Іменем України
"10" лютого 2010 р. справа № 5020-3/370
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим"
(99002, м. Севастополь, Мекензієви гори, вул. Енергетиків, буд. 30)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99040, АДРЕСА_1)
(99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 6-А)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
(04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4а, під'їзд 2, поверх 4)
про стягнення 476000,00 грн.,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ВАТ "Райагрохим") - Бондар В.І., представник, довіреність № 17/09-05 від 17.09.2009;
відповідач (ФОП ОСОБА_1) -ОСОБА_3, представник, довіреність ВМВ № 995060 від 12.05.2009;
третя особа (ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія") -явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство "Райагрохим" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 476000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема позивач зазначає, що перерахував відповідачеві 476000,00 грн. в якості попередньої оплати за автобуси. Оскільки автобуси не були передані позивачеві, відповідач зобов'язаний повернути йому безпідставно отримані кошти.
Ухвалою суду від 30.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-3/370.
Ухвалою суду від 26.01.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія".
Ухвалою суду від 10.02.2010 відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
У судове засідання 10.02.2010 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, явку уповноважених представників не забезпечила, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином (рекомендованою кореспонденцією /арк. с. 75/).
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на неукладеність договору купівлі-продажу транспортних засобів № 08/01 від 08.01.2008 /арк. с. 20/, проте відзиву на позов у письмовій формі в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу не надав. У судовому засіданні 10.02.2010 просив в задоволенні позову відмовити, оскільки кошти, отримані від позивача, позивачеві не належать і були перераховані третій особі за договором лізингу (протокол судового засідання від 10.02.2010 /арк. с. 79/).
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -
08.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райагрохим" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була досягнута домовленість про укладення договору купівлі-продажу автобусів.
На виконання усної домовленості сторони вчинили певні дії, а саме: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виписав позивачеві податкову накладну від 09.01.2008, де зазначено умову поставки -договір № 08/01 від 08.01.2008, номенклатуру поставки -передоплата за автобуси тощо; декларація містить підпис відповідача та скріплена його печаткою /арк. с. 11/.
На підставі виписаної податкової накладної та відповідно до платіжного доручення № 1 від 09.01.2008 Відкритим акціонерним товариством "Райагрохим" на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якості попередньої оплати за автобуси перераховані кошти у сумі 476000,00 грн. /арк. с. 10/.
Натомість, відповідач домовленість щодо поставки товару (автобусів) не виконав; договір купівлі-продажу автобусів не підписав.
Позивач неодноразово звертався листами до відповідача з проханням виконати взяті на себе зобов'язання /арк. с. 12/, а також щодо необхідності повернення отриманих грошових коштів /арк. с. 13/.
У зв'язку з невиконанням відповідачем домовленості щодо поставки обумовленого товару та неповернення 476000,00 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 476000,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Дослідивши договір купівлі-продажу автобусів № 08/01 від 08.01.2008 /арк. с. 8-9/, суд не вбачає підстав вважати його укладеним, оскільки даний договір не містить підпису відповідача та не скріплений його печаткою.
Проте, дії позивача щодо виписки податкової накладної /арк. с. 11/ та відповідача -щодо перерахування коштів за товар свідчать про намагання сторін домовитись укласти договір.
Загальні підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
При цьому, виходячи з аналізу норм глави 13 Цивільного кодексу України гроші (грошові кошти) належать до речей, майна.
Норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню і у випадку, коли перерахування грошових коштів здійснено на виконання усної домовленості між сторонами з розрахунком на те, що іншою стороною договору в майбутньому буде поставлений товар.
Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти в розмірі 476000,00 грн. перераховані безпосередньо відповідачу. Зокрема, в матеріалах справах наявне платіжне доручення № 1 від 09.01.2008 /арк. с. 10/, в якому зазначено, що призначенням платежу є передоплата за автобуси за договором № 08/01 від 08.01.2008; одержувачем є ОСОБА_1
Також підтвердженням перерахування позивачем коштів саме відповідачу та отримання цих коштів останнім є довідка банка позивача (філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Севастополі) від 29.12.2009 про здійснення відповідної операції позивачем /арк. с. 42/, банківська виписка з рахунку відповідача /арк. с. 60/, а також банківська виписка з рахунку позивача /арк. с. 72-73/.
Наведене свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних грошових коштів в сумі 476000,00 грн., які набуті ним за рахунок позивача без достатньої правової підстави.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита в розмірі 4760,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 99040; АДРЕСА_3 99012; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в КРД РБ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райагрохим” (вул. Енергетиків, буд. 30, Мекензієви гори, м. Севастополь, 99002; ідентифікаційний код 05489744; п/р 2600700016258 в філії Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в м. Севастополі) кошти в сумі 476000,00 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), а також державне мито в розмірі 4760,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О Головко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 15.02.2010.