Іменем України
17.02.2010 справа № 5020-10/121-1/006
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Алсуф'єва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99006; представник ОСОБА_2 -АДРЕСА_2, 99704)
до Закритого акціонерного товариства „Универсам „Бриз”
(вул. Косарєва, 1, м. Севастополь, 99006)
ОСОБА_3
(АДРЕСА_3, 99006; АДРЕСА_5, 99011)
Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради
(вул. Папаніна, 1-А, м. Севастополь, 99001)
третя особа,
яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет позову,
на стороні
відповідачів: Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Лузіна Галина Анатоліївна
(АДРЕСА_4, 99006; АДРЕСА_6, 99011)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2008, визнання недійсною реєстрації прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на майно
За участю представників:
позивача -ОСОБА_2, довіреність №746 від 09.07.2009, ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 28.12.2007;
відповідача (Закритого акціонерного товариства „Универсам „Бриз”) - не з'явився;
відповідача (ОСОБА_3) -ОСОБА_5, довіреність №230 від 02.02.2010;
відповідача (Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради) - Густової О.О., довіреність №3769 від 16.05.2009;
третьої особи - не з'явився.
01.12.2009 акціонер Закритого акціонерного товариства „Универсам „Бриз” ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства „Универсам „Бриз”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Віртус і К”, ОСОБА_3, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу-вбудованих приміщень загальною площею 3037,50 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_7 укладений 17.09.2008 від імені ЗАТ „Универсам „Бриз” Тайченачевим Д.В. та посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Лузіною Г.А. за реєстровим номером 2234; визнання недійсною реєстрації прав на спірне нерухоме майно за ТОВ „Віртус і К” та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 3037,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 видане ТОВ „Віртус і К”.
Позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням укладеним договором його корпоративних прав та належне йому як акціонеру право на управління товариством та право на отримання відповідної частини вартості майна товариства у разі його ліквідації; невідповідністю цієї угоди вимогам закону, оскільки договір було укладено без згоди учасників товариства, внаслідок зловмисної змови голови правління Тайченачева Д.В. з представником покупця та за відсутності повноважень в голови правління на укладення угоди.
Ухвалою від 03.12.2009 порушено провадження у справі, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Лузіну Галину Анатоліївну /т. 1, а.с. 1-3/.
Ухвалою суду від 03.02.2010 провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віртус і К” припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України /т. 2, а.с. 36-37/.
Ухвалою суду від 17.02.2010 провадження у справі №5020-10/121-1/006 в частині позовних вимог, заявлених до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради про визнання недійсною реєстрації прав на спірне нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю „Віртус і К” та визнання недійсним свідоцтва про право власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 3037,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 видане товариству з обмеженою відповідальністю „Віртус і К”, припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач та представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову наполягали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях /т. 1, а.с. 136-141/.
Представник відповідача - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, вважає, що голова правління ЗАТ „Универсам „Бриз” ОСОБА_3 підписав спірний договір без порушення наданих йому повноважень. Крім того, на думку відповідача, розпорядження товариством майном не порушує прав акціонерів, оскільки акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
Представник КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР проти вимог позову у судовому засіданні заперечував та пояснив, що відповідно до пункту 3.9. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. У зв'язку з переходом права власності на майно, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу до інших осіб, попередня реєстрація права власності була скасована, що підтверджується довідкою КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР приналежності будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 /т. 2, а.с. 24-25/.
Відповідач ЗАТ „Универсам „Бриз” та третя особа приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Лузіна Г.А. явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника ЗАТ „Универсам „Бриз” та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність їх представників за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідачів ОСОБА_3, КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР, суд
З позову та матеріалів справи вбачається, що 17.09.2008 між закритим акціонерним товариством „Универсам „Бриз” в особі голови правління ОСОБА_3 (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Віртус і К” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив вбудовані приміщення загальною площею 3037,50 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 та складаються з вбудованого приміщення підвалу та першого поверху в будівлі літ. „А” зі входом у підвал, прибудови літ. „а”, навісу літ. „а1”, тамбуру літ. „а3”, вентиляційної тумби, ганку, приямки, загальною площею 3037,50 кв.м. /т. 1, а.с.19/.
