Іменем України
02.03.2010 справа № 5020-5/430
за позовом: Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (99011 м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
треті особи: Головне управління земельних ресурсів у м. Севастополі (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2);
Управління з контролю за використання та охороною земель в м. Севастополі (99045 м. Севастополь, вул. Д. Ульянова, 16);
Закрите акціонерне товариство „Югрибстрой” (99014 м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 14)
Комунальне підприємство „Благоустрій” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 48)
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Суддя Євдокімов І.В.
Представники:
Прокурор: (Прокуратура м. Севастополя) - Шульга Антон Миколайович, прокурор відділу прокуратури, посвідчення № НОМЕР_2 від 18.11.2008;
Позивач: (Севастопольська міська рада) - Антипенко Аліна Валеріївна, головний сперціаліст відділу правового забезпечення, довіреність № 0315/76 від 12.01.2010,
Відповідач: (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився,
Третя особа: (Головне управління земельних ресурсів у м. Севастополі) - не з'явився,
Третя особа: (Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі) - не з'явився,
Третя особа: (ЗАТ "Югрибстрой") - не з'явився,
Третя особа: (Комунальне підприємство „Благоустрій” Севастопольської міської Ради) - не з'явився.
Суть спору:
Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, треті особи - Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів; Управління з контролю за використанням та охороною земель в м. Севастополі; Закрите акціонерне товариство „Югрибстрой”, звернувся з позовом до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
В ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою суду від 18.11.2008 до участі у в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство „Благоустрій” Севастопольської міської Ради.
Ухвалою суду від 24.03.2009 суд виділів в окреме провадження позовні вимоги по зустрічному позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, третя особа: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки, з привласненням справі № 5020-5/155, та матеріали справи були направлені за підсудністю до господарського суду м. Києва.
Прокурор, представники третіх осіб - Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополі, Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі, ЗАТ „Югрибстрой”, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішенням господарським судом м. Києва спору по справі № 30/192 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, третя особа: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки розташованої на території західного берегу б. Омега в м. Севастополі площею 389 кв.м., та яка використовується під розміщення кафе-бару „Морской барон” (зустрічний позов по даній справі, який був виділеній в окреме провадження з привласненням № 5020-5/155, та направлений за підсудністю до господарського суду м. Києва).
Предметом спору у справі 30/192 є спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки розташованої на території західного берегу б. Омега в м. Севастополі площею 389 кв.м., та яка використовується під розміщення кафе-бару „Морской барон”, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради у справі № 5020-5/430.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.04.2009 провадження по справі було зупинено до вирішення спору по справі № 30/192 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, третя особа: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки розташованої на території західного берегу б. Омега в м. Севастополі площею 389 кв.м., та яка використовується під розміщення кафе-бару „Морской барон”, яка розглядається господарським судом м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2009 по справі № 30/192 у задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено.
Поставною Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2009 по справі № 30/192 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010 постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 та рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2009 по справі № 30/192 залишені без змін.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.12.2009 провадження по справі поновлено.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно займає зазначену земельну ділянку, та використовує для комерційної діяльності, а неналежне і неправомірне використання земель завдає шкоди економічним інтересам держави.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, заперечення обґрунтовані тим, що прокурором невірно трактується поняття «Самовільне заняття»земельної ділянки.
Відповідач та представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
У судовому засіданні, що відбулося 02.03.2010, прокурор та представник Севастопольської міської Ради наполягали на розгляді справи у відсутність представника відповідача.
Прокурору, представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, прокурора, дослідивши надані докази, суд, -
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.
Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає право звернення прокурора в господарський суд в інтересах держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп-99 визначено, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім того, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Так, у ході перевірки Севастопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою стану додержання та правильного застосування вимог Земельного кодексу України щодо порядку та підстав набуття права власності або користування земельними ділянками інших законодавчих актів спрямованих на забезпечення охорони земель встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на території західного берега б. Омега в м. Севастополі самовільно зайнято земельну ділянку площею 389м2 під розташування та використання у комерційних цілях кафе-бару "Морской барон".
За змістом матеріалів справи № 169 про адміністративне правопорушення наданих на вимогу Севастопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі, відповідач, за відсутності правовстановлюючих документів на території західного берега б. Омега в м. Севастополі самовільно зайняв земельну ділянку площею 389 м2 під розташування та використання у комерційних цілях кафе-бару "Морской барон". За виявлене правопорушення відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Із акту перевірки виконання природоохоронного законодавства України за № 166 від 06 червня 2007 року та матеріалів перевірки щодо тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємства, наданих на вимогу природоохоронної прокуратури Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією, вбачається, що діяльність відповідача рішенням зазначеного контролюючого органу від 01.08.2007 за № 16/1943 тимчасово заборонена у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства та відсутністю правовстановлюючих документів на зайняту земельну ділянку. Відповідача за виявлені порушення закону притягнуто до адміністративної відповідальності.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши представника позивача та прокурора, вивчивши усі обставини справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, при цьому суд виходить з наступного.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, і іншими актами законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Згідно зі статтею 324 Цивільного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до пункту 3 статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до пункту 4 статті 123 Земельного кодексу України, до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 Земельного кодексу України.
Статтею 9 Земельного кодексу України, визначено, що до повноважень Севастопольської міської Ради належать, зокрема право розпорядження землями територіальної громади міста та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Відповідно до пункту другому статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Крім того, відповідно до пункту першому статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до пункту третьому статті 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Господарським судом м. Києва встановлено, що 14.05.1999 між позивачем та Державним комунальним підприємством "СКБ" було укладено договір № 70/99 про сумісну діяльність, відповідно до якого останнім було надано під забудову позивачу земельну ділянку площею 0,045 га.
Відповідач зазначає, що після підготовки ЗАТ "КримНДОпроект" технічного звіту та розробки робочого проекту на будівництво спеціалізованою організацією, позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт інспекцією ДАБК № 164/283 від 19.05.1999.
Відповідач вказує на те, що будівництво кафе-бару повністю відповідало генеральному плану забудови бухти Омега. Після закінчення будівельних робіт державна технічна комісія прийняла його в експлуатацію та видала відповідний Акт від 21.05.1999 року.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначає, що після прийняття кафе - бару в експлуатацію вона зверталась до Фонду комунального майна міста Севастополя з проханням видати свідоцтво про право власності на новостворене майно, однак їй було в цьому відмовлено у зв'язку з тим, що у неї відсутній договір оренди земельної ділянки з Севастопольською міською Радою.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вказує на те, що в травні 2007 року вона звернулась до відповідача із заявою про відведення їй земельної ділянки, на якій розташований належний їй об'єкт площею 0,045 га та передачу її в оренду строком на 49 років, однак відповіді на свою пропозицію позивач не отримала.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України; природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У відповідності до частини першої статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно частиною першою статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”, питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що відповідно до положень земельного законодавства України необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час їх незаконного користування, за рішенням суду.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Будь-які документи на користування або володіння земельної ділянкою у СПД ОСОБА_1 відсутні.
При таких обставинах, суд вважає, позовні вимоги підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) повернути Севастопольської міської Раде (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) земельну ділянку розташовану на території західного берегу бухти Омега в м. Севастополі, площею 389 кв.м., яка використовується під розміщення кафе-бару „Морской барон” , привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будинків, будівель і споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару „Морской барон” за свій рахунок.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) в доход Державного бюджету України (р/р31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509) державне мито в розмірі 85,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного бюджету Ленінського району м.Севастополя (р/р 31216259700007, банк одержувача -ГУ ДКУ у м.Севастополь, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, код платежу за бюджетною класифікацією -22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
09.03.2010