33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"09" березня 2010 р. Справа № 20/28
Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом приватного підприємця Дубницького Петра Васильовича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Нива”
про стягнення в сумі 58 208 грн. 18 коп..
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Дубницький П.В..
Від відповідача: Цимбалюк І.О. (дов. № 568 від 16.09.09р.).
Приватний підприємець Дубницький Петро Васильович (надалі -Позивач) звернувся, в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Нива” (надалі -Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 58 208 (п'ятдесят вісім тисяч двісті вісім) грн. 18 коп.. Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 9 березня 2010 року Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 28), в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступного.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 11 вересня 2009 року був укладений договір надання послуг по перевезенню № 08/09 (надалі -Договір; а.с. 7-8), відповідно до пункту 1.1. якого, предметом даного Договору є надання послуг по перевезенню цукрових буряків та виробленого з них цукру-піску, жому з урожаю 2009 року.
Згідно пункту 3.2. Договору, вартість наданих послуг Відповідач перераховує Позивачу при виставленні ним рахунків та проведенні взаємозвірки.
Позивачем та Відповідачем у пункті 3.2. Договору визначено, що право вимоги оплати за наданні послуги по перевезенню у Позивача та обов'язок оплати у Відповідача настає з моменту виставлення Позивачем Відповідачу рахунків та проведення взаємозвірки.
Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 30 листопада 2009 року (а.с. 11), однак Позивачем не виставлялися Відповідачу рахунки за наданні послуги по перевезенню, що підтверджується матеріалами справи та твердженнями Позивача та Відповідача.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зауважує, що Позивачем не лише не виставлялися рахунки на оплату заборгованості за надані послуги, але й не направлялося жодних вимог щодо їх сплати.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи умови Договору укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також норми законодавства (наведенні вище) господарський суд приходить до висновку, що строк оплати за надані Позивачем по Договору послуги не настав.
Враховуючи вищевказане, на основі статтей 526 та 530 Цивільного кодексу України позов не підлягає до задоволення.
Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам по справі.
Повний текст рішення оформлено та підписано 15.03.2010р.
Суддя