Вбудовані приміщення загальною площею 3037,50 кв.м належать продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на вбудовані приміщення, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради 14.06.2007, виданого на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради від 01.06.2007 за №485 та зареєстрованого у КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР за №2159 від 17.09.2008 (пункт 3 договору).
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Лузіною Г.А. та зареєстрований в реєстрі за №2234.
Оспорюючи дійсність вищевказаного договору купівлі-продажу від 17.09.2008, позивач, зокрема, посилається на порушення укладеним договором його корпоративних прав та належне йому як акціонеру право на управління товариством та право на отримання відповідної частини вартості майна товариства у разі його ліквідації; волевиявлення, оформлене оскаржуваним договором, не відповідає внутрішній волі ЗАТ „Универсам „Бриз”, рішенням його органів управління та статуту; правочин вчинено в результаті зловмисної домовленості представника ЗАТ „Универсам „Бриз” з іншою стороною.
Спірний договір, за твердженням позивача, є удаваним та вчинений для приховування відносин дарування, відповідно до яких Тайченачев Д.В. від імені ЗАТ „Универсам „Бриз” подарував ТОВ „Віртус і К” нерухоме майно.
Правовими підставами заявленого позову зазначені положення статей 203, 215, 216, 232, 235, 237 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача акціонера ЗАТ „Универсам „Бриз” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2008 з причин порушення його корпоративних прав та інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на дату звернення до суду є акціонером ЗАТ „Универсам „Бриз”, яка володіє 1677 акціями товариства, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку №8 від 11.01.2010 /т. 1, а.с. 44/.
Права акціонера (учасника) товариства чітко визначені законом та статутом.
Згідно зі статтею 10 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Аналогічні положення містяться й у статуті ЗАТ „Универсам „Бриз” /т. 1, а.с. 121-131/.
В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) вказано, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб, які не суперечать законодавству, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності тощо.
Відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України легітимні інтереси акціонерного товариства формуються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства. Акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси (які не є тотожним інтересу акціонерного товариства в цілому) шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.
За змістом частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя цієї ж статті).
Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.
У вирішенні корпоративних спорів суд виходить з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерного товариства. Таким чином, акціонер є власником належних йому акцій, якими він може вільно розпоряджатись.
Предметом оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу є майно господарського товариства, що відчужувалось від імені товариства його органом управління (виконавчим органом).
Відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України "Про господарські товариства" власником майна господарського товариства є господарське товариство.
Управління товариством здійснюють його органи (стаття 23 Закону України „Про господарські товариства”).
Вказані вище положення чинного законодавства свідчать про те, що позивач, як акціонер ЗАТ „Универсам „Бриз”, наділений певними корпоративними правами, тобто правами особи, частка якої визначається у статутному капіталі господарського товариства, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарським товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
При цьому, до складу повноважень учасника господарського товариства (акціонера) при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим господарським товариством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства, позаяк акціонер є лише власником акцій та не відповідає за зобов'язання юридичної особи, акціонером якої він є.
У пункті 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.11.2009 №29-28/177-08-5087; пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)” від 27.11.2009 №01-08/631).
Таким чином, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства, як учасник товариства він може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому відчуження товариством майна та інших речових прав не є порушенням прав акціонерів.
Не можна ототожнювати власні права та інтереси акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства.
Отже, позов акціонера, який не був стороною спірного договору купівлі-продажу від 17.09.2008, про визнання недійсним договору, укладеного між юридичними особами, не можна визнати обґрунтованим, оскільки в такому випадку, відсутнє порушення охоронюваного законом інтересу позивача.
Судом не встановлено і позивач не посилався на те, що він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, як і не встановлено, що таке право надано йому статутом акціонерного товариства.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 10, 12 Закону України "Про господарські товариства", статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", статтею 167 Господарського кодексу України, статтею 115 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 43, 75, 82, 84-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис В.В. Алсуф'єв
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 17.02.2010.