Іменем України
"11" лютого 2010 р. справа № 5020-5/612-4/020
за позовом прокурора м. Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
в інтересах держави в особі:
1. Міністерства аграрної політики України (01001, МСП, вул. Хрещатик, 21),
2. Державного комітету рибного господарства України (04053 м. Київ, вул. Артема, 45-А);
3. Державного підприємства „Укррибфлот” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таген” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 42-А, кв. 201)
про стягнення заборгованості в розмірі 1 362 500,00 грн.,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Прокуратури м.Севастополя - Хахаліна Віра Володимирівна посвідчення № 592 від 12.03.2009 Прокуратура м. Севастополя ;
позивача (Міністерства аграрної політики України) -не з'явився;
позивача (Державне підприємство "Укррибфлот") - не з'явився
позивача (Державного комітету рибного господарства України) - не зявився;
відповідач - Донець Володимир Миколайович - директор, наказ № 15-К від 16.03.2005;
Прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Державного комітету рибного господарства України; Державного підприємства „Укррибфлот” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Таген” про стягнення заборгованості у розмірі 1 362 500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови угоди від 18.07.2007 про розірвання договору № 61 від 10.11.2006 купівлі-продажу судна стосовно повернення суми передплати, перерахованої відповідачеві в рахунок плати за судно. Прокурор просить суд стягнути суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції прокурор подав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 1096165,72 грн., пеню за період з 10.02.2007 по 18.07.2007 у розмірі 96111,59 грн., 3% річних у розмірі 59297,65 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 399721,72 грн. Вказана заява прийнята судом.
Позивачем було подано відзив на позовну заяву, в якій ТОВ «Таген»просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 698455,42 грн., пеню у розмірі 89190,86 грн., 3% річних у розмірі 48065,93 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 297094,64 грн. Заява мотивована частковою оплатою суми боргу.
10.03.2009 прокурором було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій ставиться питання про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 698455,42 грн., пені у розмірі 89190,86 грн., 3% річних у розмірі 48065,93 грн. та інфляційного відшкодування у розмірі 297094,64 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги частково, у розмірі 738243,83 грн., з яких: сума основного боргу - 466455,42 грн., 3% річних - 28836,48 грн., інфляційне відшкодування - 242951,93 грн.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 23.06.2009 позов прокурора м.Севастополя було задоволено частково. Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю „Таген” на користь Державного підприємства „Укррибфлот” основну заборгованість у розмірі 471023,42 грн., інфляційне відшкодування у розмірі 244951,93 грн. та 3% річних у розмірі 26910,55 грн., а також судові витрати. В іншій частині позову було відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд м.Севастополя прийшов до висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Таген»на користь Державного підприємства „Укррибфлот” заборгованості в сумі 471023,42 грн., оскільки із заявлених прокурором до стягнення 1362500,00 грн. 275476,58 грн. були сплачені відповідачем добровільно в процесі розгляду справи, а 616000,00 грн. -сума, яка являється еквівалентом 80.000 доларів США (за офіційним курсом на момент погашення заборгованості), сплачених фірмою SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI на підставі договору про переведення боргу № 03/08 в рахунок погашення заборгованості відповідача перед Державним підприємством „Укррибфлот”.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції, судом було встановлено, що позивач мав граничний строк для сплати грошових коштів -30.08.2007, у зв'язку з чим, датою початку порушення зобов'язання має рахуватись 31.08.2007, а не 10.02.2007 як було заявлено у позові. В частині позовних вимог про стягнення пені господарський суд м.Севастополя дійшов до висновку про сплив позовної даності.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 рішення господарського суду м.Севатсополя від 23.06.2009 у справі № 5020-5/612 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2009 рішення господарського суду м.Севатсополя від 23.06.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 у справі № 5020-5/612 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові акти судів першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України не погодився з висновком про те, що сума у 80.000 доларів США, сплачена фірмою SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI на підставі договору про переведення боргу № 03/08 в рахунок погашення заборгованості відповідача перед Державним підприємством „Укррибфлот” має рахуватись за офіційним курсом саме на момент погашення заборгованості. Суд касаційної інстанції звернув увагу на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та зазначив, що використання боржником в якості засобу платежу іноземної валюти не може змінити ціну договору про переведення боргу, яку сторони визначили у розмірі 388322,00 грн.
Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою від 26.01.2010 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., з привласненням справі № 5020-5/612-4/020 та призначено її до розгляду.
Під час нового розгляду справи прокурор заявою від 08.02.2010 уточнив суму позовних та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 698455,42 грн., інфляційне відшкодування у розмірі 297094,64 грн. та 3% річних у розмірі 48065,93 грн. -всього -1043615,99 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, суд -
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Статутом Державного підприємства “Укррибфлот” (далі - ДП “Укррибфлот”) передбачено, що підприємство створено наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства агарної політики України № 123 від 04.12.01 та входить до сфери його управління. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Судом встановлено, що 10.11.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю „Таген” (Продавець) та державним підприємством „Укррибфлот” (Покупець) було укладено договір № 61 купівлі-продажу судна (далі - Договір) (том 1 а.с.11-14).
