Іменем України
16.02.2010 справа № 5020-7/023
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь,
до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Севастополь,
про стягнення 2 300,00 грн.,
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - ОСОБА_3 -представник по довіреності від 07.07.2009 (к/копія довіреності у справі)
Від відповідача -не з'явився
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Сімферополь, звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Севастополь, про стягнення 2 300,00 грн. компенсаційної вартості переданого обладнання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у засідання суду не з'явився, вимоги ухвал суду від 18.01.2010 та від 02.02.2010 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»(орендодавцем), позивачем (орендарем) та відповідачем (суборендарем) був укладений договір суборенди обладнання № 369.
Відповідно до п. 1.2. договору орендар за згодою орендодавця зобов'язувався передати у тимчасове, відплатне користування обладнання (найменування, асортимент та заставна вартість якого міститься у доповненнях до цього договору) -надалі «обладнання», а суборендар -прийняти та сплачувати орендні платежі у порядку та на умовах, визначених даним договором.
Передача обладнання здійснюється відповідальними уповноваженими спеціалістами сторін по акту прийому-передачі, надалі «акт»(п. 3.2. договору).
Згідно з п. 4.2. договору строк суборенди: з моменту підписання даного договору до 31.12.2007.
Пунктом 8.1. договору після закінчення строку суборенди суборендар зобов'язувався протягом 10 календарних днів повернути обладнання орендарю по акту прийому-передачі.
У відповідності з п.п. 9.1.6. п. 9.1. договору при втраті, крадіжці, знищенні чи повному виході з ладу до стану, непридатного відновленню, суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю чи орендодавцю заставну вартість обладнання, після чого орендар на свій розсуд вправі розірвати договір суборенди або провести заміну (допостачання) обладнання чи продовжити дію договору суборенди за закінченням його строку.
Факт передачі обладнання в оренду підтверджується відповідним актом прийому-передачі обладнання в суборенду № 369, згідно якого заставна вартість майна склала 2 300,00 грн.
Цей акт підписаний сторонами договору без заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2008 позивачем був здійснений огляд переданого в суборенду обладнання, у ході якого було виявлено відсутність у суборендаря вказаного обладнання.
За результатами вказаного огляду був складений відповідний акт від 05.12.2008.
З урахуванням викладеного, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 269 від 17.09.2009 щодо повернення орендованого обладнання, яка, за даними позивача, була залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Жодних письмових заперечень, пов'язаних з предметом позову, відповідачем суду надано не було.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 2 300,00 грн. компенсаційної вартості переданого обладнання документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 22.02.2010.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити.
2). Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 95000, АДРЕСА_2, фактична адреса: 95047, АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк» у м. Сімферополь, МФО 324010, або на інші рахунки) 2 300,00 грн. компенсаційної вартості переданого обладнання, а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Суддя С. М. Альошина