Іменем України
02.03.2010 справа № 5020-7/028
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь,
до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія», м. Севастополь,
про стягнення 42 994,70 грн.,
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - ОСОБА_2 -представник по довіреності від 14.03.2008 (к/копія довіреності у справі)
Від відповідача -Монько С.В. -представник по довіреності № 054 від 25.05.2009 (довіреність у справі)
Суть спору:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м. Сімферополь, звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія», м. Севастополь, про стягнення 42 994,70 грн., у тому числі 39 536,18 основного боргу, 1 014,29 грн. індексу інфляції, 2 132,21 грн. подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу та 3% річних у розмірі 312,02 грн.
08.02.2010, на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказав на те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 10 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 29 536,18 грн. основного боргу, 1 014,29 грн. індексу інфляції, 2 132,21 грн. подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу та 3% річних у розмірі 312,02 грн.
Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 22.02.2010, надав суду заяву від 22.02.2010 про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав на те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 26.01.2010 -2 000,00 грн. та 02.02.2010 - 8 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач просив провадження у справі в цій частині припинити.
Також, позивач у цій заяві відмовився від позову в частині стягнення 2 132,21 грн. подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу і просив провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України, вказавши, що наслідки часткової відмови від позову позивачу відомі.
З урахуванням викладеного позивач у цій заяві просив суд стягнути з відповідача 29 536,18 грн. основного боргу, 1 014,29 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 312,02 грн.
За таких обставин судом було винесено ухвалу від 22.02.2010 про припинення провадження у справі в частині стягнення 2 132,21 грн. подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України та ухвалу від 22.02.2010 про припинення провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Також, представник позивача надав суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2009 по 24.02.2010, підписаний обома сторонами на суму 29 536,18 грн. основного боргу без заперечень.
Представник відповідача у засіданні суду представив відзив № 023 від 26.02.2010 на позовну заяву, в якому відповідач вказав на невірність здійсненого позивачем розрахунку індексу інфляції, у зв'язку з чим вказав на те, що визнає позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції лише у розмірі 832,16 грн.
Представник позивача проти здійсненого відповідачем контррозрахунку не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.06.2009 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 69.
Відповідно до п. 1.1. цього договору продавець (позивач) зобов'язувався на умовах, передбачених цим договором, поставляти і передавати у власність покупцю (відповідачу), а покупець -приймати й оплачувати товари в асортименті, кількості і вартості, вказаних у накладних (товарних або товарно-транспортних), іменованих надалі товар.
Сторони дійшли згоди, що умови цього договору поширюються на поставку кожної партії товару, яка передається по окремій товарній (товарно-транспортній) накладній (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору повне найменування товару, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість товару в цілому, який продається згідно з цим договором, містяться в накладних (товарних або товарно-транспортних), які є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар, про що свідчать відповідні видаткові та податкові накладні, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.
Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 39 536,18 грн.
Як вже зазначалось, відповідачем у ході розгляду справи було здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 26.01.2010 -2 000,00 грн. та 02.02.2010 - 8 000,00 грн., у зв'язку з чим решта заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи склала 29 536,18 грн., що також не заперечується відповідачем, а визнано ним у вищевказаному акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2009 по 24.02.2010.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 1 014,29 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 312,02 грн.
Проте, відповідачем у вищезазначеному відзиві № 023 від 26.02.2010 на позовну заяву вказано на невірність здійсненого позивачем розрахунку індексу інфляції, у зв'язку з чим, з урахуванням здійсненого контррозрахунку, визнано позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції лише у розмірі 832,16 грн.
Як вже зазначалось вище, представник позивача проти здійсненого відповідачем контррозрахунку не заперечував.
З урахуванням викладеного, в частині стягнення 182,13 грн. індексу інфляції повинно бути відмовлено.
Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду надано не було.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 30 680,36 грн., у тому числі 29 536,18 грн. основного боргу, 832,16 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 312,02 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи, а в частині стягнення 29 536,18 грн. основного боргу та 832,16 грн. індексу інфляції -визнаний відповідачем.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 09.03.2010.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити частково.
2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Індустрія»(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, ідентифікаційний код 24696590, р/р 26000945114351 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з інших рахунків) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (95044, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) 30 680,36 грн., у тому числі 29 536,18 грн. основного боргу, 832,16 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 312,02 грн., а також 406,81 грн. державного мита та 223,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3). В іншій частині у позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Суддя С. М. Альошина