"09" березня 2010 р. Справа № 10/117
За позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
до відповідача підприємець - ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ "Байкал", фізичні особи - ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
про стягнення неустойки за користування державним майном в сумі 24 660 грн. 14 коп.
Суддя Гудак А.В.
Представники:
Від позивача : представник Боліщук І.Ю. дов. в справі
Від відповідача : представник ОСОБА_1 дов. в справі
Від третіх осіб: не з"явилися
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення неустойки за користування державним майном в сумі 24 660 грн. 14 коп.
Відповідач 18.12.09 було подано пояснення по суті спору, в якому зазначено, що відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки ( пені, штрафу). В даному випадку позивач просить стягнути неустойку за період з 05.12.06 по 01.09.08, тобто позовна заява про стягнення направлена позивачем до господарського суду лише через один рік та дев"ять місяців. А тому, просить в позові відмовити повністю, в зв"язку з пропущенням строку позовної давності.
Представник відповідача 20.01.2010 року подав додаткові пояснення щодо безпідставності вимог позивача, однак документально не підтвердив обставини викладені у поясненні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Байкал" не з'явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями, наявними в матеріалах справи. Третьою особою - 25.02.10 було направлено пояснення б/н від 23.02.10, в якому зазначено, що підприємець ОСОБА_1 не знаходиться і не знаходилась у договірних стосунках з ТзОВ "Байкал".
Крім того, відзначили, що законність поселення громадян на другому поверсі у гуртожитку по АДРЕСА_2 було розглянуто в Рівненському міському суді.
Треті особи, які були залучені по справі, без самостійних вимог в судове засідання не з"явилися, однак подали 09.03.10 пояснення, що ніяких правовідносин з відповідачем ОСОБА_1 не має та не може бути. Гуртожиток по АДРЕСА_2 перебуває на балансі ТзОВ "Байкал", тобто відповідно до чинного законодавства перебуває у його повному господарському відданні, ТзОВ "Байкал" є балансоутримувачем та надавачем житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку. Дані щодо часу проживаня можуть підтвердити результати неодноразових перевірок проведених позивачем.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Суд виходив з такого.
Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №409-2005, укладеного 06.12.2005р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області - орендодавцем та СПД -фізичною особою ОСОБА_10 - орендарем, останній по акту приймання-передачі передано в користування нежитлові приміщення на другому поверсі будинку в АДРЕСА_2 загальною площею 363,7 кв.м.(а.с.4-6).
За додатковою угодою №1, укладеною сторонами 20.01.2006 р., до п.п.1.1, 1.2, 3.1 договору внесені зміни, зокрема -площа, передана в оренду зменшена до 348,2 кв.м (а.с.8).
За додатковою угодою №2, укладеною сторонами 01.10.2006 р., преамбулу договору оренди №409-2005 від 06.12.2005р. викладено з урахуванням зміни прізвища орендаря на Климук відповідно до свідоцтва про шлюб від 02.06.2006 р. №9012004, виданого відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції (а.с.11).
За умовами п.10.1 договору строк його дії визначений з 06.12.2005 р. по 04.12.2006 р. включно. Згідно з п.10.6 договору відповідно до ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії. Протягом місяця після закінчення строку дії договору 06.12.2006р. Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області направило відповідачеві повідомлення про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії. Одночасно відповідачеві згідно з п.5.7 договору було запропоновано повернути займане приміщення за актом приймання-передачі протягом 15 днів.
Таким чином, відповідно до п.10.1 договору після заяви про припинення договору оренди цей договір не продовжив свою дію після 04.12.2006р. Згідно з п.5.7 договору та ст.ст.759,785 ЦК України, ст.287 ГК України і ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар після закінчення терміну оренди зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані.
Відповідач не виконав обов'язку щодо повернення приміщення і позивач -Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області звернувся з позовною заявою до відповідача -підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання останньої повернути шляхом передачі регіональному відділенню ФДМУ по Рівненській області нежитлові приміщення площею 348,2 кв.м на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Рішенням господарського суду від 06.02.07 по справі № 7/46 позовні вимоги -Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області про повернення з незаконного володіння приміщення ОСОБА_1 задоволено. Підприємець ОСОБА_1 зобов"язано повернути шляхом передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна по Рівненській області приміщення площею 348,2 кв.м. на другому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.08 рішення по справі № 7/46 залишено без змін. Даним рішенням суду встановлено той факт, що за умовами п.10.1 договору строк його дії визначений з 06.12.2005 р. по 04.12.2006 р. включно. Згідно з п.10.6 договору відповідно до ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії. Протягом місяця після закінчення строку дії договору 06.12.06 р. Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області направило відповідачеві повідомлення № 4206 від 05.12.06 про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії. Одночасно відповідачеві згідно з п.5.7 договору запропоновано повернути займане приміщення за актом приймання-передачі протягом 15 днів. Таким чином, відповідно до п.10.1 договору після заяви про припинення договору оренди цей договір не продовжив свою дію після 04.12.06. Згідно з п.5.7 договору та ст.ст.759,785 ЦК України, ст.287 ГК України і ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар після закінчення терміну оренди зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані. Відповідач не виконав обов'язку щодо повернення приміщенняі продовжує займати його без законних підстав. З листа підприємця ОСОБА_1 № 28 від 14.12.06 р. вбачається, що підприємець одержала вимогу про звільнення приміщення і не згідна з нею, поскільки вчинила невід'ємні поліпшення на “значну суму власних коштів”. Така позиція відповідача суперечить нормам законодавства та умовам договору, про що зазначено вище. Разом з тим, можливий майновий спір щодо відшкодування вартості вчинених орендарем поліпшень може бути вирішений сторонами в порядку, визначеному умовами договору та чинним законодавством, - незалежно від обов'язку орендаря повернути орендодавцеві майно згідно з п.п.2.4,5.7 договору та вищенаведеними нормами законодавства.
