Іменем України
16.02.2010 справа № 5020-2/307
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплолюкс-Крим”
(02002, м. Київ, вул. Раїси Окопної, 2; 99000, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 23 кв. 32)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”
(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74)
про стягнення заборгованості у розмірі 19276,05 грн.
За участю представників:
позивача -Востріков А.І., довіреність б/н від 15.10.2009;
відповідача -не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Теплолюкс-Крим” (надалі -Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 19276,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку щодо внесення плати за поставлений товар відповідно до умов договору №1011-06 від 10.11.2006.
10.12.2009 представник Позивача надав суду заяву, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10924,12 грн, судові витрати покласти на відповідача (арк. с. 78-79).
Відповідач уточнені позовні вимоги визнав в частині стягнення суми у розмірі 10224,26 грн (арк. с. 110).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Теплолюкс-Крим” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Покупець) укладений договір поставки товару №1011-06 (далі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки іншій стороні -Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього певні кошти (пункт 1.1 Договору) (арк. с. 8).
Згідно з пунктом 2.4 Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент одержання товару від Постачальника (перевізника) по витратно-прибутковій накладній (товаротранспортній накладній).
Розділом 8 Договору визначено: оплата здійснюється після реалізації товару шляхом безготівкового розрахунку, на поточний рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах Постачальника в цьому Договорі; відстрочка оплати за кожну Партію товару становить до 30 календарних днів, починаючи з дати, вказаної у накладній; оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору (пункти 8.1 -8.3).
Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія -до 31.12.2007, з подальшим продовженням дії на наступний календарний рік, у разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати завершення дії Договору жодна з сторін не заявить про намір його розірвати (пункт 11.1 Договору).
Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” отриманий товар від
Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплолюкс-Крим” на загальну суму 31976,4 грн, що підтверджується видатковими накладними: №ТК-000001 від 02.01.2009 на суму 16847,42грн; №ТК-000007 від 15.01.2009 на суму 10428,68 грн, №ТК-000026 на суму 2893,88 грн, №ТК 000028 від 02.03.2009 на суму 1806,42 грн (арк. с. 13-19).
Таким чином, зобов'язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пункту 8.2 Договору належним чином не виконав - за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, і станом на день подання позову сума основної заборгованості склала 16254,12 грн.
Станом на 19.01.2010 сума основної заборгованості Відповідача за Договором складає 10224,26 грн, що визнано ним (Акт звірення взаємних розрахунків від 19.01.2010 (арк. с. 111).
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 10224,26 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки докази наявності заборгованості у розмірі 699,86 грн відсутні.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, офіс 2; 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58-74, ідентифікаційний код 31005009, р/р 26002055024101 в ВАТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2; 99000, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 23, кв.32, ідентифікаційний код 32849481, р/р 26008052749985 в ПФ КБ „ПриватБанк”, м. Київ, МФО 300711) 10224,26 грн. (десять тисяч двісті двадцять чотири грн 26 коп.); витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,24 грн. (сто дві грн 24 коп); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн (двісті тридцять шість грн).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 22.02.2010.