванням, лише по тих видах страхування, на які страховик має ліцензію або договори доручення (агентські угоди), укладені з іншими страховими компаніями, і які (види страхування) приведені в розділі 3.1 зазначеного договору, а страховик сплачує агенту комісійну винагороду в порядку і на умовах передбачених. 1.4 та п.п. 3.1-3.6 зазначеного договору.
На виконання умов договору № 19-0309/34АП 15.03.2009 року позивачем було укладено договір підряду № П-0220900 від 15.03.2009 року про надання організаційних, консультативних, навчальних та рекламних послуг при роботі з агентською мережею страхової компанії.
Позивач зазначає, що ним в квітні-липні 2009 року згідно вищезазначених договорів проводилась робота по продажу страхових продуктів Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС”, створено агентської мережі на території області, керівництво нею та її навчання.
Відповідно до п.п. 2.1 абз. 4 Страховик зобов'язується своєчасно виплачувати комісійну винагороду Агенту.
Згідно з п. 3.1 Договору комісійна винагорода за виконані Агентом роботи встановлюється відповідно до виду страхування (таблиця винагород в договорі), і відповідно до п. 3.3 Договору комісійна винагорода сплачується Страхувальником Агенту один раз на місяць не пізніше 15 числа наступного за звітним.
Відповідно до умов договору № П-0220900 від 15.03.2009 року, п. 1.4 передбачено, що Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити виконану роботу Виконавця. Прийняття виконаних робіт проводиться по Акту прийняття-здачі виконаних робіт, який підписують обидві Сторони. Пунктом 2.3 передбачено, що оплата проводиться протягом 5 днів з моменту підписання Акту прийняття-здачі виконаних робіт.
Як свідчить з матеріалів справи, по закінченню кожного місяця був складений акт виконаних робіт, який підтверджував фактично виконану роботу за умовами договору та суму сплати.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 19-0309/34АП 15.03.2009 року та договором № П-0220900 від 15.03.2009 року становить 11 172 грн. 28 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та дослідуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
У відповідності п. 5 ст. 15 Закону України «Про страхування» страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Крім того, ст. 1000 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до п. 3.3 Договору комісійна винагорода сплачується Страховиком Агенту один раз на місяць не пізніше 15 числа наступного за звітним.
Страховиком не сплачена комісійна винагорода Агенту, що підтверджується відповіддю, наданою Соборним відділенням Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» за № 353/699 від 18.09.2009 року.
Згідно ст. 301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовується, що заборгованість відповідача за виконані роботи станом на час розгляду справи становить 11 172 грн. 28 коп., тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені відповідно до п. 4.8 вказаноого договору в розмірі 438 грн. 88 коп.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 438 грн. 88 коп, передбачені умовами угоди, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, 71 грн. 17 коп. 3% річних, та 69 грн. 97 коп. інфляційних збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині боргу, пені, інфляційних збитків, річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія БРОКБІЗНЕС” в особі Сумської філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “БРОКБІЗНЕС” (40020, м. Суми, пр-кт Курський, 6, код 35086610) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (41054, Сумська область, Середино-Будський район, с. Порохонь, (фактична адреса: АДРЕСА_1), ід. номер НОМЕР_1) 11 172 грн. 28 коп. основного боргу, 71 грн. 17 коп. 3% річних, 69 грн. 97 коп. інфляційних збитків, 3 094 грн. 37 коп. інфляційних збитків, 438 грн. 88 коп. пені, 117 грн. 52 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підписано 15.02.2010 р.
Суддя