Суд приймає до уваги, що за протестом прокурора скасоване рішення виконкому Рівненської міської ради від 09.11.04 р. № 290 «Про виведення із житлового фонду гуртожитку на вул.Відінській,42 ''а''», і на даний час регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області не має наміру передавати в оренду приміщення по вул.Відінській,42''а'' у зв'язку із виконанням протокольних доручень Фонду державного майна України про прискорення передачі житлового фонду, гуртожитків тощо до комунальної власності. Фондом державного майна України за результатами службової перевірки щодо передачі в оренду та використання приміщень гуртожитку по вул.Відінській,42 ''а'' у м.Рівне також доручено регіональному відділенню прискорити роботу щодо передачі цього гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м.Рівного .
За таких обставин позовна вимога про повернення з незаконного володіння приміщення, яке було передано відповідачеві в оренду згідно з договором № 409-2005 від 06.12.05 р., - є підставною і підлягає задоволенню з врахуванням умов договору та відповідно до ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і ст.387 ЦК України.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Даним рішенням по справі № 7/46 встановлено факт неповернення об"єкта оренди державного майна після припинення договірних зобов"язань, пов"язаних з орендою державного майна.
На виконання рішення господарського суду по справі № 7/46 про повернення від п/п ОСОБА_11шляхом передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області нежитлові приміщення загальною площею 348,2 кв.м., які знаходяться на другому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції прийнято постанову від 13.05.08 про відкриття виконавчого провадження.
Згідно актів державного виконавця від 11.06.08 та 05.09.08 не встановлено фактів проживання фізичних осіб в орендованих приміщеннях відповідача на другому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2. З пояснень третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, мешканців гуртожитку ( другий поверх) по АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вбачається, що ніяких правідносин з відповідачем не має і їм не зрозуміло про які спірні приміщення йдеться мова по справі про стягнення неустойки за користування державним майном. В поясненні відсутні відомості про проживання вказаних громадян в орендованих приміщеннях відповідача з якого часу так як і не має документальних підверджень. Згідно листа-відповіді Відділу з обліку та розподілу житла виконавчого комітету Рівненської міської ради від 03.03.10 № 236 вбачається, що у гуртожитку на АДРЕСА_2 зареєстровані громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за вищевказаною адресою не значаться.
Поряд з цим, в листі відзначено, що даний гуртожиток на умовах зберігання передано ТзОв "Байкал".
З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем було укладено договір на утримання гуртожитку і прибудинкової території від 01.12.02 передано ТзОВ "Байкал" з утримання гуртожитку по АДРЕСА_2 і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами. Згідно довідки від 10.04.09 перевірки використання нежитлових приміщень 1-9 поверхів гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, складеної позивачем (а.с.93-94), в якій нібито містяться відомості про те, що приміщення, оренда яких є предметом договору №409-2005, укладеного 06.12.2005р., займають приблизно із січня 2007 року громадяни-мешканці кімнат гуртожитку.
Однак, дана довідка не містить відомостей чи були об'єктом оренди за договором від 06.12.2005 №409-2005 всі приміщення другого поверху будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 або їх частина, оскільки в договорі йдеться про приміщення площею 348,2 кв.м. (п.1.1 договору), а вказана довідка взагалі не містить відомостей щодо площі займаних громадянами з січня 2007 року приміщень другого поверху вказаної будівлі. Згідно листа Відділу з обліку та розподілу житла виконавчого комітету Рівненської міської ради від 03.03.10 № 236 зазначено, що інформація щодо звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, ТзОВ "Байкал" з питання оформлення та видачі ордерів для проживання на другому поверсі гуртожитку на АДРЕСА_2 Отже, дані письмові докази спростовують доводи відповідача , що приміщення, які були об"єтом оренди були зайняті фізичними особами.
