Іменем України
22.02.2010 справа № 5020-3/331
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма ПВ”
(99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства “Жилсервіс-23”
Севастопольської міської Ради
(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Бресту, 45)
про стягнення 70404,51 грн.
Суддя Головко В.О.,
Представники учасників судового процесу:
позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -Михайлова О.Є., головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність б/н від 27.01.2009;
відповідач (ТОВ “Фирма ПВ”) -Барбашова М.О., представник, довіреність б/н від 19.01.10;
третя особа (Комунальне підприємство “Жилсервіс-23” Севастопольської міської Ради) -явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма ПВ” (далі -відповідач) про стягнення 70404,51 грн. та усунення перешкод в користуванні майном.
Ухвалою від 19.10.2009 порушено провадження у справі № 5020-3/331, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Комунальне підприємство “Жилсервіс-23” Севастопольської міської Ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за твердженням позивача відповідач тривалий час використовує приміщення площею 54,6 м2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 52, та є власністю територіальної громади м. Севастополя, безоплатно та без відповідної правової підстави, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити позивачеві збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 70404,51 грн. за період з вересня 2006 року по серпень 2009 року та звільнити вказані приміщення.
Відповідач позовні вимоги не визнав; в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 53-54/, в якому, зокрема, зауважив, що при визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. На підставі вказаного вважає, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги, у тому числі не надав суду доказів реальності спричинення йому упущеної вигоди.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала; явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила, проте, до його початку надала заяву (вх. № 1074-д), в якій зазначила, що будь-яких пояснень у справі, які б суттєво впливали на вирішення спору, надати не може, тому просила розглянути справу без участі її представника /арк. с. 122/.
У судовому засіданні 09.02.2010 оголошувалась перерва до 22.02.2010.
Після перерви 22.02.2010 позивач в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про відмову від позову в частині зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення /арк. с. 124/.
Ухвалою від 22.02.2010 провадження у справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма ПВ” звільнити вбудовані нежитлові приміщення площею 54,6 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 52, припинено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -
14.04.2009 позивачем при перевірці ефективності використання та технічного стану нерухомого майна -вбудованих нежитлових приміщень першого поверху житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52, яке перебуває на балансі Комунального підприємства “Жилсервіс-23” Севастопольської міської Ради, встановлено, що нежитлові приміщення по пр. Гер. Сталінграду, 52, площею близько 137,7 м2, зайняті ГПОП-13, громадськими організаціями інвалідів, ТОВ “Фирма ПВ” без договірних підстав, про що складений акт /арк. с. 11, 86/.
Встановивши перевіркою, що відповідач займає приміщення комунальної власності без оформлених договірних відносин, позивач звернувся до відповідача з вимогою у десятиденний строк сплатити суму упущеної вигоди за період з вересня 2006 року по серпень 2009 року в розмірі 70404,51 грн. (лист від 03.09.2009 вих. № 3889 /арк. с. 8/).
Проте, відповідач вимогу позивача не виконав, що і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.
22.10.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № 108-09 /арк. с. 56-61, 94-99/. Об'єктом даного договору є майно -вбудовані нежитлові приміщення літ. I-3, I-9, частина приміщень літ. I-2, загальною площею 54,6 м2, розташовані на першому поверху житлового п'ятиповерхового будинку, за адресою: м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52.
У зв'язку з укладенням вказаного договору позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму в розмірі 70404,51 грн. за незаконне (без договірних підстав) користування нежитловими приміщеннями.
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суму в розмірі 70404,51 грн. за незаконне користування нежитловими приміщеннями підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами статей 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статей 142-143, 145 Конституції України, пунктів 3, 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи самоврядування в межах отриманих повноважень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
За змістом частин першої, п'ятої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об'єктів, що передаються у користування і оренду та ін.
Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статей 317, 318, 319 Цивільного кодексу України лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Матеріалами справи підтверджено, що житловий будинок по пр. Героїв Сталінграду, 52, є комунальною власністю територіальної громади м. Севастополя (довідка Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради /арк. с. 100/; довідка КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” /арк. с. 107/).
Функції по управлінню комунальним майном територіальної громади міста Севастополя покладені на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (п. 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради /арк. с. 46/).
Відповідачем не надано доказів того, що до 22.10.2009 (дата укладення договору оренди спірного приміщення) діяли які-небудь угоди між ним та позивачем щодо використання вбудованих нежитлових приміщень площею 54,6 м2, розташованих на першому поверху житлового будинку за адресою: м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52, а сам факт користування спірними приміщеннями відповідачем не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.1997 голова Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя звертався до начальника управління майном міста із клопотанням про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Фирма ПВ” в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52 /арк. с. 88/.
Проте, відповідний договір оренди спірних приміщень аж до 22.10.2009 укладено не було.
Договори про сприяння міліції в охороні громадського порядку від 23.03.1996 /арк. с. 13/ та від 07.02.1997 /арк. с. 14/, про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 16 від 01.02.2001 /арк. с. 16/ та № 16 від 01.01.2009 /арк. с. 15/, на постачання електричної енергії № 1584 від 25.09.2006 /арк. с. 17/, купівлі-продажу теплової енергії № 225 від 20.11.2006 /арк. с. 18/ та договір № 4866 від 03.11.2008 /арк. с. 20/ не є підставами для правомірного користування вбудованими нежитловими приміщеннями першого поверху житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52, оскільки стосуються інших питань.
Таким чином, до 22.10.2009 відповідач користувався вищевказаним комунальним майном без достатніх правових підстав.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, до складу якої входять статті 1212, 1213, регулюють такі два види позадоговірних зобов'язань як: зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому, в силу частини 2 вказаної статті, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав.
Зважаючи на викладене, при застосуванні вказаних норм підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави.
Відшкодування відбувається в загальному порядку, встановленому статтею 1166 Цивільного кодексу України. Наведена норма визначає певний предмет доказування, до якого належать такі складові: противоправна поведінка (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.
За загальним правилом, передбаченим статтею 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під збитками, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, слід розуміти як реальні витрати, так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.
Відповідач, зайнявши приміщення комунальної власності без укладення відповідного договору у встановленому законом порядку, тим самим порушив право позивача по вільному управлінню майном комунальної власності.
Суд вважає, що в даному випадку є склад господарського правопорушення, а між протиправними діями відповідача та шкодою -безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Так, якщо б відповідач своєчасно уклав з позивачем договір оренди щодо користування комунальним майном, останній мав би реальну можливість отримувати орендну плату.
За викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 70404,51 грн. за незаконне (без достатньої правової підстави) користування нежитловими приміщеннями, площею 54,6 м2, розташованими на першому поверху житлового будинку за адресою: м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52.
При цьому суд зазначає, що розрахунок збитків здійснений позивачем на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами і доповненнями), яка згідно з рішенням Севастопольської міської Ради № 344 від 13.11.2002 та № 1617 від 13.03.2007 застосовується до комунального майна.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на сплату державного мита в сумі 704,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма ПВ” (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52; ідентифікаційний код 20722913; п/р 260083020530 в СФ АБ „Таврика”; МФО 324377) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400) збитки в розмірі 70404,51 грн. (сімдесят тисяч чотириста чотири грн. 51 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма ПВ” (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 52; ідентифікаційний код 20722913; п/р 260083020530 в СФ АБ „Таврика”; МФО 324377) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 25750044) державне мито в сумі 704,05 грн. (сімсот чотири грн. 05 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено
і підписано в порядку
статті 84 ГПК України
01.03.2010.