Іменем України
16.02.2010 справа № 5020-2/353
За позовом: Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності
(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53)
до Сектору медичного забезпечення УМВС України у місті Севастополі
(99001, місто Севастополь, вул. Годлевського, 1)
про стягнення шкоди у розмірі 3422,12 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача - Столбовська В.О., довіреність №07/3-01 від 24.07.2009,
Новікова Н.Г., довіреність №07/1 від 15.01.2010;
відповідача -Куцеконь Р.І., довіреність №48/219 від 18.12.2009.
Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось у господарський суд з позовом до Сектору медичного забезпечення УМВС України у місті Севастополі про стягнення шкоди у розмірі 3422,12грн, спричиненої працівниками відповідача при виконанні ними своїх службових обов'язків.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що протиправні дії працівників відповідача полягали у тому, що ними при продовженні листків непрацездатності був порушений порядок, встановлений Інструкцією про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001, а саме: при проведенні спеціалістами позивача перевірки обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності лікарями поліклініки УМВС України у м.Севастополі (структурний підрозділ відповідача) за період 2007-2008 роки виявлені випадки необґрунтованого продовження листків непрацездатності, які видавались при виписці хворих, за відсутності у первинній медичній документації (медичний картках) відомостей про внесення відміток про порушення режиму. Відділення Фонду вважає, що йому завдана шкода в результаті виплати Фондом допомоги по тимчасовій непрацездатності по таких листках непрацездатності. Як стверджує позивач, два лікарі добровільно відшкодували йому завдану такими діями шкоду, а лікар Бовшик А.Б. відмовився погасити шкоду у сумі 3422,12грн., що і спричинило звернення з цим позовом у суд.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на статтю 1166 Цивільного кодексу України і відсутність як причинно-наслідкового зв'язку між діями працівників поліклініки і спричиненою шкодою, так і відсутністю доказів спричинення позивачу такої шкоди (т. 1 арк. с. 92-98).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Спеціалістами відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Фонд) з 20 жовтня по 29 жовтня 2009 року проводилась перевірка обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності лікарями поліклініки Управління МВС України у м. Севастополі у 2007-2008 роках.
Відповідно до довідка, складеної за результатами цієї вибіркової перевірки, перевіркою встановлені випадки порушень деякими лікарями положень пунктів 1.7, 1.8, 2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001, (далі -Інструкція №455), що призводить до необґрунтованих виплат по листках непрацездатності за рахунок Фонду (т. 1 арк. с. 124-150, т.2 арк. с. 1-11).
Такими порушеннями, згідно довідки, є відсутність у первинній медичній документації обґрунтування тимчасової непрацездатності, відміток про порушення режиму.
відповідно до положень частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1172 цього Кодексу встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, передбачені статтею 1192 Цивільного кодексу України, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року № 7, від 30 вересня 1994 року № 11, від 25 травня 1998 року № 15 та від 24.10.2003) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Пунктом 5 Постанови передбачено, що крім загальних підстав передбачених у статті 440 ЦК, відповідальність юридичної особи за статтею 441 ЦК настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду перебуває з даною організацією в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі статті 441 ЦК у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від їх імені, так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.
У Цивільному кодексі України від 16.01.2003 норми, які відповідають нормам статей 440, 441 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, передбачені статтями 1166 та 1172 Цивільного кодексу України 2003 року.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Згідно статті 28 цього Закону страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право:
- здійснювати перевірку обгрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам;
- одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від державних податкових органів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, щодо сплати страхових внесків та використання страхових коштів;
- здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників;
- одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок;
- накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства;
- порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вимагати надання інформації про вжиті заходи.
Страховик зобов'язаний:
- забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону;
- здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обгрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів;
- стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку;
Статтею 27 вказаного Закону встановлено, що надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону зобов'язаний страхувальник.
Положеннями статті 50 цього Закону визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між вказаними у довідці перевірки порушеннями працівниками відповідача порядку продовження листків непрацездатності і виплатою по цих листках матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду відсутній.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 22.02.2010.