Більше того, факт продовження безпідставного зайняття відповідачем приміщень площею 363,7 кв.м. на другому поверсі будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 після припинення договору оренди від 06.12.2005 №409-2005 (з 05.12.2006р.) встановлено чинним рішенням господарського суду Рівненської області від 06.02.2007 у справі №7/46 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2008, та яким зобов'язано орендаря повернути орендодавцю державне майно згідно договору оренди від 06.12.2005 №409-2005 (а.с.12-15). Вказаний факт в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не підлягає доведенню при вирішенні даного спору.
Відповідно до ст,ст,509, 526 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов"язання вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що уразі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов"язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
На підставі ст.785 ЦК України та п.9.5 договору оренди державного майна від 06.12.05 № 409-2005, за умовами якого за невиконання або неналежне виконання інших зобов"язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, позивач нарахував 24660,14 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за час прострочення, а саме за період з 05.12.06 по 31.07.08.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.
Позивач нарахував неустойку, починаючи з грудня 2006 року по липень 2008 року.
Однак, суд вважає, що нарахування неустойки за період з грудня 2006 року по травень 2006 року в сумі 3228,72*2=6457,44 грн. є обгрунтованим згідно із вищевказаними нормами цивільного та господарського законодавства, однак задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України відповідачем подано клопотання про застосування спливу позовної давності щодо позовних вимог по стягненню неустойки в сумі 24660,14 грн.
У своїх поясненнях від 18.12.09 відповідач зазначив, що відповідно до ст.256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 ЦК України, яка носить імперативний характер, встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). В даному випадку позивач намагається стягнути неустойку за період з 05.12.06 по 01.09.08.
Згідно із п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). Частиною 5 ст.261 Цивілького кодексу України за зобов"язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто з 05.12.06. Тобто у зобов"язувальних правовідносинах, строк є істотною умовою, і недотримання його означає порушення зобов"язання боржника перед кредитором. Про таке порушення кредиторові (позивачу) стає відомо в момент закінчення строку. Від цього моменту починається перебіг позовної давності.
Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 вказаної статті ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і вже жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту. В даному випадку, нарахування неустойки, починаючи з грудня 2006 року по травень 2007 року в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення майна в сумі 6457,44грн.( 3228,72*2 )не підлягає задоволенню, оскільки позов про її стягнення, поданий - 09.09.08 ,тобто по спливу позовної давності - один рік про стягнення неустойки за користування державним майном.
Щодо стягнення неустойки за період з червня 2007 року по січень 2008 року в сумі 9656,24 грн. ( 4828,12*2), то вона також не підлягає задоволенню, оскільки суперечить приписам статті 232 ГК України, зокрема ч.6 цієї статті.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про стягнення неустойки ( постанова Верховного Суду України від 10.10.06 у справі № 13/757).
Суд вважає, що підлягає до задоволення стягнення неустойки за період з лютого 2008 року по липень 2008 року в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення майна в розмірі 4273,23 грн..
Задовільняючи вимоги в цій частині суд виходив з того, що факт продовження безпідставного зайняття відповідачем приміщень площею 348,2кв.м. на другому поверсі будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 після припинення договору оренди від 06.12.2005 №409-2005 (з 05.12.2006р.) встановлено чинним рішенням господарського суду Рівненської області від 06.02.2007 у справі №7/46 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2008, та яким зобов'язано орендаря повернути орендодавцю державне майно згідно договору оренди від 06.12.2005 №409-2005 (а.с.12-15). Актом державного виконавця від 27.05.08 встановлено, що ОСОБА_1 рішення суду у встановлений держвиконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження строк, не виконано. При проведенній перевірці встановлено, що боржник надалі займає орендоване приміщення площею 348,2 кв.м. на другому поверсі будівлі по АДРЕСА_2 Щодо повернення об"єкта оренди відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції неодноразово на адресу ОСОБА_1 направлялися листи ( № 3574/08 від 27.05.08; 11.06.08 № 3903/08). Згідно акта відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 05.09.08 приміщення площею 348,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 передано представнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та 05.09.08 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження в зв"язку з повним виконанням рішення суду, відповідно до акту від 05.09.08 майно передано стягувачу. Реально державне майно повернуто позивачу згідно акта державного виконавця 05.09.08. тобто нарахування неустойки здійснено в період з лютого 2008 року по липень 2008 року з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України щодо позовної давності.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки - 24660,14 грн. підтверджуються матеріалами справи у відповідних частинах, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 4273 грн.00 коп. з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу . В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 ( 33024, АДРЕСА_1 ін.код НОМЕР_1) до державного бюджету України на рахунок відділення Держказначейства в м.Рівне на р/р 31117094700002, код платежу 22080300 неустойку за користування державним майном в розмірі 4273 грн.23 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 ( 33024, АДРЕСА_1 ін.код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 102 грн.00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.00 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення суддею підписано "11" березня 2010 р.