Іменем України
09.03.2010 справа № 5020-12/285
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Харченка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Астіко”
(29 000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, б. 215, кв. 15)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”
(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики,58/74)
про стягнення заборгованості у розмірі 56 643,00 грн.,
за участю представників:
позивача - Єременка В.В., довіреність №44 від 02.12.2009;
відповідача - Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009.
10.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Астіко” (далі -Позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56 643,00 грн., з яких: 45 201,00 грн. -основний борг, 5 107,00 грн. -інфляційні втрати, 1 356,00 грн. -3% річних, 4 979,00 грн. -штрафні санкції.
Ухвалою суду від 11.12.2009 порушено провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань за договором поставки №10/3 від 01.01.2008 /а.с.3-4/.
Відповідач надав суду відзив /а.с.82-84/, позовні вимоги визнає частково у розмірі 39701,00 грн., вважає що Позивач невірно нарахував заборгованість основного боргу, штрафні санкції, інфляційні втрати, 3% річних.
В порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач зменшив розмір позовних вимог, а саме: просить стягнути з Відповідача 44 354,84 грн., з яких: 40 101,00 грн. -основний борг, 1 227,74 грн. -інфляційні втрати, 341,79 грн. -3% річних, 2 684,31 грн. -штрафні санкції /а.с.107-108/.
Ухвалою суду від 19.01.2010 строк вирішення спору продовжений до 10.03.2010.
В судовому засіданні 19.01.2010 оголошена перерва до 09.03.2010.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астіко»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(покупець) укладений договір поставки товару №10/3 (далі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити продавцю в обумовлені строки покупцю Товар, а покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього певні грошові суми /а.с. 31-35/.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях (або інших аналогічних документах), підписаних постачальником та покупцем.
Розділом 3 Договору встановлено, що загальна кількість Товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією за згодою сторін. Специфікації, а також додатки до них, після погодження сторонами є невід'ємними додатками до цього Договору. Поставка Товару по кількості, якості, асортименту і ціні повинна відповідати заявкам покупця та супровідним документам постачальника. На кожну заявку покупця поставка здійснюється по окремому супровідному документу постачальника.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що ціна Товару, яка входить у Партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видаткових накладних на поставку Партії Товару.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору, оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника. Відстрочка оплати за кожну Партію Товару становить до 30 календарних днів, починаючи з дати, вказаної накладній.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що Договір вступає в силу з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2008 року та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії Договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання.
Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.
У 2008 році на підставі видаткових накладних №45 від 04.02.2008, № 113 від 18.03.2008, №121 від 20.03.2008, №197 від 13.05.2008, №674 від 26.11.2008, №114 від 18.03.2008, № 429 від 13.08.2008 /а.с.36,38,40,42,46,49,51/ покупцю було поставлено кількість Товару на загальну суму 134 504,00 грн.
Відповідач поставлений Товар оплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 55 201,00 грн. згідно акту звірення взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.01.2009 /а.с. 53/.
У 2009 році Відповідачем за поставлений Товар було сплачено ще 10 000,00 грн. Таким чином, на момент звернення Позивача до суду з позовом, заборгованість склала 45 201,00 грн.
Позивач свої договірні зобов'язання з постачання товару виконав належним чином, однак, Відповідач, свої зобов'язання за Договором не виконав, повну оплату Товару не здійснив, що й з'явилося підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом з вимогою сплати Відповідачем основного боргу, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого на умовах договору поставки №10/3 від 01.01.2008 Товару. Відповідач зазначені обставини спростовує частково та визнає основну суму заборгованості, що склала 40 101,00 грн., пені у розмірі 2 684,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 227,74 грн. та 3% річних у розмірі 341,79 грн. /а.с. 82-84/.
В судовому засіданні 09.03.2010 представник Відповідача надав акт звірення зустрічних фінансових зобов'язань з Позивачем станом на 05.03.2010, згідно якого суми основного боргу першого перед останнім складає 38 801,00 грн. /а.с. 109/. Акт підписаний представниками сторін без зауважень.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з наведеним, встановивши, що Відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, оплату реалізованого товару згідно умов договору не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 38 801,00 грн.
Поряд з основною сумою боргу Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 227,74 грн., 3 % річних у розмірі 341,79 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних визнані Відповідачем та відповідають його розрахунку, який визнається судом вірним /а.с. 84/.
Також Відповідач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 2 684,31 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня є грошовою сумою яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею третьою Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Заявлена до стягнення сума штрафних санкцій визнана Відповідачем та відповідає його розрахунку, який визнається судом вірним /а.с. 84/.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 2 684,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 227,74 грн., 3 % річних у розмірі -341,79 грн., суд визнає такими, що підлягають задоволенню.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74, ідентифікаційний код 31005009, р/р 26005317020001 в СФ КБ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Астіко” (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, б. 215, кв. 15, ідентифікаційний код 32118377, р/р №26006013560 у Хмельницькій філії «Кредо банку»МФО 315654) суму заборгованості у розмірі 43 054,84 грн. (сорок три тисячі п'ятдесят чотири грн. 84 коп.), з яких: основна заборгованість -38 801,00 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот одна грн.), інфляційні втрати - 1 227,74 грн. (одна тисяча двісті двадцять сім грн. 74 коп.), 3 % річних - 341,79 грн. (триста сорок одна грн. 79 коп.), штрафні санкції - 2 684,31 грн. (дві тисячі шістьсот вісімдесят чотири грн. 31 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 430,55 грн. (чотириста тридцять грн. 55 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,08 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 08 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно до вимог
ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України і підписано 12.03.2010