Відповідно до пункту 1.2. Договору, його предметом є судно 1968 року побудови, довжина 65м, ширина 11,2м, висота борту 5,32 м, матеріал корпусу -сталь, головний двигун -8NVD48, має клас регістру.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцю судно протягом 90 днів з моменту підписання Договору.
Пунктом 4.1 Договору передбачений наступний порядок розрахунків:
а) в рахунок оплати вартості судна Покупець зобов'язується перерахувати авансовий платіж у сумі 1262500,00 грн. на розрахунковий рахунок Продавця;
б) решта суми буде перерахована згідно Додатку №1 до Договору.
Сума авансу, зазначена у пункті 4.1 Договору, перераховується Покупцем за вказаними реквізитами та підставами протягом трьох банківських днів після підписання Договору (пункт 4.2 Договору).
Відповідачем умови пункту 3.1 Договору у строк, передбачений Договором, не виконані.
18.07.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю „Таген” -Покупець, та державним підприємством „Укррибфлот” -Продавець, була укладена угода про розірвання Договору № 61 від 10.11.2006, відповіно до умов якої, Покупець та Продавець у зв'язку з невиконанням зобов'язання, передбаченого пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу № 61 передати судно Продавцем, дійшли згоди розірвати договір № 61 від 10.11.2006 про продаж рибоморозильного судна РМС „Капитан Дробжев” (том 1 а.с.17).
Відповідно до пункту 2 Угоди, Продавець зобов'язаний у строк до 30.08.2007 згідно графіку перерахувати на розрахунковий рахунок № 260080130012 у СФ ТОВ „Укрпромбанк” м.Севастополя МФО 384834, ОКПО 31583919 суми попередньої оплати згідно Договору № 61 від 10.11.2006. Проте, відповідачем зазначені положення Угоди виконані не були.
Зазначене стало підставою для подачі прокурором позову про стягнення з ТОВ «Таген»суми попередньої оплати за судно в судовому порядку.
Суд вважає позовні вимоги прокурора м. Севастополя такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем частково погашена заборгованість - у розмірі 275722,78 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується наявними у справі документами - актом звірення взаєморозрахунків (том 1 а.с.94), платіжними дорученнями (том 1 а.с.108-116), прибутковим касовим ордером (том 1 а.с.117), виписками банку (том 1 а.с.140-141) та квитанціями (том 1 а.с.142-144).
З матеріалів справи також вбачається, що 07.07.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Таген” (Первісний боржник), фірмою SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI (Новий боржник) та державним підприємством „Укррибфлот” (Кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 03/08, згідно з розділом 1 якого Первісний боржник переводить частину боргу за договором купівлі-продажу судна № 61 від 10.11.2006, та угодою про розірвання договору від 18.07.2007, укладеною Первісним боржником з державним підприємством „Укррибфлот”, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання за даним договором у сумі 388322,00 грн. (том 1 а.с.118-120).
Відповідно до пункту 2.1 Договору про переведення боргу, передбачене зазначеним договором переведення боргу визначене сторонами у сумі 388322,00 грн., що за курсом Національного банку України на день укладення договору складає 80000,00 доларів США.
Судом встановлено, що фірма SIMSEKLER GIDA CEMI SOKUN INS SAN.VENIC.Ltd.STI виконала свої зобов'язання щодо оплати за договором про переведення боргу № 03/08 від 07.07.2008, про що свідчать SWIFT-повідомлення від 23.12.2008 на суму 40000,00 доларів США та від 30.12.2008 на суму 40000,00 доларів США.
Згідно зі статею 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальне правило коментованої статті передбачає, що зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Це правило кореспондує загальним положенням статті 192 Цивільного кодексу України, відповідно до якої законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Отже вираження ціни договору в гривнях є звичайним та вірним в разі укладення договорів між фізичними та юридичними особами - резидентами України.
Частина 2 коментованої статті дозволяє сторонам зобов'язання визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США, ЄВРО та іншій іноземній валюті. Незалежно від фіксації грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, виконання такого зобов'язання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі або не закріплений нормативно-правовими актами (стаття 533 Цивільного кодексу України).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ст.533 ЦК України).
Так, статтями 1, 2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) -матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти господарської діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, в тому числі, і принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України.
Відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст.520 ЦК України). Отже, на підставі даного договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором.
