18 червня 2019 р. Справа № 480/234/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 (суддя Л.М. Опімах, 40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, повний текст складено 18.03.19) по справі № 480/234/19
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі за тестом - відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нового розрахунку вислуги років та невнесення змін стосовно вислуги років у пільговому обчисленні ОСОБА_1 та невнесення змін до наказу № 77/ОС-18 від 02.05.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 в частині зазначення вислуги років на день звільнення у пільговому обчисленні;
-зобов'язати відповідача виконати розрахунок вислуги років та видати його ОСОБА_1 , врахувавши пільговий залік вислуги років на день звільнення для призначення пенсії за період служби в органах державної кримінально-виконавчої служби України з 01.04.1997 р. по 06.05.1997 р. та з 01.02.2010 р. по 02.05.2018 р. (в розрахунку один місяць служби за сорок днів) та служби в підрозділах конвойної служби міліції та військовослужбовця постійного складу в дисциплінарних частинах МВС з 04.05.1993 р. по 01.04.1997 р. (в розрахунку один місяць служби за сорок днів), період служби в органах Збройних Сил з 07.05.1991 р. по 15.08.1992 р. (який враховується до вислуги як в календарному розрахунку так і в пільговому розрахунку), та внести зміни до наказу № 77/ОС-18 від 02.05.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 в частині зазначення вислуги років на день звільнення у пільговому обчисленні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України в частині визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невнесенні змін до наказу № 77/ОС-18 від 02 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 щодо зазначення вислуги років у пільговому обчисленні та зобов'язання внести зміни - залишено без розгляду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, яка полягає у невключенні в розрахунок вислуги років ОСОБА_1 вислуги років у пільговому обчисленні.
Зобов'язано Державну установу "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надати розрахунок вислуги років ОСОБА_1 , включивши у вислугу років у пільговому обчисленні період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.04.1997 по 06.05.1997, з 01.02.2010 по 02.05.2018 (в розрахунку один місяць служби за сорок днів), служби в підрозділах конвойної служби міліції та військовослужбовця постійного складу у дисциплінарних частинах МВС з 04.05.1993 по 01.04.1997 (в розрахунку один місяць служби за сорок днів), період служби в органах Збройних Сил з 07.05.1991 по 15.08.1992 (який враховується до вислуги як в календарному розрахунку так і в пільговому).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Зокрема, доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач набуває право на пенсію за вислугу років на підставі п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому в розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу та в наказі про звільнення від 02.05.2018 №77/ОС -18 відповідачем вказана саме вислуга років у календарному обчисленні та наполягає на відсутності підстави для надання розрахунку вислуги років включивши у вислугу років період служби у пільговому обчисленні. Також зазначає, що судом не враховано норми Постанови правління ПФУ "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Крім того вказує, що позивачем пропущено строки звернення до суду.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає, що судом першої інстанції рішення прийняте з дотриманням вимог закону і з урахуванням процесуальних норм.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник позивача, що приймав участь у режимі відеоконференції, проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні скарги.
Відповідач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до наказу Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" від 02.05.2018 р. № 77/ОС-18 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.12).
З 03.05.2018 р. позивач перебуває на обліку в Головному управління пенсійного фонду України в Сумській області, йому призначена пенсія за вислугу років у розмірі 51% відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" від 02.05.2018 р. № 77/ОС-18 та послужного списку станом на день звільнення вислуга позивача складає: у календарному обчисленні - 13 років 06 місяців 01 день; вік позивача - повних 45 років, страховий страж - 26 років 02 місяці 06 днів (а.с.12,13-18).
27.12.2018 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про підготовку розрахунку вислуги років для призначення пенсії та внесення змін до наказу про звільнення із зазначенням пільгового заліку вислуги років для призначення пенсії, однак листом від 11.01.2019 р. № 5/1-19Т-1 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, мотивовану відсутністю у нього календарної вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.8,9).
Вважаючи відмову у наданні розрахунку вислугу років протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова є незаконною, оскільки періоди служби позивача, визначені послужним списком, повинні бути зараховані до вислуги років відповідно до п. "г" п. 3 Постанови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії) пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - у розмірі 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 17 Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до ст. 17-1 Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей установлений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 (далі - Постанова).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба в Збройних Силах, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, служба в органах кримінально-виконавчої системи.
Відповідно до п. 3 Постанови до вислуги років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським зараховується на пільгових умовах:
г) один місяць служби за сорок днів:
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2013 N 669/5 затверджено Перелік посад та порядок встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Перелік), відповідно до п. 1.1 якого особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, посади яких не передбачені Переліком, пільговий залік вислуги років для призначення пенсій зараховується на умовах один місяць служби за сорок днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - молодший сержант внутрішньої служби - працював на посадах в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Сумської виправної колонії з 01.04.1997 р. по 06.05.1997 р. та з 01.02.2010 р. по 02.05.2018 р., які відповідають переліку, визначеному Міністерством юстиції України, та проходив службу в підрозділах конвойної служби міліції та військовослужбовця постійного складу у дисциплінарних частинах МВС з 04.05.1993 р. по 01.04.1997 р., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393, а тому він набув право на обрахування вислуги років у пільговому обчисленні - один місяць служби за сорок днів - для зазначення в розрахунку вислуги років.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що періоди служби позивача, визначені послужним списком, повинні бути зараховані до вислуги років відповідно до п. "г" п. 3 Постанови.
Враховуючи, що відповідач, не надавши позивачу розрахунок його вислуги років, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог
Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції норм Постанови правління ПФУ "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки вимога про внесення змін до розрахунку вислуги років не стосувалася призначення або переходу на інший вид пенсії, так як пенсія позивачу вже призначена. Зміни до розрахунку необхідні саме для зміни розміру вже призначеної пенсії, яка залежить від пільгового розрахунку вислуги років, яку відповідачем не було розраховано на день звільнення позивача.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, оскільки про порушення свої прав позив дізнався лише після звернення до ГУ ПФУ в Сумській області з приводу призначеної пенсії та надання відповіді від 18.12.2018 № 2597/Т-11, що було підставою звернення до Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та подальшим оскарженням його відмови в судовому порядку.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі № 480/234/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов
Постанова складена в повному обсязі 24.06.19.