Судом встановлено, що зобов'язання ТОВ “Таген”, як боржника, перед Державним підприємством “Укррибфлот”, як кредитором, в даному спорі виникли з угоди від 18.07.2007 року про розірвання договору купівлі-продажу судна № 61 від 10.11.2006 року, відповідно до якого відповідач у визначені в цьому договорі строки мав перерахувати суму здійсненої на його рахунок передплати, яка за договором купівлі-продажу судна була здійснена в гривнях, оскільки ціна цього договору була визначена в гривнях.
Визначаючи суму, на яку внаслідок укладення відповідачем з новим боржником договору переведення частини боргу від 07.06.2008 року зменшується заборгованість відповідача перед позивачем, суд звертає увагу на пункт 2.1 Договору № 03/08 про переведення боргу, яким встановлено, що визначене даним договором переведення боргу встановлено сторонами в сумі триста вісімдесят вісім тисяч триста двадцять дві гривні (388322,00 грн.) за курсом Національного банку України на день укладення договору, відповідає сумі в розмірі 80000,00 доларів США (том 1 а.с.118-120)
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що в будь-якому випадку мало місце виконання зобов'язання на суму саме 388322,00 грн. В той же час, 80000,00 доларів США являються лише еквівалентом суми зобов'язання у 388322,00 грн. в іноземній валюті. Використання в якості засобу платежу новим боржником іноземної валюти не змінює ціну договору, яку сторони визначили у розмірі саме 388 322,00 грн.
Посилання відповідача на той факт, що між сторонами у справі існувала усна домовленість щодо визначення гривневого еквіваленту 80000,00 доларів США за курсом валют станом на жовтень-листопад 2008 року суд не може визнати обґрунтованим з огляду на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, фактично позивач у рахунок оплати заборгованості за Договором купівлі-продажу судна № 61 від 10.11.2006 отримав 388322,00 грн. Крім того, в акті звірки взаємних розрахунків, підписаним в тому числі і відповідачем, в якості суми, на яку зменшується основана заборгованість, вказана сума саме 388322,00 грн. (том 1 а.с.94).
З огляду на зазначене, заборгованість відповідача на момент вирішення спору складає 698455,42 грн. (1362500,00 - 275722,78 -388322,00 = 698455,42), а позовні вимоги про стягнення основної заборгованості є такими, що підлягають задоволенню у розмірі 698455,42 грн.
Прокурор також просить суд стягнути з відповідача інфляційне відшкодування за період з 10.02.2007 по 30.11.2008 у розмірі 297094,64 грн. та 3% річних за період з 10.02.2007 по 08.12.2008 у розмірі 48065,93 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Пунктом 2 Угоди про розірвання Договору № 61 від 10.11.2006 передбачено, що Продавець зобов'язаний у строк до 30.08.2007 згідно графіку перерахувати на розрахунковий рахунок № 260080130012 у СФ ТОВ „Укрпромбанк” м.Севастополя МФО 384834, ОКПО 31583919 суми попередньої оплати згідно Договору №61 від 10.11.2006.
Таким чином, право вимоги оплати основної заборгованості виникло у позивача лише 31.08.2007 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд, з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», приходить до висновку, що індекс інфляції, який підлягає стягненню з відповідача, складає 244951,93 грн. за період з 01.09.2007 по 30.11.2008.
3% річних підлягають стягненню з відповідача також за період з 31.08.2007 по 08.12.2008 у розмірі 26910,55 грн. за наступним розрахунком:
- за період з 31.08.2007 по 14.09.2007 у розмірі 1065,92 грн. (864578,00 * 15 / 365 * 3% = 1065,92).
- за період з 15.09.2007 по 08.12.2008 - згідно розрахунку позивача (том 1 а.с.73) у розмірі 25844,63 грн.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТОВ «Таген»на користь державного підприємства «Укррибфлот»698455,42 грн. -основаної заборгованості, 244951,93 грн.- інфляційне відшкодування, 26910,55 грн. -3 % річних
Згідно з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таген” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 42-А, кв. 201, ЄДРПОУ 20682349, р/р 26003301335889 у ПІБ м.Севастополя, МФО 324515) на користь Державного підприємства „Укррибфлот” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10, ЄДРПОУ 31583919, р/р 2600801300012 у СФ ТОВ „Укрпромбанк” м.Севастополь, МФО 384834) основну заборгованість у розмірі 698455,42 грн., інфляційне відшкодування у розмірі 244951,93 грн. та 3% річних у розмірі 26910,55 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таген” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 42-А, кв. 201, ЄДРПОУ 20682349, р/р 26003301335889 у ПІБ м.Севастополя, МФО 324515) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 9703,18 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таген” (м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 42-А, кв. 201, ЄДРПОУ 20682349, р/р 26003301335889 у ПІБ м.Севастополя, МФО 324515) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219,43 грн. на р/р 31216259700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.
5. В іншій частині позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України і підписано12 .02.2010